АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 9 кв - 8/2008 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 31 Янова Л.М.
Доповідач в апеляційній інстанції Білецький О.М.
Доповідач в касаційній інстанції Бородійчук В.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2008р. м. Черкаси
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області у складі суддів
Адаменко Л.В. Магди Л.Ф., Качана О. В. Ювшина В.І., Бородійчука В.Г.
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 лютого 2006р. і ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2006 р. по справі за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» доОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
встановила:
ЗАТ «Страхова Група «ТАС» звернулася до суду з позовом доОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 23 лютого 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Страхова Група «ТАС» 15 000 грн. у відшкодування витрат за договором страхування наземного транспорту і 346 грн. за договором добровільного страхування від нещасних випадків на виробництві, а на користь держави 154 грн. судових витрат.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2006 року рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 лютого 2006 року залишено без зміни.
В обгрунтування своєї касаційної скарги ЗАТ «Страхова Група «ТАС» посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування обох судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи судова колегія встановила, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 15 червня 2004 року близько 00 год. 20 хв. на 63 - му кілометрі автошляху Суми - Полтава - Олександрія ОСОБА_1, керуючи в стані алкогольного сп'яніння автомобілем ВАЗ - 21011. не впоравшись з керуванням виїхав на смугу зустрічного руху і зіткнувся з автомобілем ВАЗ - 2114, під керуванням ОСОБА_2., у зв'язку з чим обидва водії отримали легкі тілесні ушкодження.. ОСОБА_1 за скоєння вказаного злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України засуджений вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року. В результаті зіткнення автомобіля ВАЗ - 2114 завдані технічні пошкодження, які спричинили його виплату матеріальні збитки в розмірі 39 950 грн.
Автомобіль, який належить ОСОБА_2 був застрахований у ЗАТ «Страхова Група «ТАС» за договором добровільного страхування наземного транспорту № ДСНТ /2148 42721 від 28 квітня 2004 року, а сам ОСОБА_2 за договором добровільного страхування від нещасних випадків від 28 квітня 2004 року, яким передбачено, як страховий випадок - тимчасову втрату застрахованою особою працездатності, внаслідок нещасного випадку. Страхувальником було виплачено ОСОБА_2 як власнику автомобіля 39 950 грн. страхового відшкодування, і 346 грн. як застрахованій від нещасних випадків особі.
Задовольняючи частково позовні вимоги ЗАТ «Страхова Група «TAС»i зменшуючи розмір відшкодування суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 має тяжке матеріальне становище, утримує малолітню дитину і має ряд захворювань. З цими мотивами погодився і апеляційний суд.
При цьому суди керувалися нормами ст. 1193 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що суди не вірно застосували норми матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України «особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотні вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом». Ст. 993 ЦК України передбачено, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідної за завдані збитки.
В ст. 27 Закону України «Про страхування» міститься аналогічна норма. Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може змінити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичної особи, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
Як вбачається з матеріалів справи вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 11 жовтня 2004 року встановлено, що зазначене ДТП відбулося з вини ОСОБА_1, якого визнано винним в скоєнні злочину передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України.
За таких обставин ОСОБА_1 повинен відшкодувати шкоду в суму матеріального збитку у повному розмірі.
Таким чином судами неправильно застосовано норми матеріального права.
Враховуючи, що фактично обставини справи судами встановлено повно й правильно, але не правильно застосовано норми матеріального права, ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись Законом України від 22 лютого 2007 року № 697 - V «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», підпунктом 2 пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій України» п.5 ч. 1 ст. 336, ст. 341, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області, -
вирішила:
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» задовольнити.
Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 23 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 08 червня 2006 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Страхова Група «ТАС» 40 296 грн.
Рішення оскарженню не підлягає.