БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2-2417/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«19» жовтня 2011 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Василишина В.О.,

при секретарі Лобко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання письмової розписки щодо одержання грошових коштів недійсною,

в с т а н о в и в:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом, у якому просить визнати недійсною письмову розписку, складену ним 29 серпня 2008 року в частині отримання у ОСОБА_2 позики в сумі – 40 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказується на те, що письмова розписка про одержання грошових коштів складена й підписана лише ОСОБА_1 Зважаючи на грошову суму, яка вказана у письмовій розписці, обов’язковою умовою дійсності правочину є укладення його у письмовій формі. Зобов’язання щодо повернення грошових коштів ОСОБА_1 виконані, однак письмова розписка йому не повернута.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 позов підтримала й просила його задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 позов не визнали й просили у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

У судовому засіданні встановлено, що надана до суду представником відповідача ОСОБА_4 копія письмової розписки ОСОБА_1 від 29 серпня 2008 року про одержання останнім 40 000 грн. 00 коп. у ОСОБА_2 із зобов’язанням повернути цю грошову суму із відсотками за першою вимогою складена саме ним. Оригінал цієї письмової розписки знаходиться у відповідача ОСОБА_2

Як зазначила у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_3 грошові кошти позивач у ОСОБА_2 одержував, проте сума позики не підтверджена жодними доказами.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до статті 1051 того ж ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Статтями 10, 11 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки представником позивача не було доведено у судовому засіданні й не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування підстав позову щодо визнання недійсною письмової розписки в частині одержання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі – 40 000 грн. 00 коп. Судом ці докази під час розгляду справи в порядку частини 4 статті 10 ЦПК України не здобуті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 – 215 ЦПК України Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин