АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-708/2008 рік. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 27 Пироженко В.Д.
Доповідач в апеляційній Інстанції Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2008 року м.Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.
при секретарі Пономаренко Ю.І.
з участю адвоката
позивача ОСОБА_1
представників відповідачів ОСОБА_2ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Соснівського відділення №220 ВАТ «Державний ощадний банк України» міністерства юстиції України, державного ощадного банку України про стягнення грошових коштів, -
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Соснівського відділення №220 ВАТ «Державний ощадний банк України», міністерства юстиції України, ВАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що вона уклала договори з Ощадним банком СРСР в особі філії відділення ощадного банку Соснівського району та відкриті особисті рахунки на суму 18789 гривень і 18463 гривни 20 коп. та третій рахунок в сумі 9657 гривень 90 коп. Після розпаду СРСР правонаступником Ощадного банку СРСР являється ВАТ «Державний банк України» у якому зберігаються вклади ОСОБА_1 На поточний час ОСОБА_1 отримала лише 1121 гривну 70 коп. Вона хворіє і для проведення лікування потрібні кошти. На звернення ОСОБА_1 до Соснівського відділення №220 ВАТ «Державний ощадний банк України» з наміром отримати належні ії кошти вона отримала відмову, цим самим порушивши її право власності на грошовий вклад. Тому просили стягнути з міністерства юстиції України та Соснівського відділення №220 ВАТ «Державний ощадний банк України» в сумі 23240 гривень належних її грошових заощаджень.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2007 року скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким повністю задоволити її позовні вимоги.
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність висновки суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в іх сукупності.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 до 01 січня 1992 року уклала договори заощадження з Ощадним банком СРСР, тому висновок суду першої інстанції про те, що збереження, відновлення реальної вартості та компенсації знецінених грошових заощаджень громадян, поміщених до 2 січня 1992 року в установи Ощадбанку СРСР, регулюються Законом України «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» від 21 листопада 1996 року є вірним.
Статті 6, 7 Закону ( з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 10 жовтня 2001 року №13-рп/2001 (справа про заощадження громадян)) визначають, що компенсація втрат від знецінення грошових заощаджень проводиться за рахунок Державного бюджету України, а кошти для цих цілей визначаються у Державному бюджеті окремою статтею, та передбачають, що перелік груп вкладників, черговість і обсяг компенсаційних виплат встановлюються щорічно Кабінетом Міністрів України.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що відповідно до цього Закону, та Законів України якими затверджувався Державний бюджет, позивачка як вкладник Ощадного банку СРСР отримала компенсацію у встановленому розмірі - 50 гривень, та 971 гривну 70 коп. перерахування на погашення комунальних послуг. Закон України «Про Державний бюджет на 2007 рік» не передбачав повністю погашення компенсаційних виплат. Правильність проведення компенсаційних виплат підтверджено і рішенням Європейського суду по правам людини по справі «Гайдук та інші проти України», який визнав, що спосіб захисту , який був у розпорядженні заявників, вкладників Ощадного банку СРСР, відповідає вимозі відносно «ефективності» згідно статті 13 Конвенції, і що цей пункт скарги може бути також відхилений як явно необгрунтований згідно статті 35, пп..3 і 4 Конвенції.
Доводи апелянта про те, що відмова в поверненні компенсованого вкладу за її вимогою порушує її право власності на вклад, передбачене ст. 41 Конституції України, являються помилковими. Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1, заявлені нею вимоги стосуються поверненню їй не власне особистих заощаджень, які нею були внесені (незалежно від їх теперішньої реальної вартості) і які є її власністю, що підлягає захисту, а про одержання компенсаційних бюджетних коштів, передбачених Законом і які відповідають проіндексованій вартості вкладу та знаходяться на спеціальному рахунку. Зазначені кошти до прийняття державою рішення про їх виплату належать до коштів Державного казначейства України та не є майном, яке належить позивачці й підлягає захисту відповідно до ст.. 41 Конституції України і ст.. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом процесуальних норм.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2007 року відхилити, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.