ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
|
"20" лютого 2007 р. |
Справа № 6/41-92. |
За позовом Головного управління Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Волинській області
До Приватного підприємця ОСОБА_1
Підприємця ОСОБА_2
Самостійна державна пожежна частина - 4 м.Ковеля
Третя особа на стороні позивача : Фонд державного майна України в особі Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області
Про визнання недійсним договору оренди та виселення.
Суддя Пахолюк В.А.
Представники:
Від позивача Вандзак Д.С. - дов. № 17/578/1 від 29.01.2007р., Сорокопуд М.О. - дов. № 17/578/2 від 29.01.2007р.
Від відповідача :ОСОБА_1- підприємець, ОСОБА_3- адвокат, ОСОБА_4 -начальник Ковельського районного відділу ГУ МНС України в Волинській області
Третьої особи на стороні позивача : ОСОБА_5 дов. НОМЕР_1.
Суть спору:
Позивач - Головне управління МНС України у Волинській області звернулось до суду із позовом до підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача РВ ФДМУ по Волинській області про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від НОМЕР_2, що був укладений між СДПЧ №4 м.Ковель та підприємцями ОСОБА_1,ОСОБА_2 та виселити їх із займаного приміщення, яке розташоване АДРЕСА_1.
В підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що даний договір був укладений з суттєвими порушеннями чинного законодавства України і не відповідає Закону України "Про оренду державного та комунального майна", наказу ФДМ України від 17.04.2001р. № 649 "Про затвердження переліку документів, які передаються орендодавцю", наказу ФДМУ від 23.08.2000р. № 1774 "Про затвердження договорів оренди", статей 184 і 654 ГК України.
Додатково представниками позивача подано копії листів, звернень НОМЕР_3 направлених на адресу Департаменту капітального будівництва, забезпечення житлом та реалізації будівельних Чорнобильських програм МНС України та НОМЕР_4 та на адресу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Крім того, було повідомлено суд, що на зазначені запити Міністерством було надано відповідь про те , що в подальшому передача в оренду зазначеного приміщення є неможливою.
Відповідач- підприємець ОСОБА_1 у поданому на адресу суду відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що укладений договір оренди був нею підписаний в редакції позивача, умови договору вона виконує добросовісно, документи, які від неї вимагав орендодавець на момент укладення договору долучає до відзиву, а саме : акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, експертний висновок УДПО УМВС України у Волинській області НОМЕР_5 дозвіл начальника СДПЧ-4 м. Ковеля на здачу в оренду спірного приміщення.
Відповідач- ОСОБА_2 на вимогу ухвали суду подала письмове пояснення по суті заявленого позову, у якому повідомляє, що з 2001року проживає в м. Житомир, наміру здійснювати підприємницьку діяльність спільно з підприємцем ОСОБА_1 та продовжувати дію договору оренди приміщення СДПЧ-4 м. Ковель більше не має. Справу просить розглядати без її участі у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.
Третя особа - РВ ФДМУ у Волинській області письмових пояснень щодо даного предмету спору не подала. Однак, представник в судовому засіданні вимоги позивача вважає безпідставними та зазначає, що згідно ст.5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” Орендодавцями- є підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких перевищує 200 кв. м. на одне підприємство. В даному випадку дозволу РВ ФДМУ по Волинській області не потрібно.
Крім того, звертає увагу позивача, що останній не позбавлений права ініціювати внесення змін до чинного договору.
У випадку визнання його недійсним, підприємець не позбавлений буде права на відшкодування збитків за рахунок Міністерства, а тому позивачу слід довести до відома Міністерства про фактичні обставини справи.
Ухвалою господарського суду від 22.05.2006р. ,від 19.06.06р. та від 09.01.07 року позивача було зобов'язано подати докази про приведення договору оренди у відповідність до вимог листа РВ ФДМУ по Волинській області від 15.03.2006р.
Заслухавши уповноважених представників позивача та третьої особи та розглянувши наявні матеріали по справі , судом враховано наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 27.12.2001 року між самостійною державною пожежною частиною №4 м. Ковеля (Орендодавцем) та орендарями: ОСОБА_2, ОСОБА_1 було укладено договір оренди нежитлового приміщення.
Згідно п.1 договору Орендодавець передає, Орендар приймають в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 23,8 кв. АДРЕСА_1 (перший поверх) для використання під магазин для продажу товарів.
