Справа № 2а-6306/2009р
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2009 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
Судді - Федорової Т.П.
при секретарі – Амеліній А.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум одноразової щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії і згідно з законодавством має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем йому виплачено вказану допомогу у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести йому доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути з відповідача недоотримані суми одноразової грошової допомоги за 2007 рік в розмірі 2180 гривень, за 2008 рік в сумі 2505 гривень.
В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги уточнив, просить визнати дії відповідача щодо відмови у виплаті вказаних сум неправомірною та зобов’язати відповідача вказані суми йому сплатити. Суду позивач пояснив, що в 2007 та в 2008 роках йому була виплачена одноразова допомога в розмірі 120 гривень. Оскільки мінімальна заробітна плата в 2007 році становила 460 гривень, а в 2008 році 525 гривень, одноразова допомога йому повинна бути виплачена в 2007 році в розмірі 2300 гривень, а в 2008 році – в розмірі 2625 гривень. Тобто, Управління соцзахисту повинно виплатити йому недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 гривень, а за 2008 рік - в розмірі 2505 гривень.
Представник відповідача до суду не з’явився, про час розгляду справи повідомлені належним чином, суду надано письмові заперечення відповідача проти позову і лист щодо розгляду справи без участі представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Так, по справі встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорія 2, що підтверджуються копією посвідчення серії А № 283062, виданого 01.07.1998 року Київською облдержадміністрацією.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - п’ять мінімальних заробітних плат. Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік» мінімальна заробітна плата визначена в розмірі 515 гривень, а не 525 гривень, як вказує позивач. Тобто, щорічна допомога на оздоровлення в 2008 році учасникам ліквідації аварії на ЧАЄС 2 категорії повинна виплачуватися в розмірі 2575 гривень. Виплата громадянам проводиться за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що відповідачем виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проведена за 2008 рік в розмірі 120 гривень, що підтверджується відповідною довідкою.
В своїх письмових запереченнях проти позову відповідач посилається на те, що згідно ст.62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його застосування провадиться у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А саме в розмірах, які і визначені Кабінетом Міністрів України виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст. 95 Конституції України, проведена позивачу виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.
Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення слід виходити саме з законів, основним з яких є Конституція України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розмір допомоги на оздоровлення, визначений постановою Кабінету Міністрів України, суперечить вимогам ст.48 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, починаючи з 01 січня 2008 року, яка становить 515 гривень.
Тобто, вказані Закони України, маючи пріоритет над підзаконним актом – постановою Кабінету Міністрів, передбачають право позивача за отримання в 2008 році допомоги на оздоровлення в сумі 2575 гривень (515 х 5).
Враховуючи те, що позивач отримав в 2008 року таку допомогу в розмірі 120 гривень, недооплачена сума складає 2455 гривень і підлягає виплаті позивачеві.
Разом з цим, позивач пропустив без поважних причин річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст.. 99 КАС України, для захисту його інтересів щодо отримання суми грошової допомоги за 2007 рік. Тому позов в цій частині задоволенню не підлягає, у зв’язку з пропуском строків звернення до суду.
На підставі ст.4 Декрету КМ “Про державне мито” позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст.19, 113 Конституції України, ст.48, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.ст.6,9, 17,89,99,158-163, 185, 186 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про відмову у виплаті недооплаченої щорічної допомоги за оздоровлення за 2008 рік.
Зобов’язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради виплатити ОСОБА_1 недооплачену суму одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2455 (дві тисячі чотириста п’ятдесят п’ять) гривень.
В задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради та зобов’язання виплатити одноразову щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік – відмовити, у зв’язку з пропуском строків позовної давності.
Від сплати держмита (судового збору) позивача звільнити.
Постанова може бути оскаржена до Київської апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.
Суддя - Т.П. Федорова