АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження №22ц/790/5647/15 Головуючий 1 інст. - Нестерцова Н.В.

Справа № 621/231/15-ц Доповідач - Крилова Т.Г.

Категорія: трудові

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Крилової Т.Г.,

Суддів - Кірсанової Л.І.,

- Трішкової І.Ю.,

при секретарі - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Зміївської теплової електричної станції, третя особа: директор Публічного акціонерного товариства «Центренерго» в особі Зміївської теплової електричної станції Бабенка Ігоря Анатолійовича про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Центренерго» в особі Зміївської ТЕС, третя особа: директор ПАТ «Центренерго» в особі Зміївської ТЕС Бабенка І.А. про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 29.06.1987 року він працював на посаді водія автотранспортних засобів автотранспортного цеху у відповідача, який був утворений шляхом реорганізації у березні 1997 року. Наказом № 633 від 02.12.2014 року його звільнено з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України. Підставою для звільнення стало грубе порушення трудової та виробничої дисципліни, в т.ч. відсутність на роботі більше 3-х годин протягом робочого часу, притягнення до дисциплінарної відповідальності у 2014 році у вигляді догани. Згідно положень ст. 29 КЗпП України, підприємство зобов'язане ознайомити працівника з нормативними актами, в т.ч. посадовими інструкціями, які регулюють його працю. Відповідач наведене не здійснив. Щодо відсутності його на роботі 02.11.2014 року пояснив, що знаходився на лікарняному по 01.11.2014 року включно, а 02.11.2014 року замість нього з 00 годин до 06 годин працював інший водій - ОСОБА_4 04.11.2014 року він знаходився на прийомі у лікаря, залишок дня провів у Червонозаводському РВ за викликом слідчого. Про це він пояснював відповідачу, але останній до уваги зазначене не прийняв. 12.01.2015 року він отримав поштою наказ про звільнення із займаної посади.

Просив скасувати наказ № 633 від 02.12.2014 року, виданий ПАТ «Центренерго» в особі Зміївської ТЕС про його звільнення з роботи; поновити його на роботі на посаді водія автотранспортних засобів 1-го класу автотранспортного цеху ПАТ «Центренерго» з 02.12.2014 року; стягнути з відповідача середню заробітну плату за період вимушеного прогулу з 02.12.2014 року по 16.01.2015 року.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано наказ № 633 від 02.12.2014 року, який виданий ПАТ «Центренерго» в особі Зміївської ТЕС про звільнення 02.12.2014 року ОСОБА_2 - водія автотранспортних засобів автотранспортного цеху за здійснення прогулу без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України в частині підстав звільнення за прогул 04.11.2014 року. У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апелянт посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки не прийнято до уваги його доводи і пояснення по справі.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 29.06.1987 року працював на посаді водія автотранспортних засобів автотранспортного цеху у відповідача.

Наказом по підприємству за № 633 від 02.12.2014 року ОСОБА_2 звільнено з роботи за прогул без поважних причин за п.4 ст. 40 КЗпП України. Підставою звільнення є відсутність на роботі позивача 02 та 04 листопада 2014 року без поважних причин.

Згідно графіку роботи № 25 водіїв автотранспортного цеху на 2014 рік, затвердженого наказом Зміївської ТЕС ПАТ «Центренерго» № 669 від 04.12.2013 року, за ОСОБА_2 у листопаді 2014 року закріплена вахта «Г» з наступними змінами: 02.11.2014 року - з 00 годин до 06 годин.; 04.11.2014 року - з 06 годин до 18 годин. Про такий графік роботи ОСОБА_2 ознайомлений під розпис.

З листка непрацездатності вбачається, що ОСОБА_2 знаходився на лікарняному з 24.10.2014 року по 01.11.2014 року. Стати до роботи повинен був 02.11.2014 року.

ОСОБА_2 на вахту 02.11.2014 року з 00 годин до 06 годин не вийшов та роботу не виконував. Посилання позивача на те, що в цей час працював інший робітник - безпідставні, оскільки це не звільняє його від обов*язку вийти на вахту та отримати завдання від свого керівника. Таким чином, позивач був відсутнім на роботі 02.11.2014 року без поважних причин більше 3-х годин.

Відповідно до вимог п.4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Крім того, ОСОБА_2 був відсутнім на роботі 04.11.2014 року без дозволу підприємства. Само по собі звернення в цей день на консультацію до лікаря та знаходження у слідчого в якості свідка по кримінальній справі не є підставою для невиходу на роботу. Такі дії можуть бути здійснені з дозволу керівника позивача, але відповідач рішення суду в цій частині не оскаржує.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 в поновленні на роботі. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді: