Справа №2-181/2008

РІШЕННЯ

 іменем   України

02 червня 2008 року. Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого - судді Д'яченко В.І.,  при секретарі Старової Н.А.,

за участю адвокатів ОСОБА_1,  ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Джанкоя цивільну справу за позовом ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 до ОСОБА_6,  про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщення,  заінтересована особа - Джанкойське ЖЕО,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6,  про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщення,  заінтересована особа - Джанкойське ЖЕО. Позовні вимоги мотивовані тим,  що вони та відповідач ОСОБА_6 є наймачами житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1,  ОСОБА_6 не проживає в даній квартирі з 1997 року,  фактично утворив іншу сім'ю,  не цікавиться квартирою,  не платить комунальні послуги,  за зазначений час не намагався жодного разу вселитися у квартиру й проживати в ній.

Просять визнати ОСОБА_6 таким,  що втратив право

користування житловим приміщенням - у квартирі № 22,  будинку № 19,  по вул.

Совєтської,  у м.  Джанкої,  АРКрим,  як відсутнього без поважних причин понад шість

місяців з 1997 року по день подання позову до суду - до 25 вересня 2007 року.

В судовому засіданні позивачі позов підтримали.

Відповідач позов не визнав,  мотивуючи наступним:

Ордер на квартиру 01.06.1993року був виданий ОСОБА_7,  його

батьку,  котрий і був наймачем даної квартири,  а після смерті батька наймачем

квартири,  згідно договорів від 0212.2003року і 12.02.2ОО5року,  була його дружина-

Воробйова ОСОБА_8,  його мати . Право власності на дану квартиру,  згідно

довідки МБТІ м.  Джанкоя,  ні за ким не зареєстроване.

Відповідно до ч. 2 ст;64 ЖК до ч.1енів сім'ї власника будинку є чоловік,  діти й батьки.

Тому,  в зв'язку з тим,  що позивачі не є ні наймачами квартири,  ні ч.1енами родини

наймача,  договори найму з ними не укладалися,  у позивачів відсутнє право на звернення

до суду з подібною позовною вимогою.

Крім того,  він іншого житла не має,  вважав дану квартиру своїм постійним місцем проживання,  а позивачі до смерті його матері,  ОСОБА_9 ,  не вживали ніяких спроб вирішити питання щодо визнання його таким,  що втратив право користування жилим приміщення.

Заслухавши сторони,  свідків,  дослідивши матеріали справи,  суд прийшов до висновку,  що позов обгрунтований та підлягає задоволенню. Суд виходить з наступного: Судом встановлено,  що позивач ОСОБА_3 - колишня дружина відповідача,  і поселилася в зазначеному житловому приміщенні як його дружина,  де проживає й по цей час,  іншого житлового приміщення не має; позивачі ОСОБА_4 та  ОСОБА_5 -діти відповідача,  котрі постійно проживали в зазначеній квартирі та проживають в ній по цей час.  Право власності на дану квартиру,  згідно довідки МБТІ м.  Джанкоя,  ні за ким не зареєстроване. Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до положень  ст.  64 ЖК України,  на котру посилається відповідач,  ч.1ени сім'ї наймача,  які проживають разом з ним,  користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки,  що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні ч.1ени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями,  що випливають із зазначеного договору. До ч.1енів сім'ї наймача належать дружина наймача,  їх діти і батьки. ч.1енами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб,  якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи,  зазначені в частині другій цієї статті,  перестали бути ч.1енами сім'ї наймача,  але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні,  вони мають такі ж права і обов'язки,  як наймач та ч.1ени його сім'ї. Таким чином,  позивачі мають право на звернення до суду із зазначеною позовною

2

вимогою.

Відповідно до положень  ст.  72 ЖК України визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки,  провадиться в судовому порядку.

В судовому засіданні відповідач підтвердив,  що у 1997 році він з   ОСОБА_10  утворив іншу сім'ю та проживав з ОСОБА_10  однією сім'єю за адресокхАРКрим,  м.  Джанкой,  вул. . НестероваАДРЕСА_2,  разом вели господарство. Також в судовому засіданні встановлено,  що у 2003 році,  після смерті батька відповідача ( ОСОБА_7 помер 09 березня 2003 року,  актовий запис № 162 по відділу реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міського управління юстиції АРКрим від 10 березня 2003 року) три місяці проживав в сім'ї,  але повернувся до       ОСОБА_10 ,  з котрою знову постійно проживає та веде спільне господарство по цей час,  а до смерті його матері,  котра,  будучи хворою,  продовжувала проживати з позивачками,  котрі доглядали її (ОСОБА_9 померла 13 травня 2007 року,  актовий запис № 71 по відділу реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АРКрим від 14 травня 2007 року),  він навідувався. Зазначені обставини сторонами не оспорюють ся. Свідок ОСОБА_10  пояснила,  що після смерті батька відповідача вона та відповідач посварилися,  вона зібрала речі відповідача і відправила його по місцю прописки,  три місяці вони не бачилися,  але через три місяці відповідач до неї повернувся,  пояснив,  що не зміг проживати без неї,  і після цього,  до цього часу вони проживають однією сім'єю,  ведуть спільне господарство.

Статтею 71 ЖК України зазначені    випадки коли при тимчасовій відсутності наймача або ч.1енів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Відповідно до положень зазначеної статті ЖК України на підставах відсутності понад шість місяців у жилому приміщенні ч.1ен сім'ї наймача може бути   визнаний таким,  що втратив право користування   цим   приміщенням,  якщо ця відсутність не обумовлена    поважними причинами. За змістом цієї норми,  епізотичні відвідування квартири особою,  яка в ній тривалий час не проживає,  без наміру використання цього житла для задоволення житлових проблем,  а з метою зустріч   з іншими особами( в даному    випадку    з    хворою    матірю)    та    з    метою    збереження    збережнення реєстрації(прописки),    не   можут      розглядатися   як   обставини,    що   переривають шестимісячний термін або є поважними причинами для продовження цього строку. Крім того,  судом також беруться до уваги рекомендації,  зазначені в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 квітня 1985 року( зі змінами від 10.03.1989 року,  від 25.12.1992 року,  від 25.05.1998 року),  про те,  що про ствердження вибуття з жилого приміщення суд може брати до уваги будь - які дані,  які свідчать про обрання стороною іншого місця постійного проживання,  в тому числі й утворення сім'ї в іншому місці. Відповідачем не надано суду будь - яких доказів стосовно того,  що позивачі чи хтось інший робив перешкоди в проживанні в даній квартирі. Із аналізу посвідчень свідків ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 ОСОБА_12 ,  ОСОБА_13,  ОСОБА_14,  ОСОБА_15  ОСОБА_16 слідує,  що відповідач не мав наміру використовувати зазначену квартиру для задоволення житлових проблем в зазначений період.

В судовому засіданні відповідач підтвердив,  що і у 1997 році,  і у 2003 році( після трьохмісячного проживання з позивачками та хворою матір'ю) він виїжджав із зазначеної квартири для утворення іншої сім'ї в іншому місці,  не вирішував питання про вселення в дану квартиру. Керуючись  ст.  10, 11,  60,  208-209,  212 - 218ЦПК України ,   ст.  71, 72 ЖК України,  суд

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_6 таким,  що втратив право на житло у квартирі АДРЕСА_3,  АР Крим.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4  ст.  295 ЦПК України.

Рішення надруковане суддею одноособово в нарадчій кімнаті.