УКРАИНА
АПЕЛЛЯЦИОННЫЙ СУД ДНЕПРОПЕТРОВСКОЙ ОБЛАСТИ
439/1407/12
У Х В А Л А
I M E H E M У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Богдана В.В.
суддів Пістун А.О., Мажари С.Б.
за участю прокурора Нікульнікової В.В.
розглянула 06 листопада 2012 року у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2012 року, якою кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 Білорусії, білоруса, громадянина України, раніше не судимого,
у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, було направлено прокурору м. Кривого Рогу для вирішення питання про підслідність даної справи.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він 29 квітня 2002 року приблизно о 12 годині 00 хвилин керував на підставі довіреності автомобілем НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2, заїхав на дамбу водоймища, що знаходиться в с. Новоподільськ Софіївського району Дніпропетровської області, де поставив автомобіль на стоянку. Після приїзду на вказане водоймище, ОСОБА_1 вживав горілку.
В той же день, приблизно о 21 годині 00 хвилин ОСОБА_1, не маючи ключа запалення від автомобіля Hica 522, однак збираючись здійснювати рух на ньому, від'єднав стартер від електричної схеми автомобіля, i, під'єднавши електроживлення двигуна напряму до акумуляторної батареї, завів його. Після чого, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1, керуючи технічно несправним автомобілем Hica 522, в якому в якості пасажирів перевозив ОСОБА_3 i ОСОБА_4, почав рух, чим порушив вимоги п. 2.9 a) i п. 31.1 Правил дорожнього руху України.
Водій ОСОБА_1, намагаючись виїхати з дамби, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував ширини дамби, пригідної для руху автомобіля, не переконався в безпечності виконуючого ним маневру та почав здійснювати рух заднім ходом, чим порушив правила безпечності дорожнього руху, а саме вимоги п.п. 1.5, 2.3 б), 10.1 i 10.9 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 правил безпеки дорожнього руху, а саме, п. 10.1 і п. 10.9 Правил дорожнього руху України, останній, рухаючись заднім ходом, з'їхав з дамби, після чого автомобіль погрузився в воду i затонув біля дамби водоймища, що знаходиться в с. Новоподільськ.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 та ОСОБА_4, знаходячись в салоні автомобіля, затонули. Згідно висновків судово-медичних експертиз № 1108 i № 1109 від 2 травня 2002 року, смерть постраждалих ОСОБА_3 i ОСОБА_4 настала в результаті механічної асфіксії при утопленні в воді.
Між порушенням водієм ОСОБА_5 правил безпеки дорожнього руху, а саме, вимог п. 10.1 i п. 10.9 Правил дорожнього руху України, i наслідками, які настали, -утопленням постраждалих ОСОБА_3 i ОСОБА_4, є причинний зв'язок.
Органом досудового слідства дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, що керує транспортним засобом, що спричинили загибель кількох ociб.
Згідно з постановою слідчого (а.с. 225) справа була скерована до суду для вирішення питання про закриття справи в зв'язку з закінченням строку на притягнення до кримінальної відповідальності.
Повертаючи справу на додаткове розслідування, суд першої інстанції виходив з тієї обставини, що в судовому засіданні неможливо, без направлення справи прокурору для проведення додаткового розслідування, усунути вказані неповноту та неправильність досудового слідства, та прийняти законне i обгрунтоване рішення по справі.
На думку суду, направлення справи на додаткове розслідування в даному випадку являється єдиним способом для легітимності проведення слідчих дій в межах строків, передбачених ч. 4 ст. 120 КПК України.
Окрім того, органами досудового слідства грубо порушені вимоги матеріального та процесуального законодавства України.
Не виконано вказівки суду від 15 березня 2004 року, не встановлена особа, що вчинила злочин, її винність, а відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності) від 23 грудня 2005 року № 12, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього судового розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено ocoбi за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину i особа винна в його вчиненні, а також, що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені Кримінальним кодексом України. Тільки після цього можна постановити у визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України порядку відповідне судове рішення.
Також, у постанові про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про закриття справи у зв'язку iз закінченням строків давності, відсутні дані про особу, не наведені докази вчинення злочину, а також обставини, на підставі яких прокурор або слідчий дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи.
Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції просить постанову скасувати, у зв'язку iз невідповідністю висновків суду, викладених в постанові, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом кримінального та кримінально-процесуального закона, винести свою ухвалу, якою кримінальну справу у відношенні ОСОБА_1 закрити у зв'язку iз закінченням строків давності.
В обгрунтування зазначив, що мотивувальна частина постанови не відповідає резолютивній частині, а саме, в мотивувальній частині зазначається про повернення справи на додаткове розслідування зі стадії попереднього розгляду, а фактично суд направив справу прокурору для визначення підслідності. Судом у вступній частині постанови не зазначені анкетні дані обвинуваченого.
Kpiм того, ОСОБА_1 від слідства та суду не ухилявся, нових злочинів не скоював, з часу вчинення злочину пройшло більше десяти років, строки давності згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 49 КК України не зупинялися та не переривалися.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 246 КК України при попередньому розгляді справи суддя з власної ініціативи чи за клопотанням прокурора, обвинуваченого, його захисника чи законного представника, потерпілого, позивача, відповідача або їx представників своєю постановою повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження, дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.
В мотивувальній частині постанови судом першої інстанції зазначається про необхідність повернення кримінальної справи на додаткове розслідування в порядку ст. 246 КПК України, однак в резолютивній частині постанови вказано, що кримінальна справа підлягає направленню прокурору м. Кривого Рогу для вирішення питання про підслідність даної справи.
Вищеназвана невідповідність мотивувальної частини постанови її резолютивній частині, на думку колегії суддів, є грубим порушенням кримінально-процесуального закону, та на підставі ст. 367 КПК України є підставою для скасування постанови i направлення справи на новий судовий розгляд.
У зв'язку зі скасуванням постанови з наведених підстав, колегія суддів не входить в обговорення інших доводів апеляції прокурора, які необхідно перевірити під час нового розгляду справи по суті.
При новому розгляді справи суду необхідно звернути увагу на доводи прокурора, вказані ним в апеляції, котрі стосуються можливості винесення судом першої інстанції окремої ухвали (постанови) у відповідності зi ст. 23-2 КПК України, у разі виявлення фактів порушення закону, причин та умов, що сприяли вчиненню злочину, i вимагають вжиття відповідних заходів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Постанову Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2012 року у відношенні ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
Судді апеляційного суду Дніпропетровської області
Справа № 11/491/527/12 Головуючий суддя 1-ї інстанції Патинка А.Г.
Категорія ч. 3 ст. 286 КК України Доповідач Богдан В.В.