Справа № 33-98/10
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"31" березня 2010 р. місто Луцьк
Суддя апеляційного суду Волинської області Бешта Г.Б., з участю прокурора Степанькова О.В., розглянувши за протестом заступника прокурора Волинської області Невірця В. на постанову Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2010 року матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої п.«г» ч.З ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця Володимир-Волинський, вул. Станіславського, 35, інспектора 3-ої категорії – дозиметриста відділу прикордонної служби «Доманове» Луцького прикордонного району, -
ВСТАНОВИВ:
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, проходячи службу на посаді інспектора 3-ої категорії - дозиметриста відділу прикордонної служби «Доманове» Луцького прикордонного закону, 06.10.2009 року, під час несення служби по охороні державного кордону України, в порушення вимог постанови КМУ №1074 від 29.12.1995 року «Про Правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію» та Наказу ЗС України №711 від 05.10.2004 року «Про порядок організації та здійснення прикордонного контролю», відповідно до яких іноземним громадянам, які перед цим перебували на території України більше 90 днів протягом останніх 180 днів, повинно бути відмовлено у пропуску на територію України, діючи з корисливих мотивів здійснив незаконну реєстрацію громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Арутиновіча та протиправно дозволив йому в'їхати на територію України, хоча згідно паспортних даних останній станом на 06.10.2009 року перебував в Україні понад встановлений термін.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2010 року провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п.«г» ч.З ст.5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» (закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з постановою суду заступник прокурора Волинської області в протесті ставить питання про скасування постанови з наступних підстав.
Зазначає, що порушення спеціальних обмежень вважається закінченим з моменту вчинення зазначених у диспозиції статті дій або бездіяльності, тобто з моменту прийняття рішення ОСОБА_1 про надання дозволу ОСОБА_3 на реєстрацію та в'їзд на територію України, незалежно від того чи порушено законні права інших осіб. При цьому вказує, що в Законі України «Про боротьбу з корупцією» та Постанові Пленуму ВСУ №13 від 25.05.1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією» відсутні будь-які посилання па обов'язкове встановлення корисливого мотиву особи, що вчиняє дане адміністративне правопорушення.
Просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 8 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Заслухавши міркування прокурора, який прохав протест задовольнити, перевіривши матеріали справи, вважаю постанову суду законною та обґрунтованою.
За змістом п. «г» ч. З ст. 5 Закону України «Про боротьбу із корупцією» державний службовець, який є посадовою особою, не має права надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийнята нормативно-правових актів чи рішень.
Відповідальність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за надання незаконних переваг фізичним чи юридичним особам може наставати лише в тому разі, коли ця особа в умовах конкуренції чи тендерної процедури між кількома суб'єктами господарювання, допускаючи порушення законодавства, приймає рішення на користь того з претендентів, який фактично не мав на це права, і в такий спосіб, порушуючи законні права одного з них на користь іншого, надав останньому незаконні переваги.
Таким чином, надання спеціальним суб'єктом незаконних переваг фізичним чи юридичним особам під час готування або прийняття рішень може набувати характеру корупційних лише у тому разі, коли такі дії мали місце в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури.
Якщо особа готує чи приймає незаконне рішення поза межами спеціальної процедури, мова може йти про її відповідальність (за умови доведення вини) за конкретно вчинені дії, але не за спеціальним законом, яким є Закон України «Про боротьбу з корупцією».
У постанові суду правильно зазначено, що обов'язковою ознакою, за якою будь-яка неправомірна чи неетична поведінка осіб, уповноважених на виконання функцій держави визнається корупційною, є корисливий або інший особистий інтерес чи інтереси третіх осіб. Тому при з'ясуванні суб'єктивної сторони такого виду корупційного правопорушення як надавання незаконних переваг фізичним чи юридичним особам при підготовці і прийнятті рішень, належить установлювати наявність інтересу, яким керувався правопорушник.
Будь-яких даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 вчинив зазначені дії в умовах конкурентної чи тендерної процедури, керуючись при цьому корисливим мотивом, в матеріалах справи немає.
У даному випадку мова могла йти лише про дисциплінарну чи іншу, передбачену законодавством відповідальність.
За таких обставин рішення суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «г» ч. З ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» є законним, належним чином вмотивованим і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні матеріалах, а тому підстав для скасування постанови немає.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.247, 294 КУпАП, -
ПОСТ А Н О В И В :
Протест заступника прокурора Волинської області залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 -без зміни.
Суддя Апеляційного суду Волинської області Г.Б.Бешта