Умовами зазначеного договору визначено: Умови передачі та повернення орендованого приміщення, орендну плату, суборенду, обов'язки орендарів, права і обов'язки орендодавця, відповідальність сторін, строк дії, умови зміни та припинення дії договору, платіжні та поштові реквізити сторін. Термін дії договору визначено до 27.12.2031року.
Спірний договір від імені СДПЧ-4 підписаний начальником Троцюком В.І. зі сторони Орендарів підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1, договір від імені юридичної особи - СДПЧ-4 скріплений печаткою.
Згідно Акту приймання-передачі від 27.12.2001 року в присутності комісії нежитлове приміщення було передано Орендарям.
30.12.2002 року зазначений договір було переукладено лише з підприємцем
ОСОБА_1
Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на момент укладення договору), за якою недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам Закону.
Згідно роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. №02-5/11 (зі змінами та доповненями) передбачено, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Водночас, відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Позивач в обґрунтування підстав недійсності спірного правочину посилається на ст. ст.203, 215 Цивільного кодексу України та зазначає, що договір оренди від 27.12.2001 року був укладений з суттєвими порушеннями чинного законодавства, а саме: Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, наказу Фонду державного майна України від 17.04.2001 року №649 “Про затвердження переліку документів, які передаються орендодавцю”, наказу названого Фонду від 23.08.2000 року №1774 “Про затвердження договорів оренди”, ст.ст.184 і 654 Господарського кодексу України.
Крім того, як зазначає позивач, договір було підписано без отримання дозволу на передачу в оренду державного майна від органу уповноваженого управляти майном Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, без дозволу Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області, як це вимагає наказ ФДМУ, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 04.05.2000 року №935/95/31, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.07.2000 року за №439/4660.
Посилаючись на відсутність істотних умов договору, як це визначено ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”та лист РВ ФДМ по Волинській області за №475-287-.2.5 від 15.03.2006 року “Щодо відповідності договору оренди чинному законодавству” просить визнати її недійсною та виселити орендарів із займаного приміщення , яке розташовано АДРЕСА_1.
Між тим, згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи державного самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі , в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Укладаючи спірну угоду сторони зобов'язні були дотримуватись вимог чинного законодавства, яке діяло на момент її укладення.
Разом з тим, позивач посилаючись на ст. 49 ЦК УРСР ( яка діяла на момент укладення угоди) не надав суду докази умислу зі сторони посадових осіб-СДПЧ-4 та орендарів про те, що останні при укладенні угоди діяли всупереч інтересам держави та суспільства.
Водночас, оренда державного та комунального майна згідно вимог чинного законодавства не забороняється.
Щодо недоліків, які допущені, з доводів позивача, при укладені угоди, то сторони не позбавлені права на їх усунення , оскільки термін дії договору НОМЕР_2 визначений до 27.12.2031 року.
Підприємець ОСОБА_1 та третя особа на стороні позивача- РВ ФДМ по Волинській області не заперечують на приведення спірного договору у відповідності до вимог закону. Судом надавалась можливість на усунення сторонами зазначених недоліків, допущених при укладенні договору, однак на адресу суду зі сторони позивача будь-яких доказів про прийняті міри подано не було, що свідчить про ухилення від виконання вимог ухвали суду.
З врахуванням викладених обставин, господарський суд ухвалою від 05.02.2007р. залучив до участі у справі в якості відповідача Самостійну державну пожежну частину - 4 м.Ковеля та зобов'язав позивача подати письмове обгрунтування правових підстав на звернення з даним позовом, письмове обґрунтування правових підстав недійсності спірної угоди, а саме порушення вимог чинного законодавства на момент укладення договору оренди від 27.12.2001 року, докази умислу посадових осіб на момент укладення угоди.Копію позовної заяви направити на адресу СДПЧ №4 м. Ковеля. Докази про направлення подати суду.
Водночас. в судовому засіданні встановлено, що Самостійна державна пожежна частина - 4 м.Ковеля відповідно до Положення про Ковельський районний відділ Головного управління МНС України в Волинській області , затвердженого 05.06.2006р. не є юридичною особою, а тому знгідно ст.1,21 Господарського процесуального кодексу України не може бути відповідачем у справі.
Разом з тим, позивач на вимогу ухвали не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, що унеможливлює розгляд справи по суті.
За таких обставин позов слід залишити без розгляду на підставі п.5 ст.81 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись п.5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У Х В А Л И В :
1.Позов залишити без розгляду.
Перший заступник голови
господарського суду,суддя Пахолюк В. А.