Копія

Справа № 1-5/2009р.

                                                                      П О С Т А Н О В А      

    16 березня 2009 р.                             м.Надвірна

                 Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді  Грещука Р.П.

секретаря  - Юрчило Л.М.

прокурора –Панікара І.В.

захисника підсудного та представника

 цивільного відповідача –ОСОБА_1

представника цивільного позивача –ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна кримінальну справу в якій  обвинувачується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3 «а»/56, ІНФОРМАЦІЯ_4, одружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, працює по тимчасових заробітках, несудимий, громадянин України, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 215 ч.2  КК України (в редакції 1960 року), -

В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_3 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, що спричинило смерть потерпілого.

    А саме в тому, що він, 19.11.1999 року о 11 год 25 хв. на відрізку автодороги Т- 0906 «Івано-Франківськ – Бистриця», що між населеними пунктами Цуцилів – Назавизів, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, допустив зіткнення із зустрічним автомобілем марки «OPEL OMEQA», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_4 та автомобілем марки «MITSUBISHI MIRAGE», реєстраційний номер №34645 ІВ під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок ДТП пасажир автомобіля «OPEL OMEQA» ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер.

 Допитаний  досудовим слідством та в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину  не визнав.

 ОСОБА_7 пояснив, що 19.11.1999року  він керував автомобілем ГАЗ -3307. Під час  руху по прямому відрізку дороги  між населеними пунктами с.Назавизів –с.Цуцилів, Надвірнянського району  по своїй смузі руху із швидкістю 50-60 км/год. на відстані приблизно 300 метрів він побачив легковий автомобіль марки «OPEL OMEQA», який з включеним світловим сигналом повороту, рухався майже по середині дороги в зустрічному напрямку з великою швидкістю. Він скинув газ та прийняв вправо. Позаду зазначеного автомобіля  на відстані близько п’яти метрів,  на великій швидкості, рухався  автомобіль «MITSUBISHI MIRAGE», який хотів обігнати автомобіль «OPEL OMEQA», однак той не перешкоджав такому обгону та не пропускав «MITSUBISHI MIRAGE», виїхавши на зустрічну смугу.

При зближенні з вказаними автомобілями  ОСОБА_3 різко прийняв вправо до обочини своєї полоси руху. Зіткнення автомашин відбулось приблизно посередині  смуги руху автомобіля «ГАЗ -3307». Дані покази ОСОБА_3 підтвердив і під час судового слідства.

 В судовому засіданні 04.03.2009 р. від захисника підсудного – адвоката ОСОБА_1 надійшло клопотання про повернення матеріалів даної кримінальної справи на додаткове розслідування.

Свої вимоги мотивує тим, що органами дізнання не в повному обсязі  зібрані докази, які б стверджували, що ОСОБА_3 вчинено злочин за кваліфікуючими ознаками ст.215 ч.2 КК України, а також при проведенні слідчих дій  мала місце однобічність, упередженість, неповнота та неправильність досудового слідства. В основу висновків досудового слідства, на думку захисника, поставлені неналежні та сумнівні докази, а докази, які мають істотне значення для встановлення об’єктивної істини по справі слідством взагалі не зібрані.

Просить суд клопотання задоволити,  винести постанову згідно якої направити кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ст.215 ч.2 КК України на додаткове розслідування з мотивів наведених в клопотанні.

Суд, вислухавши думку  прокурора, який заперечує  проти направлення справи на додаткове розслідування, вважає, що воно безпідставне та необгрунтоване, підсудного ОСОБА_3, який підтримав клопотання свого захисника, потерпілої ОСОБА_8, яка заперечує проти задоволення клопотання, представника цивільного позивача, який вважає, що клопотання про повернення матеріалів справи на додаткове розслідування має на меті  затягування розгляд справи, представника цивільного відповідача, який покладає вирішення даного питання на розсуд суду,  перевіривши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку, що клопотання  захисника підсудного  підлягає до задоволення.

    Зі змісту  п.8 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_7 України від 11.02.2005 року за №2 « Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» вбачається, що повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

    Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з’ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

    Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду допускається лише тоді, коли неповнота або неправильність досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що слідство по справі проводилось поверхнево, неповно, необ’єктивно та однобічно.

Згідно ст.368 КПК України однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з’ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.

А саме, досудовим слідством не перевірені пояснення та показання ОСОБА_3, як свідка, стосовно дорожньо- транспортної події, яка мала місце 19.11.1999 року, які він підтвердив і в судовому засіданні. Слідством визнаний доказом протокол огляду місця ДТП від 19.11.1999року ( а.с.3-7, т.1), який містить значні недоліки та неточності, а слідова інформація обмежена і неточна ( не зафіксовані всі сліди ковзання шин,  місце розсипу осколків скла, грунту та фарби, вказані в протоколі та схемі сліди не мають прив’язки до параметрів дороги і не вказано  яким саме транспортним засобам вони належать). Дані недоліки  не були усунені і в ході подальшого досудового слідства під час додаткових оглядів місця ДТП і під час неодноразових проведень додаткових відтворень в 2005 і 2007 роках за участю ОСОБА_3 та ОСОБА_5 В зв’язку з наведеними недоліками, фактично неможливо встановити місце первинного зіткнення автомобілів, їх положення та місцезнаходження перед зіткненням. Такі висновки підтверджені висновком судової транспортно-трасологічної експертизи №2716 від 17.01. 2000 р. (а.с.44-58, т.1).

