№ 2-630/09

                                                    Р І Ш Е Н Н Я                

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

     13 квітня 2009  року   Дрогобицькиий  міськрайонний  суд   Львівської  області                                                                                                                

      в  складі  :     головуючого                             Качмар В. Я.

                            при секретарі                            Матчишин І.М.    

розглянувши   у   відкритому    судовому   засіданні   в  залі суду  м.  Дрогобич  цивільну   справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи ОСОБА_8, Державне підприємство «Буджитлосервіс» і Орган опіки та піклування Дрогобицької міської ради, про виселення та вселення і усунення перешкод в користуванні жилою площею в гуртожитку,-  

                                                                                      В С Т А Н О В И В :

   Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, про їх виселення з кімнати № 43 в сімейному гуртожитку в м. Дрогобич по вул. Фабричній, 61/15 та вселення і усунення перешкод в користуванні жилою площею в гуртожитку.

   В обґрунтування позовних вимог з врахуванням уточнень посилається на те, що з 1989 року по 2008 рік він разом з сім’єю проживав в гуртожитку в м. Дрогобич по вул. Грушевського, 44 кім.30. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду його разом з дружиною, ОСОБА_8, виселено з вищевказаного сімейного гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення – кімнати №43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній, 61/15.  Рішенням спільного засідання адміністрації та профкому ДП «Буджитлосервіс» на його ім»я, 13 березня 2008 року було виписано ордер №3, який він отримав лише 21 жовтня 2008 року, а 30 грудня 2008 року було проведено перепрописку з сімейного гуртожитку по вул. Грушевського в сімейний гуртожиток по вул. Фабричній. В вересні 2008 року згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду позивача разом із дружиною було виселено з сімейного гуртожитку по вул.. Грушевського. З моменту виселення та протягом довгого часу вселитись у надане їм житлове приміщення – кімнату № 43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній,61/15 не мають можливості, оскільки вхідні двері в кімнату замуровані відповідачкою, що підтверджується Актом самовільного зайняття житлового приміщення від 15.12.2008 року складеного комісією ДП «Буджитлосервіс».

    В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, посилаючись на те, що разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають ще четверо дітей – ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які самовільно займають його кімнату.

  Відповідачка будучи належним чином повідомлена про час та місце слухання справи в судове засідання не з»явилась про причини неявки суд не повідомила. В попередніх судових засіданнях позов не визнала, заперечила проти його задоволення, посилаючись на те, що вона неодноразово зверталась до адміністрації ДП «Буджитлосервіс» про покращення їй з сім’єю житлових умов, оскільки її сім’я складається із семи чоловік, які проживають в двох кімнатах площею 30,2 кв.м., однак відповіді адміністрація ДП «Буджитлосервіс»  не надавала. Кімнату, яку вона зайняла являється суміжною з її двома кімнатами, ця кімната довгий час пустувала і була вільною, у ній не було жодних речей.

   Третя особа представник ДП «Буджитлосервіс» при постановленні рішення покладається на думку суду.  

   Третя особа представник Органу опіки та піклування Дрогобицької міської ради, при постановленні рішення покладається на думку суду.  

   Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

      Сімейний гуртожиток по вул. Фабричній, 61/15 в м.Дрогобич знаходиться на балансі Державного підприємства «Буджитлосервіс» з 1959 року згідно довідки виданої керуючим санацією ДП «Буджитлосервіс».

       Ст. 128 ЖК України передбачає, що цільове призначення гуртожитків полягає в тому щоб тимчасово задовольните потребу в житлі працівників на період їхньої роботи на підприємстві. Житлова площа в гуртожитку надається громадянам у тимчасове користування.

         Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 23.08.2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від24.12.2007 року, позивача разом із дружиною, ОСОБА_8, виселено з гуртожитку в м. Дрогобич по вул. Грушевського, 44 кім.30 з наданням іншого житлового приміщення – кімнати №43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній, 61/15.

        Відповідно до ст. 129 ЖК України на підставі  рішення  про  надання  жилої  площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові  спеціальний  ордер,  який  є  єдиною  підставою для вселення на надану жилу площу.  

       Згідно витягу з протоколу спільного засідання адміністрації та профкому від 24.01.2008 року за № 24 на ім’я позивача 13.03.2008 року було виписано ордер № 3, згідно якого було проведено його перепрописку  з кім. № 30 сімейного гуртожитку по вул. Грушевського, 44 в кім. №  30 сімейного гуртожитку по вул. Фабричній, 61/15. Дане рішення ніким не оскаржувалось і являється чинним на даний час.

     З корінця ордера № 3 від 21.10.2008 року вбачається, що ОСОБА_1 надано право на заселення кімнати № 43 в будинку № 61/15 по вул. Фабричній в м. Дрогобич.

    З копії паспорта громадянина України видно, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

    З акту № 759 від 15.12.2008 року складеного комісією ДП «Буджитлосервіс» встановлено, що кімнату № 43 гуртожитку по вул. Фабричній, 61/15 незаконно та самовільно зайняла мешканка гуртожитку ОСОБА_2 разом із дітьми.  

   В п. 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою ради міністрів УРСР № 208 від 03 червня 1986 p., зазначено, що громадянам, які самоправно зайняли жилу площу в гуртожитку, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення. Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України, особа яка самоправно зайняла жиле приміщення грубо порушила встановлений законом порядок надання жилої площі і підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.

      Згідно ч.ч.1, 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

      За таких обставин суд, вважає, що оскільки ОСОБА_2 разом із дітьми самовільно та незаконно зайняла житлову площу, тому вона підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення, а ОСОБА_1, який на законних підставах володіє ордером на цю житлову площу, слід вселити у кімнату № 43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній 61/15 м. Дрогобич.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

                                                                      В И Р І Ш И В :

   Позов задоволити.

    Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з кімнати №43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній 61/15 в м. Дрогобич Львівської області без надання їм іншого жилого приміщення та зобов’язати їх не чинити ОСОБА_1 перешкод в користуванні цією кімнатою в гуртожитку.

    Вселити ОСОБА_1 у кімнату № 43 в сімейному гуртожитку по вул. Фабричній 61/15 в м. Дрогобич Львівської області.

    Р ішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції  або шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги з подачею її копії  до апеляційної інстанції без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

                                              Суддя                                                                 Качмар В. Я.