Справа № 2-32/2007 року РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25 січня 2007 року Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого-судді:                                          - Бобровича В.І.,

при секретарі:                                                  - Сінькової О.В.,

за участю адвоката                                           - ОСОБА_1,

представника                                                  - ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку спільного майна подружжя набутого в період шлюбу, за позовом ОСОБА_4 до Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання права власності суд-

ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2004 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину будинку в порядку спадкування за законом, про виділ частки в натурі і визначення порядку користування земельною ділянкою після смерті чоловіка ОСОБА_5. В обгрунтуванні позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_5. Після його смерті залишилось спадкове майно у вигляді 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, якою він володів на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою м. Запоріжжя 26 березня 1983 року, реєстраційний номер НОМЕР_1. Друга частина спірного будинку належить його колишній дружині ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу. На день своєї смерті ОСОБА_5 був прописаний АДРЕСА_2 і тому, вона після його смерті звернулася до Третьої нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_4 перешкоджає їй в оформленні спадщини, не дає оригинали документів. Перешкоджає виходу техніка, тому вона позбавлена можливості одержати свідоцтво про право на спадщину. Окрім неї, інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом не має.

23 травня 2005 року ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву про встановлення строку позовної давності і визнанні права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2, яка належала ОСОБА_5 на праві загальної сумісної власності подружжя. В обгрунтуванні своїх позовних вимог вказала, що вона пперебувала в шлюбі з ОСОБА_5 з 13 квітня 1981 року по 12 жовтня 1999 року. 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 в 1983 році, тобто в період їх спільного проживання і тому є об'єктом права загальної сумісної власності. В ході судового розгляду ОСОБА_4 справи змінила позовні вимоги зустрічного позову та зазначила, що після

 

2

розірвання шлюбу з ОСОБА_5, вони в добровільному порядку розділили спільне майно, і ОСОБА_5 відмовився на її користь від свого права на 1/2 частину будинка, визнаючи за нею право власності на весь будинок, а собі забрав майно - аппаратуру. В обгрунтуванні своїх доказів надала суду розписку від 10 жовтня 2001 року. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину 1/2 частини будинка АДРЕСА_1 на праві сумісного майна, придбаного в період шлюбу.

20 жовтня 2005 року ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_4 поновлено строк позовної давності на подачу позову до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину спільно нажитого майна в період шлюбу.

20 жовтня 2005 року рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя позов ОСОБА_3 задоволений частково і за нею визнано право власності на 1/4 частину будинка АДРЕСА_1. Позов ОСОБА_4 задоволено та за нею визнано право власності на 1/4 частину будинку АДРЕСА_1 на праві загальної сумісної власності.

01 грудня 2006 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області рішення суду від 20 жовтня 2005 року скасовано. При цьому суд вказав, що при новому розгляді справи необхідно врахувати наведене, визначитись по всім позовним вимогам первісного позову, дати належну оцінку всім доказан та запереченням, виходячи з вимог законодавства.

При новому розгляді справи ОСОБА_4 знову змінила свої позовні вимоги, просить визнати за нею право власності на 1/2 частину будинка АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 06 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_3 про виділ частки в натурі і визначення порядку користування земляною ділянкою виділено в окреме провадження, яке припинене до розгляду данної цивільної справи.

В судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали. ОСОБА_3 суду пояснила, що з 1999 року вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_5, і вони постійно проживали разом. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про приняття спадщини, оскільки в неї відсутні оригинали документів на будинок, відповідачка їх не дає та перешкоджає виходу техніка. Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину будинка в порядку спадкування за законом.

ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_2 позов ОСОБА_3 не визнали. Зустрічний позов підтримали. ОСОБА_4 суду пояснила, що з ОСОБА_5 вони придбали, в період шлюбу, в 1986 році будинок АДРЕСА_2, який належить їй і колишньому чоловіку ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. Після приїзду з Сахаліну вони фактично перестали спільно жити. У 1997 році ОСОБА_5 пішов жити на квартиру. У 1999 році вони розірвали шлюб. У 2001 році ОСОБА_5 в присутності свідків написав їй розписку про те, що він претензій стосовно будинка не має і будинок належить повністю їй. Він забрав з будинка апаратуру, а їй залишив 1/2 частину будинка. З моменту розірвання шлюбу і до смерті він не застосував ніяких дій щодо користування будинком.

