Справа № 22- 6521
Головуючий по 1 інстанції - Шостак О.О.
Доповідач - Столбун В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Столбун В.І,
суддів Желепи О.В., Волошиної В.М.
при секретарі Погас О.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Основа» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого страхового акціонерного товариства «Консуела» , Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Основа», 3-і особи: Закрите акціонерне товариство страхова компанія «Столиця» , Акціонерне товариство страхова компанія «Залізничні шляхи», Відкрите акціонерне товариство страхова компанія «Скайд», Закрите акціонерне товариство страхова компанія «ВШ-Стандарт», Акціонерне товариство «Українська охоронно-страхова» компанія», Закрите акціонерне товариство страхова компанія «Партнер», Відкрите акціонерне товариство страхова компанія «Універсальна», Закрите акціонерне товариство страхова компанія «Арма», Закрите акціонерне товариство страхова компанія «Українська страхова група», відкрите акціонерне товариство страхова компанія «Орадон», Страхова компанія «Респект» про визнання страхового випадку та стягнення суми страхового відшкодування та за зустрічним позовом Закритого страхового акціонерного товариства «Консуела» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним.
Заслухавши доповідь судді Столбун В.І., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати крадіжку, угон автомобіля Бентлі FSP, з кузовом НОМЕР_1, д.н. НОМЕР_2 страховим випадком, визнати ЗАСТ «Консуела» та ЗАТ СК «Основа» солідарними боржниками перед ним, стягнути з відповідачів солідарно на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 1680000 грн. та завданих матеріальних збитків у розмірі 252000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що в період часу з 21:30 02.06.2007 року по 01:30 03.06.2007 року невідомі особи заволоділи його застрахованим автомобілем, що відповідно до договору страхування є страховим випадком. Після підтвердження 11.09.2007 року факту одержання всіх необхідних документів ЗАТ СК «Консуела» ухиляється від складення Страхового акту про визнання випадку страховим. Крім того, вказував, що між відповідачами був укладений генеральний договір про співробітництво в області перестрахування та ретроцесії і його автомобіль був перестрахований у ЗАТ «Основа» вважає, що у обох відповідачів виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 1680000 грн.
Заперечуючи проти позову ЗСАТ «Консуела» під час розгляду справи подав
2
зустрічний позов про визнання договору добровільного страхування транспортних засобів № 23-0038/06-0 недійсним. Свої позовні вимоги він обґрунтував тим, що первісний позивач при укладені договору подав недостовірні відомості щодо своєї особи та об'єкту страхування.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 11.04.2008 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 Визнано, що мав місце страховий випадок -незаконне заволодіння застрахованим автомобілем і що ЗАСТ «Консуела» та ЗАТ СК «Основа» є солідарними боржниками перед ним. З відповідачів солідарно стягнуто суму страхового відшкодування 1680000 грн. В задоволенні решти вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ЗАТ СК «Основа» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову. При цьому вказує, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Столбун В.І., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи 05.12.2006 року між ОСОБА_1 та ЗСАТ «Консуела» укладено договір страхування автомобіля Бентлі FSP з кузовом НОМЕР_1 д.н. НОМЕР_2. За цим договором страховик - ЗСАТ «Консуела» взяв на себе зобов'язання перед страхувальником - ОСОБА_1 відшкодувати останньому збитки, які можуть бути причинені страховими випадками, тобто захистити його майнові інтереси.
Відповідно до ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки.
Згідно ст. 986 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про страхування» предмет договору страхування може бути застрахований за згодою страхувальника кількома страховиками, які є відповідальними у межах своєї частки.
Зі змісту договору страхування вбачається , що жодних інших суб'єктів, крім вказаних, в договорі не існує. Співстрахування договором не передбачене, а тому тільки позивач і ЗАТ «Консуела» мають взаємні зобов'язання перед один одним за цим договором.
В подальшому ЗАСТ «Консуела» на підставі генерального договору про співробітництво в області перестрахування і рецесії № 03/22-076-2006 ФП уклало з ЗАТ СК «Основа» конвер-ноту № 01/12-06 та додаток № 1 до неї від 05.12.2006 року, якими перестрахувало ризик виконання своїх зобов'язань перед позивачем в розмірі - 1500000 грн.
Відповідно до ст. 987 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про страхування» перестрахування - страхування одним страховиком (перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).
У даній справі між відповідачами мало місце перестрахування, тобто страхування не майна, а ризику виконання частини своїх обов 'язків перед страхувальником.
Згідно вимог ч. 2 ст. 987 ЦК України та ч. 4 ст. 12 Закону України «Про страхування» страховик, який уклав договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі.
3
Відповідно до ст. 527 ЦК України виконувати свої обов'язки повинен тільки і лише боржник. ЗАТ СК «Основа» не є боржником і перед позивачем не повинно нести ніяких зобов'язань.
Генеральний договір про співробітництво в області перестрахування і ретроцесії між ЗАСТ «Консуела» та ЗАТ СК «Основа» визначає лише загальні засади господарської діяльності у сфері факультативного страхування і не є конкретним договором страхування в розумінні ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування», так само не є ним Конвер-нота № 01/12-06 та Додаток №1 до неї від 05.12.2006 року.
