Справа № 569/10168/15-п

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2015 року

Суддя Рівненського міського  суду Рівненської області  Бучко Т.М.

розглянувши  в  місті  Рівне  матеріали,  які  надійшли  від  ВДАІ  м.Рівне  в Рівненській  області,  про  притягнення  до  адміністративної  відповідальності

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина  України,  уродженця та жителя  ІНФОРМАЦІЯ_2, непрацюючого,

    за  вчинення  правопорушення,  передбаченого  ч. 1 ст. 130  КУпАП,

В С Т А Н О В И В :

З  протоколу про адміністративне правопорушення серії АП1 № 299316 від 05 липня 2015 року вбачається, що 05 липня 2015 року о 00 год. 05 хв. по вул.17 Вересня в смт. Демидівка Рівненської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки ЗАЗ-1103, номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, чим порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що інспектором було проведено огляд на стан сп'яніння за відсутності свідків на місці затримання за допомогою алкотестера, проте прилад не видав роздруківку, після чого його було направлено на огляд в поліклініку. Пояснення в протоколі писав під диктовку інспектора.

Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши представлені у справі докази, дійшов наступних висновків.

Згідно  ч.1  ст.130  КУпАП  відповідальність  наступає  за  керування  транспортним  засобом  в  стані  алкогольного,  наркотичного  чи  іншого  сп»яніння  або  під  впливом  лікарських  препаратів,  що  знижують  їх  увагу  та  швидкість  реакції,  що  підтверджено  фактичними  даними,  а  саме :  поясненнями  особи,  яка  притягається  до  адміністративної  відповідальності,  свідків,  показань  технічних  приладів  та  засобів  фото-  і  відеоспостереження  та  іншими  документами.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті"  звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

Доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 299316 від 05 липня 2015 року, пояснення свідків та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння.

Суд вважає, що вказані докази не є беззаперечними та допустимими з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан  алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.  

Згідно до Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 вересня 2009 року N 400/666 (далі Інструкції № 400/666), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи Державтоінспекції МВС є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого  сп'яніння  або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,   проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох  свідків.      

В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що проодив огляд на стан сп'яніння на місці затримання працівниками міліції з допомогою алкотестера. Однак, вказані обставини у протоколі не зазначені. Пояснення свідків, додані до протоколу, не можуть слугувати підтвердженням цих обставин, так як свідки засвідчили лише факт складання у їх присутності протоколу на водія без зазначення інших відомостей. Факту огляду водія на стан сп'яніння, його відмови від проходження такого огляду, відмови в отриманні протоколу чи наданні пояснень ними не підтверджено.

Крім того, в наданій ОСОБА_1 суду для огляду копії протоколу про адміністративне правопорушення, яка була отримана ним від працівників ДАІ, прізвища, імена, по батькові та місце проживання свідків відсутні, але наявні їх підписи у графі "підпис", що свідчить про внесення таких даних після складання протоколу та підпису його особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, що є неприпустимим.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 5 липня 2015 року, з якого вбачається, що огляд ОСОБА_1 ( рік народження особи зазначений невірно ) проводився об 00 годині 05 хвилин. Враховуючи, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 299316 в цей же час - 00 год. 05 хв. - особа, огляд якої проводився, керувала автомобілем по вул.17 Вересня в смт.Демидівка, суд не може визнати вказаний доказ допустимим та достовірним.

Згідно п.4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року   №23-рп/2010  конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64).

У відповідності до п.4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як   джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі „Гуренка проти України" (п. 50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України та п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №7 "Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина" обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, які повинні визнаватися недопустимими.  

Враховуючи, що судом не здобуто належних доказів того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп’яніння під час керування транспортним засобом 05 липня 2015 року о 00 год. 05 хв., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі про адміністративне  правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі наведеного  та  керуючись ст.247, 280, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Закрити  провадження  у  справі  про  притягнення  ОСОБА_1 до  адміністративної  відповідальності,  передбаченої  ч.1  ст.130  КУпАП,  за  відсутністю  події  та  складу  адміністративного  правопорушення. 

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Рівненської області через  Рівненський  міський  суд  шляхом  подання  апеляційної  скарги  протягом  десяти  днів  з  дня  її  винесення.

Суддя