Справа № 2а-12385/09/1270
Категорія № 2.19.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
«30» березня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Солоніченко О.В.,
при секретарі: Лященко М.С.,
за участю сторін: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про відновлення пропущеного строку звернення до суду та зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії ,-
ВСТАНОВИВ:
17.12.2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому зазначив, що він має правовий статус «дитини війни», відповідачем йому не доплачувалося підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», просить суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року та за 6 місяців 2008 року, зобов'язати відповідача нарахувати недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та 6 місяців 2008 року в сумі 3195,30 грн.
Позивач до початку судового засідання надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце розгляду адміністративної справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням за № 111938 (арк. справи 7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року, то вона є необґрунтованою з наступних підстав.
Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю 110 викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6,- у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.2006 року не підлягає задоволенню.
Дію ст. 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає право на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року - 410,06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415,11 грн.
Таким чином, за період з 09.07.2007 року по 31.12. 2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 710,91 грн., з 09.07.2007 по 31.07.2007 року (410,06 грн. х 30% ) х 23 дні = 91,27 грн., за серпень - вересень 2007 року - (410,06 грн.х30%) х 2 місяці = 246,04 грн., за жовтень - грудень 2007 року - (415,11 грн. х 30%) х 3 місяці = 373,60 грн.).
Таким чином суд вважає за необхідне зобов'язати позивача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у сумі 710,91 грн.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Враховуючи, що позивачеві, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (травень - червень 2008 року - по 48,10 грн., липень - вересень 2008 року - по 48,20 грн., жовтень - грудень 2008 року - по 49,80 грн.), за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачеві 715,23 грн. (з 22 травня 2008 року - ((481 грн. х 30%) х 10 днів = 46,55 грн. - 15,52 грн. = 31,03 грн., червень 2008 року - (481грн. х 30%) - 48,10 грн. = 96,20 грн., липень - вересень 2008 року - (482 грн. х 30%) - 48,20 грн. = 96,40 грн. х 3 місяці = 289,20 грн., жовтень - грудень 2008 року - (498 грн. х 30%) - 49,80 грн. = 99,60 грн. х 3 місяці = 298,80 грн.).
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року, та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року, то вона є необґрунтованою з наступних підстав.
Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Ч.1 ст.100 КАС України передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Позивач надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що про факт порушення його прав стало відомо лише після висвітлення цих подій в пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України.
Враховуючи віковий та соціальний стан позивача, відсутність юридичної освіти суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та поновити йому строк звернення до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи в частині порушення відповідачем положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Таким чином, суд вважає з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.
Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову - відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1строк звернення до суду за даним позовом.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, що не відповідають вимогам ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області здійснити виплату ОСОБА_1підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 710,91 грн., та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн., а всього стягнути 1426,14 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість грн. чотирнадцять коп.).
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя