Спр. № 2-665/09

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    27 квітня 2009 року                                                                                             м.Тячів        

    Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарі Дегтярьова Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири удаваним правочином, з застосуванням до нього правил договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частини квартири,

В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

    ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири удаваним правочином, з застосуванням до нього правил договору купівлі-продажу та визнання права власності на ? частини квартири. Позовні вимоги мотивує тим, що 20.01.2000 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований в Углянській сільській раді, який розірвано згідно рішення Тячівського районного суду від 12.08.2008 року. В період перебування в шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 вони купили від подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 квартиру, яка знаходиться за адресою с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району, за 1000 доларів США, що на той час складало 5000 гривень. Вказану суму грошей продавцям сплатили їх батьки у вказаній квартирі. Квартира була зареєстрована тільки за відповідачем ОСОБА_3 і вони домовилися з його жінкою, що оформить договір купівлі-продажу тільки на неї. Після розірвання шлюбу з відповідачкою ОСОБА_2 він дізнався, що вона має намір продати квартиру і поцікавився в Тячівському бюро технічної інвентаризації за ким зареєстрована квартира, на що отримав довідку про те, що квартира зареєстрована за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 від 18.06.2004 року, тоді як фактично вони купили дану квартиру, за що сплатили продавцям відповідну суму грошей. Факт, що квартира ними була куплена, підтверджується письмовою розпискою відповідачки ОСОБА_4 Відповідач ОСОБА_3 таку розписку відмовився їй надати. Таким чином договір дарування квартири є удаваним правочином, оскільки вчинений для приховання іншого правочину, договору купівлі-продажу, який вони з відповідачами насправді вчинили. У зв»язку з тим, що квартира з відповідачкою ОСОБА_2 набута за час шлюбу, то вона належить їм на праві спільної сумісної власності.

    Просить визнати договір дарування квартири, яка знаходиться за адресою с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 18.06.2004 року за №2680, удаваним правочином, з застосуванням до нього правил договору купівлі-продажу, та визнати за ним право власності на ? частини даної квартири

    Позивач в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позовні вимоги задовольнити.    

    Відповідачка  ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнала та пояснила, що оскільки в свій час її батько допомагав ОСОБА_3, то ОСОБА_3 згідно договору дарування їй було подаровано квартиру в с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району. Грошові кошти за подаровану їй квартиру нею не давалися. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідач  ОСОБА_3 позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що з батьком ОСОБА_2 перебуває в добрих стосунках. Квартира в с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району належала особисто йому і на прохання батька ОСОБА_2 була подарована ОСОБА_2 так як квартира довгий час пустувала. Грошові кошти за подаровану ним квартиру він не отримував. Просить в задоволенні позову відмовити.

Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася повторно, хоч про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд в порядку ст. 169 ЦПК України розглянув справу у її відсутності на підставі наявних в справі доказів.     Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

    В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.01.2000 року і згідно рішення Тячівського районного суду від 12.08.2008 року шлюб між ними розірвано.

    В наданій позивачем ксерокопії розписки від 31.12.2008 року ОСОБА_4 зазначено, що ОСОБА_4, мешканка с. Угля, Груники, 365, Тячівського району підтверджує, що квартиру в с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району, яка належала їм з чоловіком, було продано шляхом оформлення договору дарування за 1000 доларів США, які були виплачені ОСОБА_6, ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_7 та її чоловіка ОСОБА_3 в даній квартирі. Дану розписку суд не бере уваги оскільки вона написана особою, котрій ця квартира взагалі не належала, та написана через чотири роки після того як ОСОБА_3 було подаровано дану квартиру ОСОБА_8 Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_3та ОСОБА_2 ствердили, що грошові кошти за подаровану квартиру не давалися.

    В договорі дарування від 18.06.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим №2680, зазначено, що дарувальник ОСОБА_3 передав у власність обдарованої ОСОБА_8 безоплатно квартиру №28, яка знаходиться в с.Угля по вулиці Колюшева в будинку № 1, Тячівського району, Закарпатської області та яка належала дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житло №208, виданого Закарпатським заводом технологічного обладнання 12 січня 2000 року згідно з розпорядженням (наказом) №15/208 від 23.12.1999 року, зареєстрованого в Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації 12 січня 2000 року у реєстровій книзі №2 за реєстром №24. Даний факт в судовому засіданні підтверджено і самим відповідачем ОСОБА_3, котрий подарував цю квартиру.

    Згідно довідки Тячівського районного підприємства технічної інвентаризації від 18.12.2008 року за №07/764 за ОСОБА_8 зареєстровано квартиру за адресою с.Угля, вул. Колюшева, 1/28, Тячівського району.

Згідно до ст.57 ч.1 п.2 Сімейного кодексу України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

    Згідно до ст.  235 ч.1 ЦК України передбачено, що удаваний правочин є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. А ч.2 цієї ж статті передбачено, що якщо буде встановлено, що правочин був вчиненний сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в підтвердження своїх вимог чи заперечень.

    Доводи позивача щодо застосування відносно дарування квартири в с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району правил договору купівлі-продажу матеріалами справи не стверджено.

    Оцінивши зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що вимоги позивача належними і допустимими доказами не стверджені, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати в частині сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду слід покласти на позивача.

    Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 169, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 235 ч.1 ЦК України, ч.1 ст.57 Сімейного Кодексу України,  суд,

                    Р  І  Ш  И  В:

    В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування квартири, що знаходиться за адресою с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району, укладеному між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 18.06.2004 року за №2680, удаваним правочином, з застосуванням до нього правил договору купівлі-продажу, та визнання за ним права власності на ? частини квартири,  відмовити.

Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Тячівського районного суду від 25.03.2009 року, щодо заборони відчуження квартири, яка знаходиться за адресою с.Угля, вул..Колюшева, 1/28, Тячівського району,. та належить ОСОБА_2, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_1, на праві власності  скасувати.    

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд шляхом подання заяви про його апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення з наступним поданням апеляційної скарги протягом 20 днів.

Головуючий :                                                                                                              В.І.Бобрушко