Тобто, покладення солідарної відповідальності перед страхувальником на перестраховика та перестрахувальника є неможливим.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між позивачем та ЗАТ «Консуела», як правовідносини у сфері зобов'язального права, однак всупереч вимог п.3 ч. 1 ст. 215 ЦПК України не визначив характер правовідносин між позивачем і іншим відповідачем, а також між відповідачами ЗАТ СК «Основа» та ЗСАТ «Консуела».
Крім того, колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову за безпідставністю.
Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України та актам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину вимог ЦК України та цивільного законодавства.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом не дійсним.
Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно до ст. 998 ЦК України договір страхування визнається не дійсним у випадках передбачених ЦК України
ст. 16 Закону України «Про страхування» передбачає, що договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 в своїй Заяві на страхування транспортного засобу вказано вартість застрахованого автомобіля у розмірі 1680000 грн. Відповідно до Заяви у Договорі добровільного страхування транспортного засобу № 23-0038/06-0 від 05.12.2006 року визначена сума страхового відшкодування - 1680000 грн. За наявною у матеріалах справи Уніфікованою митною квитанцією МД-1 (серія НК № 134360) на ім'я позивача - ОСОБА_1 від 01.12.2006 року на в'їзд автомобіля Бентлі FSP з кузовом НОМЕР_1, визначена вартість транспортного засобу у розмірі 757500 грн.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання Договору.
Згідно вимог п. 4.1.1. Правил «Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)» ЗСАТ «Консуела» страхова сума не повинна перевищувати дійсну вартість транспортного засобу на момент укладання договору страхування.
Таким чином, при укладанні Договору страхування ОСОБА_1 навмисно завысив вартість об 'єкту страхування більше ніж у два рази з метою можливого настання страхового випадку і отримання суми відшкодування значно більшої ніж реальна, дійсна вартість транспортного засобу, що є суттєвим порушенням Правил страхування.
З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до інформації Управління Державтоінспекції УМВС України в Дніпропетровській області за вих. № 14/2573 від 02.04.2008 року та інформації УМВС України в Дніпропетровській області за вих. № 2713/лз
4
від 30.07.2007 року автомобіль Бентлі FSP з кузовом НОМЕР_1 був зареєстрований під зобов'язання про зворотне вивезення терміном до 20.11.2007 року. Власнику - ОСОБА_1 були видані номерні знаки НОМЕР_2 та тимчасовий реєстраційний талон серії РРТ № 490607.
П. 7.З.2. Правил «Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту)» ЗСАТ «Консуела» передбачає, що крім заяви на страхування страховику пред'являються документи про реєстрацію транспортного засобу.
Проте, з наданих документів, зокрема, заяви ОСОБА_1 на страхування вбачається, що він зазначив і надав страховій компанії зовсім інший тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_3, який в установленому порядку не видавався.
Відповідно до п. 8.12. «а» Правил страхувальник зобов'язаний при укладанні договору страхування надати страховику інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
В Заяві на страхування транспортного засобу позивач також не зазначив про тимчасову реєстрацію об'єкту страхування.
Відповідно до п. 6.1 «в» Правил не підлягають страхуванню без попереднього письмового дозволу уповноваженого працівника страховика - транспортні засоби, що знаходяться на тимчасовому обліку на випадок їх пошкодження або втрати внаслідок будь-яких неправомірних дій третіх осіб. З листа ЗСАТ «Консуела» за вих. №28/07-01 від 28.07.2008 року вбачається, що такий дозвіл надає генеральний директор ЗСАТ «Консуела» і на момент підписання Договору страхування такого дозволу у першого заступника генерального директора ОСОБА_2 не було.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Договір добровільного страхування транспортного засобу між ОСОБА_1 і ЗСАТ «Консуела» від 05.12.2006 року був укладений з порушенням вимог цивільного законодавства і є недійсним.
Враховуючи вище викладене, керуючись ст. ст. 16, 203, 215, 236, 527, 979, 986, 987 ЦК України, ст. ст. 9, 11, 12, 16, 24 Закону України «Про страхування», ст. ст. 4, 123, 213, 215, 303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Страхової компанії «Основа» задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11.04.2008 року скасувати і ухвалити нове наступного змісту.
В задоволені позову ОСОБА_1 до ЗСАТ «Консуела» та ЗАТ СК «Основа» про визнання угону автомобілю страховим випадком, про визнання ЗАСТ «Консуела» та ЗАТ СК «Основа» солідарними боржниками, про стягнення з відповідачів солідарно на його користь суми страхового відшкодування у розмірі 1680000 грн. та суми завданих йому матеріальних збитків у розмірі 252000 грн. відмовити повністю.
Задовольнити зустрічний позов ЗСАТ «Консуела» до ОСОБА_1.
Визнати недійсним Договір добровільного страхування транспортних засобів № 23-0038/06-0, укладений 05.12.2006 року між ОСОБА_1та ЗСАТ «Консуела»..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.