справа № 2-а- 1344\2009 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 березня 2009 року Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Калараш А.А.
при секретарі Крамарчук Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії “Дітям війни”,
В С Т А Н О В И В:
23 лютого 2009 року , ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача УПФУ в Веселинівському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов’язання провести нарахування і виплату щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії “Дітям війни”.
В обґрунтування позовних вимог , позивачка зазначила, що на підставі Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року “ Про соціальний захист дітей війни”( надалі „Закону України”) вона являється дитиною війни, і має право на пільги . Зокрема , посилаючись на ст. 6 „Закону України „ вона має право на отримання щомісячної допомоги до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте ,як з 1 січня 2006 року до 1.01.08 року грошова допомога до пенсії їй не виплачувалася. Бездіяльність та неправомірність дій відповідача грубо порушила її законі права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі .Строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав пропустила з поважних причин, оскільки про грубе порушення її прав дізналася лише після опублікування ,рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 р. від 9 липня 2007 року., у засобах масової інформації. Позивачка просить суд поновити , пропущений з поважних причин , строк для звернення до суду за захистом свого права та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену , як дитині війни, державну соціальну допомогу в розмірі 2733 грн.30 коп., за період з 1.01.2006 р. по 31.12.07 року.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_2 не з’явилися , про час , місце , розгляду справи були повідомлені належним чином , до суду позивачка ОСОБА_1, подала заяву про підтримання адміністративного позову та можливість розгляду у її відсутність. Представник відповідача ОСОБА_2 до суду надав заяву про невизнання позову та можливість розгляду справи у його відсутність , заперечення проти адміністративного позову , надане під час попереднього судового засідання підтримує в повному обсязі.
Відповідно до ст. 128 КАС України ,суд вважає можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з’явилися.
Суд, вивчивши матеріали справи та перевіривши надані докази, вважає, що позов частково обґрунтований та підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
В судовому засіданні встановлено ,що дитиною війни , згідно зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років .
Позивачка ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області і отримує пенсію за віком, на неї розповсюджується дія Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема всі пільги та соціальні гарантії передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни” , в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком , як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
На своє звернення до відповідача щодо отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком , позивачка отримала лист № П- 05\01-11 від 08.01..09 р. , яким позивачці , відмовлено в проведенні нарахувань та виплати підвищення до пенсії за 2006-2007 роки.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснення позивачки , у період з 1.01.06 року по 31.12.07 року нарахування та виплата позивачці підвищення до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідачем не здійснювалась.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист ,що включає право на забезпечення їх у разі повної ,часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади ,їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Згідно з ч.ч.1,2 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч.1 ст.17 Закону України “ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України , при розгляді справ, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду – як джерело права.
Згідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції, що діяла у період з початку 2006 року по кінець 2007 року ) № 2195 від 18.11.04 р., дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 р. „ № 3235-1V від 20.12.05 р. та пунктом 12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.06 р, дію ст.6 Закону України “. Про соціальний захист дітей війни” на 2006 рік та 2007 рік було зупинено .
Рішенням Конституційного Суду України, що мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів за правовідносинами внаслідок дій і положень статей законів, що визнані неконституційними, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” ,яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону.
Відповідно до ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія закону України „Про статус ветеранів війни ,гарантії їх соціального захисту „) у розмірі 50% від розміру надбавки ,встановленої для учасників війни.
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни „ фінансове забезпечення державних соціальних гарантій ,передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Спеціального розміру, з якого повинні обчислюватися підвищення до пенсії дітям війни, Законом України „Про державний бюджет України на 2007 рік „ не встановлено.
Разом з тим ,відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності ,суперечливості чи відсутності законодавства ,яке регулює спірні відносини.
Суд виходить з того, що відповідно до ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” № 966-14 від 15.07.99 р. - прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Отже , суд вважає, що при обчисленні розміру виплат підвищення до пенсії дітям війни слід здійснювати з урахуванням положень Закону України „Про прожитковий мінімум” та Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 від 09.07.2003 р. з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб ,які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %.Таким чином розрахунковий мінімальний розмір пенсії за віком складав : з 1 квітня 2007 року – 410, 06 грн. (406 х 1,01), а з 1 жовтня 2007 року – 415 грн. 11 коп. ( 411 х 1, 01).
Суд вважає, що в судовому засіданні позивач частково обґрунтувала поважність пропуску строку
для звернення до суду з позовом ,тому суд вважає можливим ,з врахуванням похилого віку позивачки, правової необізнаності позивача, та враховуючи те ,що позивачу стало відомо про порушення її прав в жовтні 2008 року , необхідним поновити строк для звернення до суду за захистом своїх прав за 2007 рік. Суд приходить до висновку, що строки звернення позивача до суду за захистом своїх прав за 2006 рік, пропущені без поважних причин.
Суд приходить до висновку, що перерахування та виплата щомісячної грошової надбавки до пенсії як дитині війни ,тобто підвищення до пенсії , підлягає з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6рп2007 тобто з 9 липня 2007 року до 31.12.07 року включно.
Суд, критично ставиться на посилання відповідача щодо відсутності коштів , як на причину невиконання своїх зобов’язань по проведенню перерахунку та виплати щомісячної державної соціальної надбавки до пенсії як “Дітям війни”, оскільки відповідно до статей 8, 22, Конституції України, що має найвищу юридичну силу, громадяни України мають право на соціальний захист у випадках, передбачених законом. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод .
У справі „Кечко проти України” (Страсбург 8.11.2005 р.) Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Невиконання державою ( в особі Пенсійного Фонду України) своїх соціальних зобов'язань
щодо окремих громадян ставить їх у нерівні умови, підриває принцип довіри громадянина до
держави і закономірно призводить до порушення принципів соціальної справедливості. Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” безпідставно скасовано і зменшено відповідно обсяг соціальної пільги, виплата якої передбачена іншим чинним Законом України, а саме Законом України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч.1,2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача ,якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що в судовому засіданні відповідач частково надав суду доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Керуючись ст.ст.10, 11, 70, 71,99,100,159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9.07.07 року по 31.12.07 року включно ,відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги через суд першої інстанції, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_3