Представник Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя, в судовому засіданнні, покладалась на розсуд суду.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_6 суду пояснила що ОСОБА_3 знає приблизно 10 років, вона її сусідка. З ОСОБА_4 вона познайомилася у 1999 році. ОСОБА_3 вступила у шлюб з ОСОБА_5 у 1999 році. Вона через ОСОБА_3 познайомилася з ОСОБА_5. Вона знала, що в нього з колишньою дружиною був будинок. ОСОБА_5 говорив, що будинок - на Павло-Кічкасі, і що йому належить

 

3

половина будинку і він хоче продати свою половину. ОСОБА_5 не відмовлявся від своєї частини будинку, він намагався вирішити питання з будинком з ОСОБА_4, але з нею не можливо було домовитися. У нього з ОСОБА_4 були погані стосунки і не можливо було б, щоб він жив з нею в одному будинку. Вона не бачила особисто, щоб вони удвох говорили з приводу будинку, знає, що ОСОБА_4 вимагала від ОСОБА_5, щоб він зробив їй дарчу. Вона часто бувала в будинку ОСОБА_5, дорогої техніки там не бачила. ОСОБА_5 був м'якою людиною, він залишив ОСОБА_4 м'які меблі, машину, часи, які були дуже цінні для нього. ОСОБА_5 помер приблизно три роки тому, і ОСОБА_4 приходила до ОСОБА_3, щоб та подарувала їй 1/2 будинку, вона просто вривалась в будинок до ОСОБА_3 і зі скандалами вимагала, щоб та їй подарувала половину будинку. Останній раз таке було після смерті ОСОБА_5 на 9 днів. ОСОБА_5 не казав, що він віддав ОСОБА_4 половину будинку. Він був без роботи і хотів продати свою половину будинку. Вона познайомилася з ОСОБА_4, оскільки вона вривалась в квартиру до ОСОБА_3 і влаштовувала скандали. У ОСОБА_3 була поламана нога і вона часто ходила до кожного вечора, навідувалась. За увесь цей час ОСОБА_4 вривалась 2 чи З рази, особисто вона бачила її 3 рази. Вона знає, що вона приходила і без неї, але при ній З рази.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_7 суду пояснила, що ОСОБА_3 знає приблизно дванадцять років, вони разом навчалися. Вона як подруга в курсі її сімейних справ. ОСОБА_3 вийшла заміж у 1999 році, тоді вона і познайомилася з її чоловіком. Вони часто зустрічалися, часто їздили разом на дачу, відпочивали. Знає, що у нього була 1/2 будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_4 - це його колишня дружина. ОСОБА_5 розповідав, що вони купили будинок за кошти, що вони заробили у плаванні. Він говорив, що хоче подарувати 1/2 частину будинку ОСОБА_3, але так і не вийшло, бо ОСОБА_3 хворіла і у них не було фінансів. Він не говорив, що хоче подарувати будинок колишній дружині, він був агресивно налаштований проти неї. Він одружився на ОСОБА_3, вона його одягала. Останній раз бачила його чотири року тому. Він говорив, що збирається зайнятися цим питанням, але у нього були не лади з роботою і не було коштів. ОСОБА_5 не збирався дарувати будинок колишній дружині. З ОСОБА_5 вона багато спілкувалася, він розповідав, що вони купили будинок на різні кошти. Вони часто бачились, бувало, що і по кілька разів на місяць, а бувало, що і по 3 місяці не бачились. ОСОБА_5 хотів подарувати свою половину будинку ОСОБА_3, тому що у неї була неповнолітня дитина. ОСОБА_3 хворіла і у них були фінансові проблеми. У ОСОБА_5 і на думці не було дарувати 1/2 будинку ОСОБА_4.

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_8 суду пояснила, що вона сусідка ОСОБА_4, була свідком написання розписки ОСОБА_5. Одного дня вона була вдома, до неї прийшла тітка ОСОБА_4 і попросила, що б вона прийшла, бо вона буде віддавати апаратуру, а ОСОБА_5 відпише їй будинок. Вона прийшла, там ще був сусід, який зараз помер. ОСОБА_5 написав розписку, він віддавав будинок за рахунок апаратури. Всі підписались. ОСОБА_5 залишав будинок на користь тітки ОСОБА_4, а забирав апаратуру. Він сам писав розписку, його ніхто не заставляв. ОСОБА_3 стояла біля воріт. Вона приїхала жити в свій будинок у 1999 році. Вона особливо не цікавилася їх стосунками. Бачила ОСОБА_5, бачила, як він приходив, знала, що він по-новому одружився. Скандалів не чула, не бачила, чи сварився він з ОСОБА_4. Тоді, коли писав розписку була осінь, сумерки. Вона взяла ручку з дому. Підписи були різними ручками, бо всі взяли свої ручки, тому що ОСОБА_4 сказала, що будемо щось писати. В розписці було написано, що ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 залишає будинок, а забирає апаратуру, але не вказав, яку конкретно. Вона не пам'ятає, що конкретно з апаратури там було. Вони забрали апаратуру в той же вечір, багато забрали, бо несли її вдвох.

 

4

Допитана в судовому засіданні, в якості свідка, ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_4 знає більше. Це вона купила будинок, а ОСОБА_5 жодного дня не був там прописаний. Він був прописаний у батьків на Набережній. Вони часто приходили, коли ОСОБА_4 не було вдома, ОСОБА_3 направляла його вкрасти щось у ОСОБА_4. Він залазив у форточку, а ОСОБА_3 стояла на воротах. Шлюб ОСОБА_5 з ОСОБА_4 розірвали 3-4 роки тому. Через форточку вони багато чого повиносили у ОСОБА_4. ОСОБА_5 в будинку нічого не робив, він говорив ій, що цей будинок йому не потрібен, тому що житла у нього достатньо. Коли вони розірвали шлюб, то ОСОБА_5 не претендував на будинок. Він не вважав, що цей будинок - його. Він коли приходив, то просив передати ОСОБА_4, що цей будинок її, і щоб вона поставила йому пам'ятник. ОСОБА_5 коли ішов до нової жінки, то забрав із собою техніку - телевізор, музичний центр іще щось, ОСОБА_4 йому не перешкоджала. Коли ОСОБА_3 приходила разом з чоловіком, то вона ніколи не заходила у двір. З 1967 року живе АДРЕСА_1, і навіть коли вона отримала квартиру, то все одно там жила, бо там все хозяйство. Отримала квартиру у 1980 році, але все одно ходила туди дуже часто і тижнями там залишалась. На купівлю будинку більшу частину грошей внесла ОСОБА_4. Будинок оформлений мабуть на двох, точно вона не знає. ОСОБА_5 сам говорив, що він не прописаний в будинку. ОСОБА_4 постійно живе у Запоріжжі, вона працює в ДЕПО вже десь 9 років. Був момент, що вона звільнялась на півроку, бо їздила до Москви, щоб оформити пенсію. ОСОБА_4 була в нотаріальній конторі, але який результат, вона не знає. ОСОБА_5 з ОСОБА_4 ніколи не були в нотаріальній конторі.

Суд, вислухавши сторін, представників сторін, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, докази по справі, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню. Позовні вимоги ОСОБА_4 задоволенню не підлягаютьз наступних пісдтав.

Згідно договору купівлі-продажу від 26 березня 1983 року, посвідченого Першою нотаріальною конторою м. Запоріжжя і зареєстрованим в ОП "ЗМБТІ" за НОМЕР_1 ОСОБА_5 і ОСОБА_4 купили в рівних частинах житловий будинок АДРЕСА_1. Продавець ОСОБА_10 одержала від ОСОБА_5 всі гроші до підписання договору і від ОСОБА_4 також одержала всі гроші до підписання договору. За ОСОБА_5 і ОСОБА_4 зареєстровано по 1/2 частині будинка. На думку суду кожний з них укладаючи даний договір від свого імені і набуваючи по 1/2 частині будинка фактично провели розділ будинка і визначили свої долі в ньому. Таким чином будинок належав їм на праві загальної пайової власності і норми ст. ст. 22, 28 СК України до даних спірних відносинам не можуть бути застосовані.

12 жовтня 1999 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірван Заводським районним відділення РАЦС м. Запоріжжя, актовий запис НОМЕР_2.

24 грудня 1999 року ОСОБА_5 зареєстрував шлюб з ОСОБА_3, актовий запис НОМЕР_3.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить актовий запис НОМЕР_4.

Згідно повідомлення Третьої нотаріальної контори м. Запоріжжя 27 серпня 2003 року в нотаріальну контору звернулася ОСОБА_3 із заявою про приняття спадщини в порядку спадкування за законом, та заведена спадкова справа за НОМЕР_5.

Згідно ст. ст. 548, 549, 525 ЦК України для приняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець його прийняв. Прийнятий спадок визнається таким, що належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини. Признається, що спадкоємець прийняв спадок, якщо він подав нотаріальному органу по місцю відкриття спадщини заяву про приняття спадщини. Вказані дії повинні бути здійснені протягом шести місяців з дня відкриття спадщіни. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

 

5

Таким чином ОСОБА_3 придбала право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, що належить на праві загальної пайової власності її чоловіку ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка.

