ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2007 р. | № 7/383 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. –головуючого, |
Вовка І.В., |
Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Київгаз”, м. Київ |
на | постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2006 року |
у справі | господарського суду міста Києва № 7/383 |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” |
до | Житлово-будівельного кооперативу “Квазар-8”, м. Київ |
про | стягнення суми |
ВСТАНОВИВ:
У травні 2006 року Відкрите акціонерне товариство “Київгаз” звернулося з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Квазар-8” про стягнення 6 065 грн. 88 коп. заборгованості за поставлений газ.
Рішенням господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року (суддя Якименко М.М.) позовні вимоги задоволено, та стягнуто 6 065 грн. 88 коп. основного боргу у зв’язку з обгрунтованістю вимог.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2006 року (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Данилова Т.Б., Студень В.І.) рішення частково змінено, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто 2 383 грн. 48 коп. боргу. Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено вимоги у повному обсязі, а відповідач визнає борг частково.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняту постанову апеляційної інстанції та залишити у силі рішення місцевого суду, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представник , вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що Позивач є природнім монополістом на ринку транспортування газу у м. Києві, господарська діяльність якого регулюється нормами Закону України “Про природні монополії”. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 10 цього закону суб’єкт природної монополії, яким і є Відкрите акціонерне товариство “Київгаз”, не має права в односторонньому порядку відмовитися від транспортування газу споживачам житлово-комунальної сфери.
Тому, виконуючи покладений державою на позивача обов’язок, позивач уклав з відповідачем договір № 3117803 від 1 січня 2002 року, згідно якого позивач здійснював постачання природного газу мешканцям квартир у будинку, у встановлені строки проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових газопроводів та інше, а відповідач –вести облік мешканців квартир, що проживають в будинку, та надавати постачальнику щоквартально відомості про кількість мешканців квартир, списки пільговиків з оплати комунальних послуг, а також дані про кількість осіб членів сімей пільговиків, на яких розповсюджується пільговий порядок оплати споживаного газу; при порядку розрахунків через ГІОЦ КМДА з розщеплення платежів, щомісячно до 10 числа наступного за звітним місяця забезпечувати надходження до транзитного рахунку ГІОЦ КМДА грошових коштів мешканців квартир –безпосередніх споживачів газу за діючими тарифами по єдиних розрахункових книжках платників комунальних послуг.
Пункт 2.10 договору встановлює, що суми коштів, які надійшли від уповноважених установ та організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу відповідач зобов’язаний перераховувати постачальнику протягом 3 банківських днів з дня отримання.
У разі нездійснення окремими мешканцями квартир до 10 числа кожного наступного за звітним місяця нарахованих їм платежів, або у разі ненадходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, відповідач взяв на себе зобов’язання вжити всіх необхідних заходів для забезпечення надходження оплати за спожитий газ мешканцями квартир, і у випадку несплати коштів у строк зобов’язався отримати їх шляхом стягнення заборгованості з боржників через суд.
Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони надали розрахунки заборгованості, проте апеляційний господарський суд приймаючи рішення взяв за основу виключно розрахунок відповідача, який не співпадає ні з даними розрахунку центру, ні з даними позивача, не обгрунтував ніякими доказами та не навів розрахунку.
Водночас не надав оцінки рахунків ні ГІОЦ КМДА, ні відповідача.
При розгляді справи суд другої інстанції припустився тих же порушень, що і місцевий господарський суд.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обгрунтованими, такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з’ясувати дійсні права та обов’язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Зважаючи на викладене, судами порушено приписи статей 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, постанова Пленуму Верховного суду України “Про судове рішення” № 11 від 29 грудня 1976 року.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київгаз” задовольнити частково.
Рішення господарського суду міста Києва від 31 серпня 2006 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 жовтня 2006 року у справі № 7/383 –скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя | В.С. Перепічай |
Суддя | І.В. Вовк |
Суддя | П.А. Гончарук |