Справа № 2-а-132/2009 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 січня 2009 року Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого – судді Тустановського А.О.
при секретарі Волощук І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду та зобов’язання здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду та зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області нарахувати недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з січня 2006 року по грудень 2007 року в розмірі 2 733 гривні 30 копійок.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є дитиною війни, якій відповідач – управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області не проводив виплату щомісячної соціальної допомоги, що передбачена ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з січня 2006 року по грудень 2007 рік включно, у зв’язку із призупиненням дії зазначеної норми закону Законами України „Про державний бюджет України на 2006 рік” та „Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Посилаючись на те, що відповідач протиправно проігнорував рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 про визнання таким, що не відповідає Конституції України п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” № 489-V від 19.12.2006 року, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, та не виплатив державну соціальну допомогу, позивач просить поновити строк на звернення до суду та зобов’язати управління Пенсійного фонду України нарахувати на її користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період 2006 – 2007 роки.
Також позивач вказала, що строк звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав пропустила з поважних причин, оскільки про грубе порушення своїх прав дізналася лише після опублікування у пресі рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 року від 9 липня 2007 року. З цих підстав просить суд повністю задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач – управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області подав до суду заперечення проти адміністративного позову, в якому зазначив, що на даний час законодавчо не врегульовано розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни”, а норми Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не розповсюджуються на встановлення розмірів надбавок, підвищень, доплат до пенсій. Також відповідач зазначив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що витікає з положень ст. 7 цього Закону. Крім того, відповідач наполягає на застосуванні судом норми п. 1 ст. 100 КАС України щодо відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки позивачем пропущено встановлений п. 2 ст. 99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду. Посилаючись на обставини, зазначені вище, управління Пенсійного фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області просить повністю відмовити позивачу в задоволенні її позовних вимог.
До суду надійшли клопотання від позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, а тому суд у відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження та вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.
Суд, з’ясувавши обставини справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області і отримує пенсію за віком.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не заперечується відповідачем, а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі і право на підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України „Про прожитковий мінімум” – п рожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною 3 ст. 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на відсоток.
Також, в ідповідно до ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
Таким чином, суд вважає, що розмір підвищення до пенсії дітям війни у 2007 році слід здійснювати з урахуванням положень Закону України „Про прожитковий мінімум” та Закону України „ Про Державний бюджет України на 2007 рік” .
Відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно ст. 6 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” н епрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
При цьому, в преамбулі вказаного Закону зазначено, що кошти Пенсійного фонду України формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Крім того, із змісту ч. 1 ст. 72 цього ж Закону витікає, що одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є, зокрема, кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом. А тому суд відхиляє доводи відповідача щодо виплат підвищень до пенсії дітям війни не із бюджету Пенсійного Фонду України, а із Державного бюджету України, оскільки такі твердження спростовуються зазначеними вище законодавчими нормам.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 „Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік було зупинено з урахуванням ст. 111 того ж Закону, якою обмежено коло суб’єктів підвищення пенсії, а також встановлено інші його норми.
Відповідно до ст. ст. 8, 22 Конституції України, з акони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, а п ри прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. При цьому право громадян на соціальний захист гарантовано ст. 46 Конституції України.
Крім того, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, що виходить із положень ст. 64 Конституції України.
А тому, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 12 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” , яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням статті 111 цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року і Протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини – як джерело права.
Частиною першою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, підписаного урядами держав-членів Ради Європи 20.03.1952 року, ратифікованого Законом України № 475-1997 від 17.07.1997 року, визначено, що „кожна фізична ... особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.”.
У справі „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини роз’яснив, що поняття „власності” , яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу № 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві, а полягає у праві заявника на матеріальний інтерес , захищений цією статтею, що може розглядатися як „майнові права” та, відповідно, як „власність” у цілях вказаного положення.
Також, Європейський Суд зауважив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Крім того, Європейський Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. ОСОБА_2 принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція суду у справі Yvonne van Duyn v Home Office ( Справа № 41/74 від 4 грудня 1974 року) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, та з врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, останній наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання підвищення до пенсії, встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як передбачено ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
В запереченні на позовну заяву представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в зв’язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19 січня 2006 року № 3367-ІV пункт 17 статті 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20 грудня 2005 року № 3235-ІV виключено та статтю 110 цього Закону викладено в новій редакції, тобто дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було відновлено. ОСОБА_2 був оприлюднений в засобах масової інформації, зокрема, в „Офіційному віснику України” від 22.03.2006 року № 10 та у „Відомостях Верховної Ради України” від 19.05.2006 року № 19, а тому суд переконаний, що строк для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права за період 2006 року пропущено без поважних причин і суд не знайшов підстав для поновлення цього строку. Тобто, суд дійшов до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік .
Разом з тим, суд вважає, що є всі підстави для поновлення позивачу строку звернення до суду за захистом свого порушеного права за 2007 рік , оскільки позивачу стало відомо про грубе порушення її прав тільки після висвітлення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року (справа № 1-29/2007 № 6-рп/2007) у засобах масової інформації. А тому суд визнає поважною причину пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
З метою захисту прав позивача від порушень з боку суб’єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, з дня прийняття Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян).
Таким чином, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, що полягає у наступному:
- відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за 2006 рік у зв’язку з пропущенням річного строку звернення до суду за захистом свого порушеного права;
- зобов’язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Керуючись ст. ст.10, 11, 70, 71, 99, 100, 159, 160-163,167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання управління Пенсійного Фонду України у Веселинівському районі Миколаївської області здійснити нарахування і виплату підвищення до пенсії розміром 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Веселинівському районі Миколаївської області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги через суд першої інстанції з подачею її копії до суду апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя : підпис
З оригіналом згідно
Суддя Веселинівського районного
суду Миколаївської області: ОСОБА_3