ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року                                                                        № 813/7580/14

          Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря судового засідання Галійчук А.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів ОСОБА_2,ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно – монтажне підприємство побуту» до Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі міста Львова, Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова, третя особа ОСОБА_4 про скасування рішення та зобов’язання утриматись від вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Тоовариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне підприємство побуту» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова , Управління Пенсійного фонду України у Галицькому районі міста Львова, третя особа ОСОБА_4, в якому просить : скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” ОСОБА_4; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м.Львова утриматися від дій пов’язаних із нарахуванням та стягненням з Позивача грошових сум на відшкодування пенсії за віком на пільгових умовах призначеної згідно п. „б” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” ОСОБА_4.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. „б” ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” необхідною умовою є проведення атестації робочого місця працівника відповідно до Постанови КМУ №442 від 01.08.1992р. „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці”.

Щодо вимоги про зобов’язання утриматись від дій вказав на п.6.8. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003. Згідно якої у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, надали пояснення аналогічні до викладених у запереченні на позовну заяву.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах покладається на підприємства на яких громадянин набув відповідний трудовий стаж, що випливає зі змісту ст.ст.1, 2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування”. В даній нормі законодавства зазначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

До набрання чинності Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” діяв порядок передбачений п.1 ст.2 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. Згідно цієї статті об'єктом оподаткування серед іншого є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” покладає обов’язок на Позивача відшкодовувати витрати органів Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсії ОСОБА_4 до досягнення останнім пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно частини 1 стаття 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Відповідно до частини 1 стаття 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Частина 2 даної статті, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А також, відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, визначаються питання стосовно юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, а ч. 2 ст. 18 КАС України, предметна підсудність адміністративних справ.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав оскільки вважає рішення органів пенсійного фонду про призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” незаконним і таким що неправомірно покладає на нього обов’язок щодо відшкодування витрат пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць .

У ч.2 Постанови КМУ №442 від 01.08.1992 року „Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці” (надалі Порядок) установлено, що відповідно до статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” пенсії за віком на пільгових умовах за списками №1 і №2 затвердженими КМУ призначаються за результатами атестації робочих місць.

Аналогічного висновку приходить Верховний Суд України у Постанові від 25 листопада 2014 року № 21-519а14. Та більше того у своєму висновку ВСУ вказує, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Твердження відповідача, що видана підприємством уточнююча довідка є єдиною необхідною умовою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.”б” ст. 13 Закону згідно Наказу N 383 від 18.11.2005 Міністерства праці та соціальної політики України „Про затвердження Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах” та не є правовою, оскільки уточнююча довідка використовуються для встановлення стажу роботи працівника, що є тільки однією з вимог Закону та не доводить факту проведення атестації робочого місця, та не підтверджують тих обставин які мають встановлюватись атестацією робочого місця. Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Також Відповідач вважає, що підставою для призначення пенсії відповідно до п.”б” ст.13 Закону також є така обставина, що у даному випадку при обчисленні стажу який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, останній враховувався до 21.08.1992р. Та вважає що вимога про необхідність атестації робочого місця діє з 21.08.1992р.

З таким твердженням не можна погодитись з наступних підстав.

Закон України „Про пенсійне забезпечення набув чинності з 01.01.1992 року, разом з ним і норма цього закону, що надає право на пенсію за віком на пільгових умовах працівникам зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, що викладена у п.”б” ст.13 цього Закону. Отже вимога про атестацію робочого місця діє з дати набрання чинності самої ст.13 Закону та є невідокремлюваною, оскільки є однією із сукупних вимог, дотримання яких дає право на пенсію відповідно до п.”б” ст. 13 Закону. А призначення пільгової пенсії особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України „Про пенсійне забезпечення” відбувається у відповідності до ст. 100 цього Закону.

Не спростовують даного твердження посилання відповідача на Порядок застосування Списків N 1 і N 2 затверджений Наказом від 18.11.2005 N 383 Міністерства праці та соціальної політики України, оскільки як зазначено вище використовуються для встановлення стажу роботи працівника, що є тільки однією з вимог п. „б” статті 13 Закону.

Отже за умови відсутності атестації робочих місць призначення пенсії відповідно до п. „б” статті 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” є не правомірним та підлягає скасуванню.

Частина 3 ст. 72 КАС України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не оказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Частина 1 ст. 76 КАС України, пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників про відомі їм обставини, що мають значення для справи, оцінюються поряд з іншими доказами у справі.

Під час розгляду справи Позивачем подавались письмові докази, серед яких копія Протокол 818457 від 21.05.2013р. Як стверджує у своїх поясненнях Відповідач рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” було оформлене вище зазначеним Протоколом. При дослідженні Протоколу судом встановлено, що посилання на п.”б” ст. 13 Закону у ньому відсутнє. Але враховуючи письмові докази, а саме Лист УПФУ в Залізничному районі м.Львова №11720/04-40 від 22.10.2014р. та усні пояснення Відповідача та його ствердження що даним Протоколом оформлено спірне рішення, суд приходить до висновку про необхідність скасування Протоколу 818457 від 21.05.2013р. та необхідності зазначення в результативній частині про скасування рішення Управління пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” оформлене Протоколом 818457 від 21.05.2013р.

Відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах покладається на підприємства на яких громадянин набув відповідний трудовий стаж. У даному випадку мова іде про фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Розрахунок відповідних витрат їх розмір, порядок та строки виплати регулюються Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої Постановою Правління пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 (Інструкція).

У відповідності до п.6.8 Інструкції у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує (не має породжувати) жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, аб. 3 п.10.2. Постанови №7 від 20.05.2013р. пленуму Вищого адміністративного суду України.

Як наслідок скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м.Львова про призначення ОСОБА_4 пенсії відповідно до п.”б” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення” має бути припинення нарахування та стягнення з Позивача грошових сум УПФУ у Галицькому районі м.Львова (орган ПФУ за міцем реєстрації позивача) на відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, що була призначена згідно неправомірного рішення.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому.

Таким чином, суд не може розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

Отже, позовна вимога про зобов'язання відповідача утриматися надалі від дій, є необґрунтованою, а тому до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м.Львова щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_4.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 серпня 2015 року.

Суддя                                                               Гулкевич І.З.