Справа №2а-217/09/1319
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2009 року Сихівський районний суд м. Львова
головуючого судді Головатого В.Я.
при секретарі Заяць А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної надбавки до пенсії «Дітям війни»,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить винести рішення, яким зобов'язати відповідача нарахувати їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за період 2007-2008 роки, в сумі 1646,07 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - є дитиною війни. Згідно із ст. 6 цього ж Закону, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така допомога не виплачувалась. Крім цього, просить поновити строк звернення до суду за захистом порушених прав.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала повністю, дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова в судовому засіданні позову не визнав та пояснив, що жодного нормативного акту на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати його розмір за відсутності поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини. Жодних змін не було внесено до видаткової частини Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, тому кошти на виплату оскаржуваного підвищення в 2007 році були відсутні. Крім цього, позивачу у 2008 році виплачується щомісячна державна соціальна допомога «Дітям війни» у розмірі 10% такої допомоги. Вважає позов безпідставним і просив відмовити у задоволенні такого.
Заслухавши пояснення сторін, з*ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-VI встановлено правовий статус дітей війни, визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність, шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Ст. 1 цього ж Закону визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач ОСОБА_1 народилась 03 листопада 1933 року, відповідно є дитиною війни.
Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ч. 2 ст. 8 Конституції України встановлено вимогу щодо законів України – усі вони приймаються виключно на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Ч. 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було обмежено.
Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», якими обмежується дія ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008, визнані неконституційними положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік», втратили чинність, отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Судом встановлено, що всупереч Рішенню Конституційного Суду України, ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова, оспорювана позивачем надбавка з липня по грудень 2007 року не виплачувалась, тому позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» за вказаний вище період підлягає до задоволення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 09 липня 2007 року. Отже, саме з 09.07.2007 року відновлено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Що стосується позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача нарахувати позивачу недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, то такі підлягають до часткового задоволення та суд мотивує це наступним.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Отже, саме з 22.05.2008 року відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведені вище обставини, суд вважає, що дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова по невиплаті та недоплаті позивачу підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” є протиправними.
Керуючись ст. ст. 22, 55, 64, 95 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст.62 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
п о с т а н о в и в:
Позов задоволити частково.
Визнати дії ОСОБА_2 Пенсійного фонду України у Галицькому районі м. Львова щодо невиплати та недоплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” протиправними.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України у Галицькому районі м. Львова нарахувати і виплатити з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
В решті позову відмовити за безпідставністю.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: