Справа № 2а-135/2009
Старобешівський районний суд Донецької області
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2009 року смт.Старобешеве
Старобешівський районний суд Донецької області у складі: головуючого – судді Сазонової М.Г., при секретарі Гончаровій Н.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача управління Пенсійного фонду у Старобешівському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду у Старобешівському районі Донецької області по невиконанню вимог ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання виконати перерахунок пенсії, починаючи з 19.02.2009 року ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач 10 березня 2009 року звернувся до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у Старобешівському районі Донецької області про визнання протиправною бездіяльності управління Пенсійного фонду у Старобешівському районі Донецької області по невиконанню вимог ст..ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов’язання виконати перерахунок пенсії, починаючи з 19.02.2009 року у розмірі не меншому ніж 6 мінімальних пенсій за віком (а.с.1-2) із наступним перерахунком у разі змін законодавства щодо розміру мінімальної пенсії.
Відповідач подав до суду письмові заперечення щодо заявлених вимог вказуючи на те, що Законами України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (статті 54 ч. 4 , 50) та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (ч. 1 ст. 28) визначені різні механізми розрахунку пенсій, й останній Закон забороняє розраховувати пенсії у розмірі бажаному позивачем (а.с.16-17).
У своїй письмовій заяві позивач на задоволенні заявлених позовних вимог наполягав та просив їх задовольнити, а справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, тому суд розглядає справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд дослідивши наявні у справі письмові докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а вирішуючи спір виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст. 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив такі факти й відповідні їм правовідносини.
Позивач віднесений до першої категорії, як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №107033, визнаний інвалідом ІІІ групи безстроково, про що свідчить посвідчення серії Б №178897 та довідка МСЕК серія ДОН-04 №070181 (а.с.3-4).
19.02.2009 року позивач звернувся до УПФ Старобешівського району з заявою про перерахунок пенсій як інваліду ІІІ групи у розмірах, встановлених ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, і 10.02.2009 року отримав відмову з огляду на те, що пенсія йому виплачується згідно діючого законодавства (а.с.10).
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4.
Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1. Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі - 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу 2 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік" з 1 січня 2008 року внесені зміни, зокрема, до ст. 50, ст. 54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 п. п. 12, 15, 17 п. 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, із першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Отже за приписами зазначеного Закону, відповідач повинен був зробити позивачу перерахунок пенсії з 01.03.2009 року.
Суд вважає безпідставними посилання відповідача на необхідність застосування у спірних відносинах постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008. № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, оскільки, виходячи із приписів пункту першого та шостого статті 92 Конституції України, статті 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень наведеного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону. Абзацом другим преамбули, частиною 3 статті 4, п.16 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, і те, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ч. 3 ст. 67 спеціального Закону у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року № 835-ІV, що набрав чинності з 30 грудня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня 2009 року - 498 гривень.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
В той же час вимога позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому перераховувати пенсію у разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
При зверненні в суд позивач судові витрати не поніс, а відповідач – суб’єкт владних повноважень не на користь якого ухвалено рішення, в силу закону звільнений від їх оплати, тому суд судові витрати відносить на рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 71, 128, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області про визнання незаконною відмови управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області щодо перерахунку пенсії й зобов’язання перерахувати пенсію відповідно до положень ч. 4 ст. 54, статей 50, 67 й 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із наступними перерахуванням у разі збільшення розміру мінімальної пенсії задовольнити частково.
Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області провести перерахунок державної пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, у розмірах передбачених статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати управління Управління Пенсійного фонду України в Старобешівському районі Донецької області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, як інваліду ІІІ групи, у розмірах передбачених статтею 50, частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 березня 2009 року у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанову суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через Старобешівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя: