Справа № 2а-6303/2009р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої - судді Федорової Т.П.
при секретарі – Амеліній А.В.
Розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов’язання виплатити одноразову грошову допомогу до 5 травня,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є інвалідом війни 2 групи і відповідно до чинного законодавства має право на щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу за 2008 рік в розмірі 400 грн. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги всупереч діючому законодавству, то позивач просить суд зобов’язати відповідача провести донарахування та виплату одноразової грошової допомоги за 2008 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком в сумі 3448 грн.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлений належним чином, суду надав письмові заперечення проти позову та клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи (посвідчення серії ААБ № 001505 видане 28.12.2007 року).
Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” інвалідам війни другої групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
В судовому засіданні встановлено, що виплата вказаної допомоги позивачу за 2008 рік проведена в розмірі 400 грн., що підтверджується довідкою управління соцзахисту.
Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України КМ України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Згідно положень ст.22 Конституції України при прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
А як встановлено судом, п.20 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено на 2008 рік зміни до частини 5 статей 12,13,14, 15 та п.1 ч.1 статті 16 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, якими передбачено , що одноразова грошова допомога ветеранам війни щороку до 5 травня виплачується в розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.
Але за рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», в т.ч. п.20 розділу 2 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, в цьому рішенні вказано на те, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Крім того, встановлений ст.95 Конституції України, ст.38 Бюджетного Кодексу України перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а отже цей закон не може скасовувати або змінювати обсяг прав та обов’язків, пільг, гарантій, передбачених іншими законами, в тому числі і Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору щодо визначення розміру щорічної допомоги до 5 травня за 2008 рік підлягають застосуванню саме положення ст.13 Закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а не постанови КМ України № 183, на яку вказано вище.
Так, в разі колізії між нормативно-правовими актами КМ України та Законами України застосуванню підлягають саме положення Законів України, які є актами вищої юридичної сили.
Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях на позов з приводу того, що неможливо при визначенні розміру даної допомоги застосовувати мінімальну пенсію за віком, як розрахункову величину.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
А тому суд вважає за можливе не приймати до уваги положення ч.3 ст.28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем його права на одержання щорічної грошової допомоги в розмірах, передбачених Законом “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Безпідставними суд також вважає посилання відповідача в письмових запереченнях на відсутність коштів щодо забезпечення виплати вказаної допомоги у розмірах, передбачених Законом, оскільки органи державної влади та місцевого самоврядування не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Таким чином, суд вважає неправомірною бездіяльність відповідача щодо непроведення позивачу перерахунку щорічної грошової допомоги до 5 травня виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст.58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня-470 грн., з квітня-481 грн., з 1 липня 482 грн., з 1 жовтня-498 грн.
Таким чином, позивач має право на одержання недоплаченої суми щорічної грошової допомоги в розмірі 3448 грн., а саме: прожитковий мінімум на квітень 2008 року (на момент виплати допомоги)-481 грн. х 8 мінімальних пенсій за віком =3848 грн. – 400 грн. (виплачена допомога).
Отже, з врахуванням всього наведеного вище суд вважає за можливе зобов’язати відповідача провести донарахування та виплатити позивачу суму недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік в розмірі 3448 грн.
На підставі ст.4 Декрету КМ України “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
А тому керуючись ст. ст. 19, 22, 95, 113 Конституції України, Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, постановою КМ України від 12.03.2008 року за № 183 “Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, “Про жертви нацистських переслідувань”, ст.ст.6, 9,17, 158-163,167,185,186 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірною відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік відповідно до розміру мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести донарахування та виплатити ОСОБА_1 суму недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у розмірі 3448 грн.
Від сплати судового збору позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя - Т.П. Федорова