Посилання ОСОБА_4 на представлену суду розписку від 10.10.2001 року, як на підтвердження своїх позовних вимог, що ОСОБА_5 визнав за нею і передав їй право власності на весь будинок, не може служити доказом того, що ОСОБА_4 придбала право власності на частину будинка ОСОБА_5 і на весь будинок. У даній розписці не йде мова ні про передачу права власності на частину, що належить йому, ні про розділ майна. Згідно ст. ст. 227, 242, 244 ЦК України (в редакції 1963 року) операції, пов'язані з відчуженням житлових будинків, вимагають дотримання нотаріальної форми. В даному випадку така операція не полягала. Згідно ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 року) така операція є недійсною, не має юридичної сили і не породжує прав і обов'язків.

На думку суду і згідно ст. 46 ЦК України (в редкації 1963 року) і свідчення свідків, також не можуть служити підтвердженням даної операції.

Суд вважає, що ОСОБА_4 не надано суду яких-небудь письмових доказів, підтверджуючих придбання ними майна, доказів його вартості і розділу спірного майна. Як засвідчили свідки в суді ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12 їм відоме все зі слів самої ОСОБА_4 і вони очевидцями даної події не були.

Обговорюючи вимогу ОСОБА_4 за зустрічном позовом про поновлення пропущеного нею строку позовної давності, суд виходить з вимог ст. 80 ЦК України (в редакції 1963 року), що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає причину пропуску строку поважною, порушене право підлягає захисту.

Суд вважає, що незалежно від того, як було вирішене питання про позовну давність і за чиєю ініціативою - позивача або відповідача виник спір в суді, останній зобов'язаний розглянути цей спір в повному обсязі, у тому числі і з погляду правильності застосування правил про позовну давність. При вирішенні данного спору, на думку суду, він не пов'язаний з висловленою думкою про поважність або неповажність пропуску строку позовної давності навіть судовим органом, що розглядав раніше справу, а повинен вирішити це питання на підставі доказів, здобутих в судовому засіданні. Суд також вважає, що рішення про застосування або не застосуванні строку позовної давності приймається не окремим процесуальним актом (зокрема ухвалою суду від 20 жовтня 2005 року), а тим рішенням, яким вирішується спір по суті пред'явлених позовних вимог.

Суд вважає, що ОСОБА_4 не надано суду доказів, що свідчать про поважність причин пропуску цього строку.

Посилання ОСОБА_4 на те, що вона з 27 жовтня 2000 року була зареєстрована і проживала в м. Москва і була позбавлена можливості своєчасно звернутися за захистом свого права, не може бути визнане судом поважним, оскільки нею не надано доказів, того що до моменту подачі позову вона знаходилася і проживала там.

В судовому засіданні ОСОБА_4 давала пояснення, про те що хотіла оформити право власності пізніше. їй потрібно було їхати до Москви оформляти пенсію, їхати на Сахалін у особистих справах. Була в нотаріальній конторі з ОСОБА_3, яка пообіцяла їй весь будинок і нотаріус все завірив. Після смерті ОСОБА_5 вона працює в Запоріжжі.

Згідно довіреності від 29 серпня 2003 року ОСОБА_3 довіряє ОСОБА_4 вести спадкову справу по передачі її спадкового майна.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_4 постійно живе в Запоріжжі, працює в ДЕПО вже 9 років. Був момент, коли вона їздила на півроку до Москви оформляти пенсію.

З дня розірвання шлюбу - 12.10.1999 року до моменту звернення ОСОБА_4 в суд -23.05.2005 року, пройшло 5 з половиною років.

 

6

Згідно ст. ст. 71, 75 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється три роки. Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_4 пропущен строк на подачу позовної заяві про визнання за нею права власності на 1/2 частину будинка АДРЕСА_1 і поважних причин його пропуску суду не надано.

Згідно ст. 84 ЦПК України витрати, зі оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони.

Згідно ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею и документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 80, 71, 75, 227. 242, 244, 548, 549, 525,529 ЦК України, ст. ст. 10,11,60,61,84,88, 209,   212-215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після мерті ОСОБА_5.

В задоволінні зустрічного позова ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власністі подружжя та позова ОСОБА_4 до Заводської районної адміністрації м. Запоріжжя про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 958 гривень 76 копійок витрат зі сплати за проведення почеркознавчої експертизи, 800 гривень витрат зі сплати послуг адвоката, 51 гривню витрат зі сплати державного мита.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень з кожної (р/р 37311050000607 відкритий в УДК в Запорізькій області, отримувач платежу - ТУ ДСА в Запорізькій області, МФО - 813015, ЄДРПОУ - 26316700, призначення платежу - інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Заводському районному суді м. Запоріжжя).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження, а потім - протягом 20 днів самої апеляційної скарги. Рішення набирає законної чинності після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя:

В.І. Бобрович