РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" липня 2006 р. | Справа № 14/169-2373 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В.
Розглянув справу
за позовом Державної податкової інспекції у Підволочиському районі, вул. Зелена, 1, смт.Підволочиськ, Тернопільська область, 47800
до відповідача 1. Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш", вул. Тролейбусна, 16, м.Тернопіль, 46000
2. Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", вул. 22 Січня, 7а, смт.Підволочиськ, Тернопільська область, 47800
про визнання недійсним правочину.
За участю представників сторін:
позивача: Буклешова Т.М. - доручення №106 від 07.04.06р.;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 2: Гавришко В.П. - паспорт №038875 від 23.01.96р.
Суть справи:
Державна податкова інспекція у Підволочиському районі, Тернопільська область, звернулась в господарський суд Тернопільської області з позовом до відповідача 1 - Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш", м. Тернопіль, відповідача 2 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", смт. Підволочиськ, Тернопільська область про визнання недійсним правочину № 6 від 25.08.2004 року та застосування до його сторін двосторонньої реституції.
Крім того, контролюючий орган звернувся з позовними вимогами до наведених вище суб'єктів господарювання про визнання недійсними правочинів від 29.07.2004 року № 4 ( справа № 14/170-2374 ) та від 01.09.2004 року № 9 ( справа № 14/171-2375) із застосуванням до його учасників наслідків, що аналогічні наведеним вище .
З огляду на те, що викладені у зазначених вище позовних заявах вимоги пов’язані між собою поданими доказами, містять однакові обґрунтування та стосуються одних і тих самих учасників договірних відносин, судом , на підставі статті 58 ГПК України, справи № 14/169-2373, № 14/170-2374, № 14/171- 2375 об'єднано в одну із присвоєнням її №14/169-2373.
В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі. На думку податкового органу, суперечність змісту оспорюваного правочину вимогам Цивільного кодексу України ( ч.1статті 203 ) полягає в тому, що договір і первинні документи підписані директором Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш" Гнатюком М.Є. не власноручно, а з використанням факсимільного відтворення підпису, що, в свою чергу, викликає сумніви у державної податкової інспекції стосовно того, чи уповноважена особа продавця особисто брала участь у вчиненні правочину, а також, чи мала вона намір прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного договору.
Згідно з поясненнями повноважного представника, відповідач 2 проти позовних вимог заперечив, вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими посилаючись при цьому на те, що як УПП „Укртехмаш” так і СГ ТзОВ "Терра" всі взяті на себе зобов'язання по оспорюваних договорах виконали в повному обсязі у встановленому угодами та законом порядку.
В судовому засіданні, призначеному вперше на 21.06.2006р. розгляд справи відкладено на 05.07.2006р., з підстав, викладених у відповідних ухвалах.
Представник відповідача 1 в судові засідання 05.07.2006 року не з'являвся, відзиву на позов не представив, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64, 77 ГПК України. За таких обставин справа розглядається за правилами статті 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення уповноважених представників у засіданні, суд встановив наступне.
За наслідками проведеної посадовими особами контролюючого органу позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Терра" при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Західенерго" ЛТД, Унітарним приватним підприємством "Укртехмаш" та Приватним підприємством "Транстехмаш" за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р., державною податковою інспекцією складено акт від 12.04.2006 року № 53/23/30915955.
В ході дослідження представлених відповідачем -2 документів, перевіряючими встановлено, що між СГ ТзОВ "Терра" та УПП "Укртехмаш" укладено договір купівлі-продажу № 6 від 25.08.2004 року, згідно з яким Продавець (УПП "Укртехмаш") продає, а Покупець (СГ ТзОВ "Терра") купує ВРХ; загальна вартість договору - 60 000 грн.
На підтвердження виконання умов даного договору, Продавець виписав накладну № 9 від 26.08.2004 року та податкову накладну № 9 від 26.08.2004 року на суму 60 000 грн. (в тому числі ПДВ 10 000 грн.). Покупець, в свою чергу, оплатив вартість одержаної великої рогатої худоби, що засвідчується платіжними дорученнями № 304 від 07.09.2004 року і № 323 від 21.09.2004 року, в яких зазначається призначення платежу - оплата за товар, згідно накладної №9 від 26.08.2004 року.
Цими ж суб'єктами господарювання 29.07.2004 року укладено договір купівлі –продажу № 4 ( загальна вартість –8000 грн.), на підтвердження виконання умов якого, Продавець виписав податкову накладну № 6 від 30.07.2004 року на суму 8000 грн. (в тому числі ПДВ 1333,33 грн.), а Покупець, оплатив вартість одержаної ВРХ , згідно з платіжним дорученням № 258 від 30.07. 2004 року.
