Судове рішення #464020
31/351-05-5650

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

14 лютого 2007 р.                                                                                   

№ 31/351-05-5650  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

судді:

Поляков Б.М.

Катеринчук Л.Й. (доповідач)

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргу

Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області

на постанову


та рішення

Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005

Господарського суду Одеської області 02.08.2005

у справі

господарського суду

31/351-05-5650

Одеської області

за позовом

Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі  Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області

до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Родина”, с. Приозерне Кілійського району Одеської області

про

стягнення 8562,61 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скарги

не з’явився

від позивача

не з’явився

від відповідача

не з’явився


В С Т А Н О В И В  :



У червні 2005 прокурор Кілійського району Одеської області звернувся з позовом в інтересах Управління ПФУ в Кілійському районі про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період січень-квітень 2005 року на суму 8562,61 грн. до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Родина” (далі: “Відповідача”).

Рішенням  господарського  суду  Одеської області від  02.08.2005  по  справі

№ 31/351-05-5650 (суддя Лєсогоров В.М.) відмовлено у задоволенні позову прокурора до відповідача про стягнення 8562,61, мотивуючи це тим, що фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій призначених відповідно до пунктів «б»-«з»Закону України «Про пенсійне забезпечення»входять до складу податкових зобов’язань платників податків в частині збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, в тому числі і після набрання чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який залишив в силі чинний раніше (відповідно, податковий) порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, а відтак, єдиними стягувачами недоїмок з податкових зобов’язань є виключно податкові органи та державні виконавці в межах їх компетенції, а органи ПФУ не вправі звертатися до суду про стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Управління ПФУ Кілійського району звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати зазначене рішення та прийняти нове.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005 рішення господарського суду Одеської області від 02.08.2005 залишено без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою, Управління ПФУ Кілійського району звернулось з касаційною скаргою, в якій просило скасувати раніше прийняті рішення та постанову та прийняти нове рішення, аргументуючи порушенням норм матеріального права, зокрема, пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,  пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 06.12.2006 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управляння пенсійного фонду України в Кілійському районі з підстав непідсудності спору адміністративним судам України, справу з касаційною скаргою передано до Вищого господарського суду України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.


Відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів та забезпечують фінансування виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб’єкти владних повноважень у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Разом з тим, за приписами частин 1, 2, статті 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій,  посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” - “е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного Фонду, а з 1 січня 2005року- за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Отже, зазначеними нормами законодавства пенсійному фонду, як органу, наділеному владними повноваженнями в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, делеговано повноваження з виплати пільгових пенсій , які в майбутньому здійснюватимуться згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди (повноваження договірного характеру, а не владних управлінських функцій) .

Відповідно до абзацу 8 частини 2 статті 1 зазначеного закону страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

За приписами статті 2 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування в редакції, чинній на 2005 рік, визначено перелік “об’єктів оподаткування” збором на обов’язкове державне пенсійне страхування серед яких для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Отже, під переліком “об’єктів оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне страхування” законодавець розуміє перелік об’єктів (витрат), з яких справляється збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, серед яких зазначено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до пунктів “б”- “з” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Відтак, ці витрати за своєю правовою природою є складовою частиною збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та не є податковими платежами відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.”

Застосування в даній нормі права термінології : “об’єкт оподаткування” є наслідком невдалої юридичної техніки, яка разом з тим не змінює в цілому приналежності зазначених об’єктів до збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та не змінює в цілому природи збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, як складової частини страхового внеску, виключаючи можливість тлумачення його як податкового платежу.

Відтак, зазначені витрати не є за своєю правовою природою податковими платежами,  а висновки попередніх судових інстанцій про таку приналежність,  суперечать наведеним нормам законодавства.

Як встановлено судами, управлінням ПФУ в Кілійському районі Одеської області було виплачено в січні-квітні 2005 року працівникам Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Родина”  пільгових пенсій за списком № 2 на загальну суму 8562,61 грн. разом з витратами на їх доставку.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, з врахуванням компетенції касаційної інстанції, яка не вправі досліджувати докази та давати їм оцінку, вважає за необхідне направити справу на новий судовий розгляд, для розгляду позовних вимог у справі з врахуванням наведених норм законодавства про делегування органам пенсійного фонду компетенції щодо виплати пільгових пенсій та повноважень відшкодування витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій до утворення професійних та корпоративних фондів.

При новому розгляді справи судам слід прийняти до уваги наведені норми законодавства та з урахуванням встановлених обставин справи прийняти рішення по предмету спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –


П О С Т А Н О В И В :


1.          Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області задоволити.

2.  Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.10.2005 та рішення Господарського суду Одеської області 02.08.2005 скасувати, справу № 31/351-05-5650 направити на новий судовий розгляд до Господарського суду Одеської області.



Головуючий                                                                             Б. Поляков


Судді                                                                                                 Л. Катеринчук


                                                                                                                    Н. Ткаченко

                                         



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація