У Х В А Л А
і м е н е м у к р а ї н и
1 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Касьяна О.П.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та поділ майна в натурі, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 і ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Друга харківська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на Ѕ частку спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності в порядку спадкування за законом за касаційною скаргою ОСОБА_4 та касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулись до суду з вказаним позовом, посилались на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7, після смерті якого відкрилась спадщина на: квартиру АДРЕСА_1, 27/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_2 Краснолиманського району Донецької області, гаражний бокс на земельній ділянці, що виділена під забудову, у АДРЕСА_3 у м. Харкові, гаражний бокс в кооперативі «Авіатор-1» по АДРЕСА_4 у м. Харкові, автомобіль ВАЗ 21061, 1983 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Спадкоємцями першої черги були дружина спадкодавця - ОСОБА_5, його мати - ОСОБА_8 та син - ОСОБА_4, які подали відповідні заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори, проте свідоцтва про право на спадщину не отримали.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_8, спадкоємцем якої за законом є ОСОБА_3, яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові вклади, що належали спадкодавцю.
Оскільки ОСОБА_5 не надає нотаріусу правовстановлюючих документів на спадкове майно ОСОБА_7, заперечує право на отримання спадщини іншими спадкоємцями, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просили визнати за ними в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_7 по 1/3 частці за кожним на: квартиру АДРЕСА_1, 27/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_2 Краснолиманського району Донецької області, гаражного боксу на земельній ділянці, що виділена під забудову, у АДРЕСА_5 у м. Харкові, гаражного боксу в ГБК «Авіатор-1» по АДРЕСА_4 у м. Харкові, автомобіль ВАЗ 21061.
В порядку поділу спадкового майна просили виділити ОСОБА_3 27/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_2 Краснолиманського району Донецької області і гаражний бокс на цій земельній ділянці.
ОСОБА_4 в порядку поділу спадкового майна просили виділити квартиру АДРЕСА_1.
ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, уточненим протягом розгляду справи, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 та будівельні матеріали на гаражний блок по АДРЕСА_6 Краснолиманського району Донецької області; припинити спільну сумісну власність подружжя на це майно з визнанням за нею права власності на Ѕ частку вказаних об'єктів; просила визнати спадковим майном після ОСОБА_7 Ѕ частку квартири АДРЕСА_1, 27/50 часток будинку по АДРЕСА_2 Краснолиманського району Донецької області, Ѕ частину будівельних матеріалів на гаражний блок, що знаходиться по АДРЕСА_6 Краснолиманського району Донецької області. Також просила визнати спадкоємцями ОСОБА_7 її (як дружину спадкодавця та як спадкоємця після сина ОСОБА_9 - у порядку спадкової трансмісії), та ОСОБА_4 (як сина спадкодавця) з визнанням за нею права власності порядку спадкування за законом на 2/3 частки спадкового майна, а за ОСОБА_7 - на 1/3 частку.
На відшкодування понесених нею витрат на поховання спадкодавця, а також витрат по охороні спадкового майна і по управлінню ним стягнути з ОСОБА_4 10 831,22 грн.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 20 лютого
2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року, позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також зустрічний позов ОСОБА_5 задоволені частково.
Визнано за ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_7 право власності по 1/3 частці за кожним на спадкове майно, до складу якого входить: квартира АДРЕСА_1, 27/50 часток житлового будинку № 19 по АДРЕСА_6 Краснолиманського району Донецької області, гаражний бокс у ГБК «Авіатор» по АДРЕСА_7 м. Харкові, автомобіль ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_3.
У задоволенні інших позовних вимог за первісним і зустрічним позовами відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким на належну йому 1/3 частку у спадщині виділити квартиру АДРЕСА_1; ОСОБА_5 у поданій касаційній скарзі ставить питання про скасування судових рішень у частині визнання за спадкоємцями права власності на частки гаражного боксу у ГБК «Авіатор» та автомобіля ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_3, просить у цій частині у первісному позові відмовити. Крім цього, не погоджується з розподілом судових витрат.
Доводів щодо незаконності судових рішень у іншій частині касаційні скарги не містять і, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та клопотання, які містять касаційні скарги, підстав перевіряти законність судових рішень у іншій частині суд касаційної інстанції не має.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_7 та ОСОБА_9, батьками якого є ОСОБА_7 і ОСОБА_5
З 31 жовтня 1989 року і до дня смерті ОСОБА_5 перебувала із ОСОБА_7 у зареєстрованому шлюбі.
Суди попередніх інстанції виходили з того, що після ОСОБА_7 залишилось спадкове майно, до складу якого входили: квартира АДРЕСА_1, приватизована спадкоємцем в 1994 році; автомобіль ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_3; 27/50 часток житлового будинку по АДРЕСА_8 Краснолиманського району Донецької області, що належав йому на підставі договору дарування від 5 січня 1989 року; гаражний бокс НОМЕР_4 в ГБК «Авіатор» по АДРЕСА_7 м. Харкові.
ІНФОРМАЦІЯ_3 року після смерті ОСОБА_7 за заявами спадкоємців ОСОБА_5 (дружини), ОСОБА_8 (матері) і ОСОБА_4 (сина) заведена спадкова справа. Свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцям не видані через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_8, право на спадкування після якої набула ОСОБА_3, і 30 травня 2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на грошовий вклад у Первомайському відділенні № 2856 ВАТ «Державний ощадний банк України» в розмірі 2 509,50 грн.
Так, відповідно до ст. 524, 529 ЦК УРСР, що діяв на час відкриття спадщини після ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого.
Постановляючи ухвалу про залишення без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з доведеності встановленого кола спадкоємців, обсягу спадкового майна та з рівності часток спадкоємців у цьому майні.
Відмовляючи у виділі ОСОБА_4 на належну йому 1/3 частку у спадковому майні квартири АДРЕСА_1, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з ненадання доказів про можливість виділення майна у вказаний спосіб з додержанням прав кожного спадкоємців і вимог, визначених ст. 365 ЦК України; вважав такі позовні вимоги є передчасними.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 такі висновки не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновками в частині визнання права власності в порядку спадкування за законом на гаражний бокс у ГБК «Авіатор» по АДРЕСА_9 у м. Харкові та автомобіль ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_3.
Судом першої інстанції установлено, що у квітні 1984 року за рішенням Комінтернівського районного виконавчого комітету № 42-8 створено ГБК «Авіатор», 15 грудня 1987 року ГБК «Авіатор» зареєстровано. ОСОБА_7 був членом цього гаражно-будівельного кооперативу з 1987 року і володів гаражним боксом НОМЕР_4, який своїми силами побудував; до ІНФОРМАЦІЯ_1 року повністю сплатив членські внески.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», що діяв на час виникнення спірних правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
З огляду на положення ст. 16 цього Закону, внесені подружжям в період шлюбу пайові внески, а після повного внесення паю - наданий в користування гараж - є спільною сумісною власністю подружжя.
Крім цього, суд встановив, що на час смерті ОСОБА_7 належав автомобіль ВАЗ 21061, який набутий ним у власність в 1990 році.
Встановивши, що гаражний бокс НОМЕР_4 у ГБК «Авіатор», що по АДРЕСА_7 м. Харкові, та автомобіль ВАЗ 21061, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, набуті ОСОБА_7 в період шлюбу і належали йому на час смерті, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_5 у визнанні цього майна спільною сумісною власністю подружжя з відповідним визначенням часток спадкоємців, посилаючись на недоведеність ОСОБА_5 таких обставин.
Апеляційний суд погодився із таким висновком, не врахувавши, що належність подружжю майна придбаного (набутого) під час шлюбу, на праві спільної сумісної власності презюмується законодавством, якщо інше не встановлено судом.
Апеляційний суд не дав оцінки доказам, наданим УДАІ УМВС України в Харківській області на запит суду, в тому числі обліковій картці приватного транспорту.
Отже, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визначення правового статусу гаражного боксу в ГБК «Авіатор» та автомобіля ВАЗ 21061, а також визначення відповідних часток на це спадкове майно, суд, усупереч наведеним нормам закону, дійшов передчасного висновку про правильність рішення у цій частині.
При вирішенні питання розподілу судових витрат між сторонами суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 022,75 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи.
Проте апеляційна інстанція вважала такий розподіл правильним, залишивши поза увагою докази, які б свідчили про оплату ОСОБА_3 цієї експертизи, обставини, для з'ясування яких була призначена експертиза, і загальні принципи розподілу судових витрат, передбачені цивільно-процесуальним законодавством.
З огляду на наведене, ухвалу апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, тому підлягає скасуванню на підставі ст. 338 ЦПК України з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовів про визнання права власності на гаражний бокс в ГБК «Авіатор» і автомобіль та в частині вирішення питання розподілу судових витрат.
Крім того, згідно зі ст. 313 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення та постановляє ухвалу за правилами статті 19 і глави 7 розділу III цього Кодексу з винятками і доповненнями, зазначеними у статтях 314-316 цього Кодексу.
Ухвала апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року не відповідає вимогам ст.ст. 313, 315 ЦПК України і не містить узагальнених доводів осіб, які подали апеляційні скарги; узагальнених доводів та заперечень інших осіб, які беруть участь у справі; встановлених судом першої інстанції обставин; мотивів, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, не зазначено закону, яким він керувався.
Зміст судового рішення свідчить про те, що апеляційний суд не виконав свого обов'язку з апеляційного перегляду справи та перевірки законності рішення місцевого суду і ці порушення унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 10 червня 2014 року в частині вирішення позовів про визнання права власності на гаражний бокс в гаражному кооперативі «Авіатор» і автомобіля в порядку спадкування за законом та вирішення питання розподілу судових витрат скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У іншій частині залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П.Касьян
Судді: Т.П.Дербенцева С.О.Карпенко Д.О.Остапчук В.О.Савченко