АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-637/08                                                     Головуючий по 1 інстанції

Категорія 11                                                                     Клочко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції Захарова А.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

02 квітня 2008 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                   Іваненка В.Д.

суддів                               Захарової А.Ф., Качана О.В.

при секретарі                  Ковтун Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про розірвання договору та відшкодування збитків.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів», який підтримав доводи апеляційної скарги, та представникаОСОБА_1 який заперечував на доводи апеляційної скарги, судова палата,-

 

встановила:

 

19 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про розірвання договору та відшкодування збитків.

В обгрунтування позовних вимог вказувала на те, що 26 квітня 1993 року між комерційною фірмою "Фонд" м . Черкаси та підприємством "Черкаським державним заводом хімічних реактивів" був укладений договір на дольову участь в будівництві житла першої черги восьмисекційного будинку АДРЕСА_1загальною площею 364 кв.м. Згідно пункту 2.1. Договору вартість будівництва 1 кв. м. житла складала 200 тисяч карбованців, загальна вартість договору складала 72 000 000,00 карбованців.

Згідно до умов договорів комерційна фірма "Фонд" м. Черкаси взяла на себе зобов'язання по фінансуванню витрат на знос старих будівель, виготовлення проектно-кошторисної документації та веденню будівництва.

Розрахунок між сторонами був встановлений крім грошової форми, також у формі надання автотранспортних послуг, поставки палива, будівельних та інших матеріалів та обладнання.

За підсумками фінансово-господарських відносин між відповідачем та фірмою "Фонд" за період з квітня 1993 року по жовтень 2002 року фірма «Фонд» виконала взяті на себе зобов'язання   по фінансуванню будівництва за вищевказаним договором, що підтверджено актами звірки взаєморозрахунків.

30 жовтня 2002 року між позивачкою та фірмою "Фонд" був укладений договір про передачу долі в дольовому будівництві першої черги житлового будинку АДРЕСА_1 Предметом вказаного договору стала уступка фірмою „Фонд" на користь позивачки сплаченої в повному обсязі частки в будівництві першої черги восьмисекційного багатоповерхового будинку АДРЕСА_1площею 155,66 кв.м., яка складалася з однокімнатної і чотирьохкімнатної квартир №№ 31 і 32.

11 листопада 2002 року в зв'язку з заміною кредитора між ОСОБА_1 та підприємством «Черкаський державний завод хімічних реактивів» був укладений договір № 43 на дольову участь в будівництві житла. Предметом цього договору стало житло, яке було визначено в договорі про уступку частки в будівництві від 30 жовтня 2002 року, АДРЕСА_1

11.11.2003 року в зв'язку з додатковими витратами на будівництво позивачка на вимогу відповідача доплатила 1084,80 грн.

В липні 2005 року позивачці стало відомо про те, що будинок зданий в експлуатацію, в зв'язку з чим вона звернулася з позовом до суду про визнання права власності на спірні квартири. В позові їй було відмовлено рішенням Придніпровського районного суду від 18.01.05 р. з тих підстав, що спірні квартири на законних підставах вибули з володіння підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» і перебувають у власності третіх осіб - ЗАТ "Черкасизалізобетонбуд".

Квартири на законних підставах передані третім особам, тому виконати договірні зобов'язання є неможливим. Вини позивачки в тому, що квартири стали власністю третіх осіб, немає.

На підставі викладеного, просила суд розірвати договір № 43 від 11 листопада 2002 року на дольову участь в будівництві житла, стягнути з підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» збитки у розмірі 808 093,33 грн., а також сплату державного мита у розмірі 1 717.00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2008 року позов задоволений.

Розірваний договір № 43 від 11 листопада 2002 року на дольову участь в будівництві житла, який був укладений між ОСОБА_1 та підприємством «Черкаський державний завод хімічних реактивів». Стягнуто з підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 808 093,33 гри., державне мито у розмірі 1 717,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 30 грн.

В апеляційній скарзі на це рішення представник підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» просить його скасувати як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в позовних вимогах.

Обговоривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова палата вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.04.1993 року між комерційною фірмою «Фонд» м. Черкаси та відповідачем - Черкаський державний завод хімічних реактивів, був укладений договір на дольову участь в будівництві житла першої черги восьмисекційного будинку АДРЕСА_1 загальною площею 364 кв. м. Згідно п. 2.1 Договору вартість 1 кв. м житла складала 200 тисяч карбованців, загальна вартість договору складала 72000000 крб.

Згідно умов договорів комерційна фірма «Фонд» м. Черкаси взяла на себе зобов'язання по фінансуванню витрат на знос старих будівель і виготовлення проектно-кошторисної документації та веденню будівництва і виконала взяті на себе зобов'язання.

30.10.2002 року між позивачкою та фірмою «Фонд» був укладений договір про передачу долі в дольовому будівництві першої черги житлового будинку АДРЕСА_1 яка складалася з квартир 31, 32, загальною площею 155,66 кв. м ( ар. спр. 11).

11 листопада 2002 року в зв'язку з заміною первісного кредитора - приватного підприємства «Фонд», між позивачкою і відповідачем був укладений договір № 43 на дольову участь в будівництві житла. Предметом даного договору являється однокімнатна і чотирьохкімнатна квартири № 31 і № 32 в будинку АДРЕСА_1 площею відповідно 51,82 кв. м і 103,84 кв. м, загальною площею 155,66 кв. м. Згідно п. 1 цього договору «дольщик», на день підписання сторонами даного договору повністю оплативший «підрядчику» вартість 155,66 кв. м житлової площі, зобов'язується прийняти, а « підрядник» - на протязі десяти календарних днів з дня підписання Державною приймальною комісією акта прийняття першої черги вказаного жилого будинку в експлуатацію передати «дольщику» по акту 155,66 кв. м вищезазначеного житла ( ар. спр. 12).

Виходячи з того, що позивачка як «дольщик» по вказаному договору від 11.11.2002 року повністю виконала його умови, сплативши відповідачу вартість квартир, площею 155,66 кв. м, про що вказано в п. 2 договору, але не отримала це житло (майно) з вини відповідача, - сторони, що істотно порушила умови договору, суд прийшов до висновку про необхідність розірвання такого договору і відшкодування ОСОБА_1 спричинених збитків шляхом стягнення з «Черкаського державного підприємства хімічних реактивів» (ЧДЗХР) на користь позивачки ринкової вартості неотриманого житла на день ухвалення рішення.

Проте з цим не можна погодитися.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільний, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Придніпровського райсуду від 18 січня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаського державного заводу хімічних реактивів, ЗАТ «Черкасизалізобетон», ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» з залученням третьої особи фірми «Фонд» про визнання права власності на квартири, відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог ( № 2-2886/04 або 2-89/05).

Даним рішенням, що є чинним, встановлено, що згідно рішення виконкому Черкаської міської ради № 124 від 27.06.1989 року м. Черкаси заводу хімічних реактивів було виділено земельну ділянку для будівництва жилого будинкуАДРЕСА_1 і функції замовника по будівництву даного будинку виконував завод.

15.12.2003 року рішенням Черкаського міськвиконкому № 1378 функції замовника на звернення будівництва першої черги восьмисекційного жилого будинкуАДРЕСА_1 було передано ЗАТ «Черкасизалізобетон».

Правомірність даного рішення міськвиконкому була предметом розгляду в Господарському суді Черкаської обрості, рішенням якого від 26.02.2004 року відмовлено повністю у визнанні його недійсним на вимогу ЧДЗХР ( ар. 55 справи Придніпровського райсуду м. Черкаси № 2-2886/04 або 2-89/05).

Встановлено, що ОСОБА_1 уклала договір з ЧДЗХР 11.11.2002 року за № 43 на дольову участь в будівництві житла 155,66 кв. м в першій черзі восьмисекційного 358-ми квартирного жилого будинку АДРЕСА_1(хоча згідно рішення третейського суду від 26.02.2004 року загальна площа квартир №№ 31 і 32 становить 156,86 кв. м), а провела оплату на загальну суму 1393 грн. 86 коп., з яких фірмою «Фонд» проплачено 309 грн. 06 коп., а самою позивачкою внесено в касу ЧДЗХР по прибутковому касовому ордеру №1155 від 11.11.2002 року 1084 грн. 80 коп.

Рішенням Черкаського міськвиконкому № 111 від 22.01.2004 року затверджено акт Державної технічної комісії від 16.01.2004 року про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (перша черга восьмисекційного жилого АДРЕСА_1

Після прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта власником його стало відповідно до ст.ст. 331, 875 ЦК України ЗАТ «Черкасизалізобетон».

По справі за позовом ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» до ЗАТ «Черкасизалізобетон» про визнання права власності на нерухоме майно рішенням третейського суду від 26.02.2004 року з врахуванням того, що ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» на виконання умов договору між сторонами № 10/08 від 10.08.2000 року на участь в будівництві багатоквартирного будинкуАДРЕСА_1 профінансовано будівництво вказаного будинку на 4674813,71 грн., то ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» і передано у власність квартири першої черги, загальною площею 4880,94 кв. м, виходячи з вартості 1 кв. метра житла 950 грн., в тому числі і спірні квартири № № 31 і 32, загальною площею 156,86 кв. м, вартість яких становить 149017 гривень.

Поскільки позивачка ОСОБА_1 за спірні квартири № 31 і № 32АДРЕСА_1 (8=156,86 кв. м) сплатила лише 1393 грн. 86 коп., що не відповідає балансовій вартості ( 149017 грн.), то в задоволенні її позовних вимог про визнання права власності на вказані квартири було відмовлено.

Таким чином, рішенням Придніпровського райсуду м. Черкаси від 18.01.2005 року беззаперечно доведено, що позивачка ОСОБА_1 не виконала умов договору від 11.11.2002 року з ЧДЗХР і не сплатила відповідачу балансову вартість житла, на яке претендувала. Це, в свою чергу, заперечує на доводи ОСОБА_1 і висновок суду про порушення умов договору з вини відповідача. Звідси, обгрунтованими слід визнати доводи апеляційної скарги про те, що позивачка в даному випадку може ставити питання лише про повернення внесених на будівництво коштів з урахування індексів інфляції.

Крім того, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності для звернення з такими вимогами до суду , на чому наполягав в судовому засіданні представник відповідача.

За ст. 71 ЦК України 1963 року і ст. 257 ЦК України 2003 року загальний строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 76 ЦК України 1963 року і ст. 261 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Посилаючись на те, що відповідач, на якого покладено обов'язок повідомити позивачку про факт здачі жилого будинку в експлуатацію, взагалі не повідомляв позивачці про те, що спірні квартири вибули з його володіння на законних підставах, у встановленому порядку не оскаржував правові підстави вибуття квартир, не залучав до такого спору позивачку, яка тільки з прийняттям рішення від 18.0105 року зрозуміла про неможливість повернення спірних квартир в натурі, суд прийшов до висновку про те, що строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений. Однак, з цим не можна погодитися.

Як зазначалось вище, згідно п. 1 цього договору про дольову участь у будівництві між сторонами по справі від 11.11.2002 року вказано, що «дольщик», який повністю сплатив вартість жилої площі квартир АДРЕСА_1

Черкаси зобов'язується прийняти, а «підрядник» (тобто ЧДЗХР) на протязі десяти календарних днів з дня підписання Державною приймальною комісією акта прийняття першої черги вказаного жилого будинку в експлуатацію, передати «дольщику» по акту 155,06 кв. м зазначеного житла.

З матеріалів вищезазначеної цивільної справи Придніпровського райсуду м. Черкаси № 2-2886/2004 р. або 2-89/2005 за позовом ОСОБА_1 до ЧДЗХР, ЗАТ «Черкасизалізобетон», ТОВ «Черкасизалізобетонбуд» про визнання права власності на квартири вбачається, що звертаючись з таким позовом до суду в липні 2004 року позивачка зазначала, що рішенням міськвиконкому Черкаської міськради № 111 від 22.01.2004 року затверджено акт Державної технічної комісії від 16.01.2004 року про прийняття в експлуатацію першої черги восьмисекційного жилого будинкуАДРЕСА_1. Що згідно умов договору відповідач, тобто ЧДЗХР, повинен до 02.02.2004 року передати позивачу у власність обумовлене договором житло, і незважаючи на те, що позивач 05.02.04 року звертався до відповідача з вимогою про виконання взятих на себе договором зобов'язань, останній до цього часу їх належним чином не виконав ( ар. 4 вказаної справи № 2-2886/04 рік).

Зазначене, на думку судової палати, свідчить про те, що позивачка ОСОБА_1 усвідомлювала на час подачі вказаного позову про наявність у неї з моменту здачі будинку в експлуатацію права вимоги щодо виконання зобов'язань за договором від 11.11.2002 року і була обізнана про дату введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1

Більше того, як вбачається з протоколу судового засідання по вказаній справі за 07 жовтня і 26 жовтня 2004 року, представник позивачки, дізнавшись про те, що функції замовника по будівництву будинку 352 по бульвару Шевченко передані від ЧДЗХР до ЗАТ «Черкасизалізобетон», і що після рішення третейського суду від 26.02.2004 року право власності на спірні квартири перейшло до ТОВ «Черкасизалізобетонбуд», просив залучити ці фізичні особи до участі в справі (ар. 111-112 спр. Придніпровського райсуду м. Черкаси № 2-2886/04 або № 2-89 за 2005 рік). І це вказує на те, що він усвідомлював про неможливість виконання відповідачем свого зобов'язання за договором про передачу у власність позивачки спірних квартир, які відповідачу вже не належали. Наведене беззаперечно доводить той факт, що з цього часу позивачка вже усвідомлювала про порушення її права і виникнення підстав для його захисту. Тобто з вказаного моменту починається для неї перебіг строку позовної давності.

Виходячи з наведеного і враховуючи, що з позовом о даній справі, що розглядається, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 19 грудня 2007 року, судова палата вважає, що нею, дійсно, пропущений трирічний строк позовної давності. Поважних причин пропущення цього строку і підстав для його поновлення не встановлено.

За таких обставин рішення суду, висновки якого не відповідають матеріалам справи, підлягає до скасування з постановлениям нового рішення.

Оскільки за ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові, судова палата вважає, що ОСОБА_1 слід відмовити в задоволенні позовних вимог саме за пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 312, 316, 317, 218 ЦПК України, судова палата, -

 

вирішила:

 

Апеляційну скаргу Черкаського Державного підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 січня 2008 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Черкаського Державного підприємства «Черкаський державний завод хімічних реактивів» про розірвання договору та відшкодування збитків за пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двохмісячного строку.