Справа № 344/7185/15-ц

Провадження № 2/344/3096/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Зеленко О.В.,

секретарів Устинської Н.С., Костів О.М., Караїм Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання за ним як спадкоємцем 1 черги права власності на спадкове майно, що складається з земельної ділянки площею 0,0684 га для ведення садівництва, кадастровий номер 2610100000120010498, яка знаходиться на території м.Івно-Франківська, садівницьке товариство «Бистриця Надвірнянська», ОСОБА_2 міської ради, що належала на праві власності його покійній матері ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 18.05.2007 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні 04.06.2015 заявлені вимоги підтримали з мотивів, викладених в позовній заяві, просили позов задовольнити, а 13.08.2015 в судове засідання не з’явились, представник позивача подала суду письмову заяву, за змістом якої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила розглядати справу без ї[ участі та долучила до матеріалів справи копію технічної документації.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.06.2015 заперечила проти задоволення позову та вказала, що померла ОСОБА_3 не набула права власності на дану земельну ділянку, оскільки не здійснила відповідно до закону реєстрацію права власності даного нерухомого майна. За таких обставин право власності на дану земельну ділянку не входить до спадкової маси, а тому і не може бути успадковане позивачем. У судове засідання 13.08.2015 представник відповідача не з’явилась, подала суду заяву, за змістом якої просила провести розгляд справи без участі ОСОБА_2 міської ради, при вирішенні справи поклалась на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, застосовуючи загальні засади цивільного законодавства – справедливість, добросовісність та розумність, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об’єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити.

Судом установлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії 1-НМ №157863 від 03.10.2012, ОСОБА_3 померла 03.10.2012 (а.с.7).

З довідки №1039/02-14 від 26.04.2013 Першої ОСОБА_2 державної нотаріальної контори вбачається, що 15.10.2012 заведено спадкову справу №905/2012 після смерті ОСОБА_3, померлої 03.10.2012. Спадкоємцем майна померлої за законом є її син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.11).

Листом №4392/02-14/6 від 26.11.2014 Першою ОСОБА_2 нотаріальною конторою повідомлено позивача, що спадкодавцю ОСОБА_3 належить земельна ділянка для ведення садівництва, площею 0,0684 га, яка знаходиться на території м.Івано-Франківська, садівницьке товариство «Бистриця Надвірнянська» ОСОБА_2 міської ради, на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу 18.05.2007 по реєстру №777, що ОСОБА_3 прийняла в дар від ОСОБА_4, але даний договір не був зареєстрований у Відділі Держземагенства м.Івано-Франківська, а тому право власності на цю земельну ділянку у неї не виникло (а.с. 12).

В той же час, 17.12.2014 Першою ОСОБА_2 нотаріальною конторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом НАК 025809 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, за яким спадкоємцем майна ОСОБА_3, що померла 03.10.2012, є її син – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з 3/4 частин квартири №2 в м.Івано-Франківську по вул.С.Єфремова (вул.Кулібіна), буд.№7, що підтверджено також витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.12.2014 (а.с. 4-6).

З державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 15/02-005084 від 16.06.1998 року вбачається, що ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради №65 від 17.02.1998 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0684 га для ведення садівництва у садівницькому товаристві «Бистриця Надвірнянська» на території ОСОБА_2 міської ради (а.с. 9)

На підставі договору дарування земельної ділянки ВЕО №501965 від 18.05.2007,ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар земельну ділянку, що належала ОСОБА_4 на підставі вказаного вище державного акту на право власності на землю від 16.06.1998 року. Договір укладено в письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_2 міського нотаріального округу ОСОБА_5 (а.с. 8), що підтверджується також витягом з Державного реєстру правочинів від 18.05.2007 (а.с. 10).

У подальшому ОСОБА_3 вживала заходів для належного оформлення права власності на земельну ділянку, що підтверджується копією технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, яка розташована м.Івано-Франківську в садовому товаристві «Бистриця – Надвірнянська», наданої на запит представника позивача ОСОБА_2 регіональною філією державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» (а.с.40-49).

За вимогами ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ч. 3. ст. 3 Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно статті 1223 Цивільного кодексу України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку набуто на підставі правочину (договору дарування від 18.05.2007), що ніким не оспорювалося та вважається набутим правомірно, а тому вказану земельну ділянку слід включити та складу спадшини.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст.1261 ЦК України, а тому має право на спадкування даної земельної ділянки, що належала його матері ОСОБА_3 на підставі договору дарування.

Таким чином, судом встановлено, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування своїх позовних вимог і підтверджені ним письмовими доказами є достовірними, і сумніву у суду не викликають, визнання права власності не порушує прав чи інтересів будь-яких інших осіб. У зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ч.3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 328, 331, 392, 1217, 1216, 1218, 1261 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 як спадкоємцем першої черги за законом право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 – земельну ділянку площею 0,0684 га для ведення садівництва, кадастровий номер 2610100000120010498, яка знаходиться на території м.Івано-Франківська, садівницьке товариство «Бистриця Надвірнянська» ОСОБА_2 міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.Зеленко