Ухвала
іменем україни
01 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О., Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення розміру частки, виділу частки в натурі, стягнення грошової компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визначення розміру частки, стягнення грошової компенсації, стягнення заборгованості, передання частки у власність, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення розміру частки, виділу частки в натурі, стягнення грошової компенсації.
Зазначав, що він і відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
У вказаній квартирі фактично проживає лише ОСОБА_4, яка прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді частки спірної квартири.
Посилаючись на те, що з вини відповідачів, які чинять перешкоди, позбавлений можливості вільно користуватися належною йому часткою нерухомості, ОСОБА_1 просив визначити його частку у спірній квартирі в розмірі ј частини та виділити її в натурі, а у разі неможливості стягнути солідарно з відповідачів на його користь вартість вказаної частки в сумі 130 665 грн 75 коп., з одночасним переведенням цієї частки у спільну часткову власність останніх.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 у травні 2013 року звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, який неодноразово уточнювала під час розгляду справи й просила визначити частку ОСОБА_1 у спільній сумісній власності в розмірі 1/15 частини спірної квартири та встановити відповідну грошову компенсацію такої частки, зменшити розмір визначеної заборгованості на 100 252 грн 09 коп. - заборгованість ОСОБА_1 та членів його родини ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3.) по утриманню квартири, стягнути з останнього на її користь залишок заборгованості й передати частку ОСОБА_1 у спільну сумісну власність її, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено частку ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі ј частини.
Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та спадкоємця померлої ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості ј частини квартири АДРЕСА_1 у розмірі 115 875 грн.
Після виконання судового рішення в частині стягнення грошової компенсації припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, та визнано право спільною сумісної власності на вказану 1/4 частину квартири за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та спадкоємцем померлої ОСОБА_5
Позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 3 594 грн 64 коп. у порядку регресу витрат на утримання ј частини спірної квартири.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2014 року виправлено описку в третьому абзаці резолютивної частини рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року.
Змінено розмір грошової компенсації ј частини квартири з 130 665 грн 75 коп. на 115 875 грн.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2014 року зазначене рішення районного суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за належну йому частку, припинення права на частку та визнання цієї частки спільною сумісною власністю відповідачів, часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вказаних вимог.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року рішення апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2014 року в частині вирішення вимог ОСОБА_1 про виділ частки в натурі, стягнення грошової компенсації та вирішення позову ОСОБА_4 скасовано, справу у вказаній частині передано на новий апеляційний розгляд.
У частині визначення частки ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі ј частини, рішення апеляційного суду залишено без змін.
За результатами нового розгляду ухвалено рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року, яким рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року змінено.
Скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь солідарно з відповідачів грошової компенсації вартості ј частини спірної квартири в розмірі 115 875 грн та припинення права спільної часткової власності позивача на вказану частину квартири і визнання права спільної сумісної власності відповідачів на цю частину квартири, й в задоволенні таких вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Збільшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в порядку регресу витрат на утримання ј частини спірної квартири до 4 665 грн 87 коп. та виключено з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання як на підставу задоволення позову на набуття ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, й справу в цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, та скасувати ухвалені судові рішення в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 в порядку регресу витрат на утримання 1/4 частини спірної квартири та витрат по сплаті судового збору, й ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 у поданій касаційній скарзі просять ухвалені у справі судові рішення скасувати, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм матеріального і процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційні скарги підлягають відхиленню, з таких підстав.
Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
У силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, в тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам та свободам громадян.
Виходячи із цих положень, правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
При цьому слід врахувати і загальні засади цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) щодо справедливості, добросовісності та розумності з врахуванням прав та інтересів усіх співвласників.
Судами встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03 березня 1999 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулася її донька ОСОБА_4
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844374/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844376/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>, він не заявив про відмову від неї.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844375/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1>).
Згідно ст. 1218 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844323/ed_2014_09_02/pravo1/T030435.html?pravo=1> до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На час розгляду справи, ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину не отримано, право власності на частину спірної квартири у встановленому законом порядку не зареєстровано.
Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 в частині стягнення грошової компенсації вартості ј частини спірної квартири та визнання цієї частки спільною сумісною власністю відповідачів, суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 як спадкоємець ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не набула права спільної сумісної власності на спірну квартиру, а тому ОСОБА_1 позбавлений права вимоги від останньої грошової компенсації за належну йому частку квартири.
Також є вірним висновок апеляційного суду про зобов'язання позивача ОСОБА_6 нести у порядку регресу витрати на утримання ј частини спірної квартири АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності, розмір яких правильно визначено судом.
Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.
При вирішенні спору судом апеляційної інстанції дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 також не дають підстав для висновку, що при розгляді справи апеляційним судом та судом першої інстанції в частині, що не змінена апеляційним судом, допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.
Посилання у касаційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 на неправильність визначення частки ОСОБА_1 у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 у розмірі ј частини, не є обґрунтованим, оскільки розмір такої частки визначено рішенням апеляційного суду Харківської області від 21 березня 2014 року, залишеним у цій частині без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 серпня 2014 року.
Таким чином, підстав для скасування оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції та зміненого ним рішення суду першої інстанції немає, оскільки висновки судів про часткове задоволення позовів зроблені вірно.
Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 07 лютого 2014 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. Касьян
Судді: Т.П. Дербенцева
С.О. Карпенко
Д.О. Остапчук
В.О. Савченко