Згідно з умовами договору купівлі –продажу від 01.09.2004 року Продавець ( відповідач-1) взяв на себе зобов'язання з продажу Покупцю ( відповідач-2) ВРХ на загальну суму 200000 грн., а його контрагент з оплати вартості придбаного товару на протязі 30 –ти днів з моменту його отримання на умовах договору. Факт виконання в повному обсязі взятих на себе сторонами договірних зобов'язань засвідчується накладними №17 від 20.09.2004 р., № 27 від 14.10.2004 р., №2110-01 та №2110-02 від 21.10.2004 року, податковими накладними №17 від 20.09.2004 р., № 27 від 14.10.2004 р., №2110-01 та №2110-02 від 21.10.2004 року та платіжними дорученнями №359, №361 від 14.10.2004 року та № 378 від 21.10.2004 року.
Наведені вище правочини оспорюються контролюючим органом у судовому порядку.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін у засіданні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Наявність підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними державна податкова інспекція обґрунтовує тим, що:
· зі сторони Продавця угоди, накладні і податкові накладні підписані не особисто уповноваженою особою, а із використанням аналогу відтворення власного підпису - факсимільного підпису ( порушення ч. 4 ст. 203,ст.207 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України), що, в свою чергу, викликає сумніви стосовно того, чи уповноважена особа продавця особисто брала участь у вчиненні правочину, а також, чи мала вона намір прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного договору;
· оскільки, правові норми цивільного та господарського законодавства, які регулюють порядок укладення договорів купівлі-продажу, не передбачають використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису, а між сторонами у письмовій формі не було досягнуто згоди, яка б містила зразки відповідних аналогів їхніх власноручних підписів, то є всі підстави стверджувати, що сторонами укладено правочин без додержання письмової форми;
· оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з тих підстав, що волевиявлення уповноваженої особи однієї із сторін договірних відносин, а саме - директора Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш", при укладенні договору не відповідало його внутрішній волі.
Слід зазначити, що в силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно до приписів господарського –процесуального кодексу України, суд вирішує спір на підставі поданих його учасниками доказів, а не тих чи інших сумнівів, у даному разі позивача стосовно того чи мав продавець наміри брати на себе зобов'язання відповідно до змісту укладеного договору, оскільки дані припущення є не обґрунтовані податковою інспекцією жодними належними та допустимими доказами.
Більше того, вказані сумніви контролюючого органу спростовуються наявними у справі первинними документами податкового і бухгалтерського обліку ( накладні та податкові накладні, ряд яких підписані зі сторони Продавця ним власноручно, а не з використанням факсимільного підпису) так і платіжними дорученнями, що засвідчують прийняття УПП „Укртехмаш” виконаного відповідачем -2 зобов'язання по договору ( перерахування коштів).
Щодо норм матеріального права, на які посилається контролюючий орган у своїй позовній заяві та його представник у судовому засіданні, то суд зазначає, що правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми правочину, визначені статтею 218 ЦК України.
Вказана стаття прямо передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Слід зазначити, що стосовно оспорюваних правочинів законодавчі акти не встановлюють їх недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми.
Таким чином, єдиним негативним наслідком, що випливає із порушення сторонами простої письмової форми правочину , є те , що у разі заперечення одним із його учасників факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків, а визнання існування правочину, встановлення його змісту може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами.
При цьому суд враховує те , що державна податкова інспекція –позивач у справі не являлась учасником оспорюваних правочинів, а його контрагенти не заперечують щодо фактів вчинення та виконання спірних угод.
Посилання контролюючого органу на статтю 215 та ч.3 ст.203 Цивільного кодексу України, як на підставу для визнання оспорюваних правочинів недійсними, через те що волевиявлення уповноваженої особи однієї із сторін договірних відносин, а саме - директора Унітарного приватного підприємства "Укртехмаш", при укладенні договору не відповідало його внутрішній волі, судом до уваги не приймаються , за їх необґрунтованістю жодним належним та допустимим доказом, який би це засвідчував.
Що стосується повноважень ДПІ у Підволочиському районі на звернення до суду із позовом про визнання правочину недійсним, то суд враховує , що відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду мають право звертатися :
- юридичні особи та громадяни –суб'єкти підприємницької діяльності за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів;
- державні органи, у випадках, передбачених законодавчими актами України.
При цьому, суд констатує, що ні Законом України „Про державну податкову службу в Україні" ні іншими правовими нормами державну податкову інспекцію не наділено повноваженнями на звернення до суду із позовами про визнання правочину недійсним із застосуванням до його сторін двосторонньої реституції.
При зверненні із відповідним позовом до суду, контролюючим органом залишені поза увагою приписи статті 19 Конституції України, якими органи державної влади зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ст.ст. 32-34 ГПК України на податковому органі лежить обов'язок доказування факту наявності правопорушень контрагентами договору. Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б підтверджували протиправні дії з боку відповідачів державною податковою інспекцією суду не представлено, обставини, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними і настання певних юридичних наслідків для сторін, у встановленому порядку позивачем не доведено, а відтак в позові ДПІ в Підволочиському районі слід відмовити.
Згідно з ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати не стягуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. 4-3, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82-85 ГПК України, суд, –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення " 11 " липня 2006 року через місцевий господарський суд.
Суддя О.В. Руденко