6.11.2007 року, через вісім років після ДТП, слідчим призначена судова автотехнічна експертиза (а.с.225 т.1). За вихідні дані в постанові про проведення експертизи слідчий взяв виключно  покази ОСОБА_5, згідно яких і була проведена експертом судова автотехнічна експертиза (а.с.228- 233 т.1). Однак, в зв’язку з наявностю в справі різних даних про обставини події, експерт мав би дати висновки по кожній із них окремо. Тобто, висновок автотехнічної експертизи № 4092 від 12.12.2007 року, згідно якого досудове слідство визнало  фактично винним ОСОБА_3,  не врахував показання самого обвинуваченого, тому є однобічним і передчасним.

Доказом по справі визнано також висновок судової фототехнічної експертизи №500 від 04.05.2000р. згідно якого, початок сліду гальмування автомобіля «ГАЗ-3307» знаходиться на правій (зустрічній) смузі  руху дороги (а.с.64-71 т.1). Висновок покладений в основу  вихідних даних для проведення додаткової судової транспортно-трасологічної експертизи (а.с.75-80 т.1) та вищезазначеної судової автотехнічної експертизи. Експерту для проведення експертизи надано фотоплівку, протокол додаткового огляду від 04.03.2000р. та схему, що підтверджується експертом у висновку  експертизи № 500 ( а.с.65 т.1). Одночасно експерт взяв на себе вирішення питань, які не входять в його компетенцію та  в перелік питань, які можуть бути поставлені перед фототехнічною експертизою, відповідно до Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз» та науково-практичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз (Наказ МЮ України від 18.10.1998р. №53/5). Питання, які необхідно поставити в даному випадку, повинні вирішуватись трасологічними та автотехнічними експертизами. У висновку №500 експерт-фототехнік не дослідив і не врахував слід №1, який має безпосереднє відношення до ДТП. З матеріалів справи незрозуміло, які саме фотознімки були предметом дослідження фототехнічної експертизи.

В протоколі огляду місця події від 19.11.1999 року (а.с.3 т.1)  не вказана участь експерта, здійснення фотографування місця події, не зазначено якими технічними засобами проводилось фотографування. Фотоплівки, передані на фототехнічну експертизу не визнані речовими доказами у встановленому порядку, належним чином не оформлені та не оглянуті.

Висновок фототехнічної експертизи, а саме, що правий край початку сліду №2 знаходиться на правій смузі руху дороги на відстані 4 см. від правого краю осьової лінії розмітки, спростовується  фототаблицями до протоколу огляду (а.с.5-7 т.1), що відповідає протоколу огляду та схемі до нього (а.с.3-4 т.1). Правильність та об’єктивність протоколу огляду місця події від 19.11.1999року та схеми ДТП від 19.11.1999р підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Недоліком досудового слідства  є також те, що свої висновки про вину ОСОБА_3 слідство зробило на підставі судової фототехнічної експертизи, яка покладена в основу висновку додаткової судової транспортно-трасологічної експертизи № 696 від 29.05.2000року та висновку судової автотехнічної експертизи №4092 від 12.12.2007 року, тобто наступні по справі докази отримані на базі такого ж доказу та не мають  переваги перед іншими доказами.

Згідно ст.67 КПК України ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка провадить дізнання, не мають наперед встановленої сили.

 Зазначені докази підлягають перевірці та оцінці в сукупності зі всіма іншими доказами і не являються незаперечними.

Висновок проведеної судової автотехнічної експертизи № 4092 неточний та не дає чіткої відповіді на поставлені питання, а  п.п.4., 4.2, 4.3 будуються  з на  припущенні про наявність чи відсутність вини в діях учасників ДТП.

Висновки первинної та додаткової судової транспортно-трасологічної експертизи, як доказ вини ОСОБА_3 є протилежними та суперечливими між собою, що є підставою для проведення повторної, а не додаткової експертизи, а слідчі дії на яких базується висновок органів досудового слідства про наявність в діях ОСОБА_3 складу злочину, передбаченого ст.215 ч.2 КК України проведені через 8 років після дорожньо-транспортної події, тому не можуть бути  доказами чи вихідними даними для проведення необхідних експертиз.

Відносно учасника ДТП -ОСОБА_4 досудовим слідством порушена кримінальна справа та оголошено його в розшук. Однак, ОСОБА_12 допитувався на досудовому слідстві в якості свідка в 1999 році. З його участю не проводились відтворення подій. В той же час його покази не можуть бути перевірені в судовому засіданні, хоча мають істотне значення для встановлення об’єктивної істини по справі.

Крім того, суд вважає, що не вичерпані  можливості одержання  ще додаткових доказів по справі.

На переконання суду, органами досудового слідства зроблено передчасний висновок щодо причетності  ОСОБА_3 до вчинення даного злочину без з’ясування всіх обставин справи, а тому слід розшукати ОСОБА_4та провести з ним відповідні слідчі дії та вирішити на підставі висновків  повторних експертиз та додаткових доказів питання про наявність чи відсутність складу злочину в діях всіх учасників ДТП.

     Таким чином, суд вважає, що з метою усунення суперечностей по справі, її слід направити прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування, оскільки неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, однак можливість для проведення досудових слідчих дій ще не втрачена.

               Керуючись ст.281 КПК України , суд-

ПОСТАНОВИВ :

              Кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 215 ч.2  КК України ( в редакції 1960 року)  направити прокурору Івано-Франківської області для проведення додаткового розслідування з мотивів, викладених в мотивувальній частині постанови.

             Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній – підписку про невиїзд.

             На постанову може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом семи діб з дня її постановлення.

Суддя                                 підпис                         ОСОБА_13

З оригіналом згідно:ОСОБА_7 ОСОБА_13