ПОСТАНОВА
Іменем України
«20» лютого 2009 року Справа № 2а-12138/09
Категорія № 2.19.5
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Качуріної Л.С.
при секретарі: Лемба А.В.,
в присутності сторін:
позивач: не з'явився
представник відповідача: Капустіна Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому р-ні м. Луганська про зобов'язання виплати підвищення до пенсії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати дії Пенсійного фонду протиправними, зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому р-ні м. Луганська здійснити перерахунок та виплату доплати у вигляді підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком за липень-грудень 2007 року в сумі 735,30 грн. та матеріальну шкоду у сумі 684,20 грн.
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що він має статус „дитина війни” і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії.
Позивач у судовому засідання не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року встановлені наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня 2008 року - 481 грн., з 1 липня 2008 року - 482 грн., з 1 жовтня 2008 року - 498 грн.
Враховуючи, що позивачу починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715,23 грн. (481 грн. х 30%/31 х 10дн. -481грн. х 10% /31 х10дн. +481 грн. х 30% - 481 грн. х 10% + 482 грн. х 3 х 30% -482 грн. х 3 х 10% + 498 грн. х 3 х 30 % - 498 грн. х 10%).
Таким чином, суд вважає, що відповідач мав провести перерахунок та виплату позивачеві підвищення до пенсії з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн.
Не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Суд не вбачає винних дій чи бездіяльності в діях відповідача, яке є неприбутковою організацією, та не має коштів для виплат не передбачених бюджетом. Перерахунок та виплата пенсії дитині війни здійснюється за рахунок Державного бюджету у межах затвердженої Кабінетом Міністрів України бюджетної програми на відповідний бюджетний рік. В судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на заподіяння позивачці моральної шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ст.137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до частини 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте позивач не надав суду доказів та не послався на обставини, що обґрунтовують вимоги адміністративного позову про сплату моральної шкоди у сумі 684,20 грн.
Враховуючи, що в порядку встановленому статтями 69-72 КАС України позивач не довів у суді спричинення моральної шкоди у сумі 684,20 грн., в матеріалах справи відсутні данні на підтвердження цих позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягння моральної шкоди у сумі 684,20 грн. є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду з невиплати підвищення до пенсії позивачеві за віком, як дитині війни, протиправною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн.
Згідно з ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
З квитанцій вбачається, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 03 грн. 40 коп., що підлягає частковому відшкодуванню з огляду на вищезазначене.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому р-ні м. Луганська Луганської області про зобов'язання виплати підвищення до пенсії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому р-ні м. Луганська щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому р-н м. Луганська здійснитиОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в сумі 715,23 грн..
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1,70 грн.
В інших частинах адміністративного позову відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя