Справа №2-а-6516/08/0970
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 лютого 2009 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кафарського В.В.
при секретарі Барчук Т.Г.
за участю представників:
від позивача : не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_1;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_2;
до відповідача: Управління ПФУ в Косовському районі;
про зобов»язання відповідача здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2008 роки в сумі 4456,80 грн.,-
в с т а н о в и в :
ОСОБА_2звернулася в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Косівському районі Івано-Франківської області про зобов»язання відповідача здійснювати щомісячну виплату підвищень до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період 2006-2008 роки в сумі 4456,80 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2мотивувала тим, що вона являється дитиною війни і тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» її пенсія повинна підвищуватися на 30 % мінімальної пенсії за віком. При цьому розмір мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. В позовній заяві позивачка вказує на пропущення річного строку звернення до адміністративного суду, оскільки про рішення Конституційного Суду України, якими визнані неконституційними окремі положення законів, що обмежували її право щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, вона дізналася аж у 2008 році після висвітлення даних рішень у засобах масової інформації.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, подавши суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначла, що позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення. В обґрунтування вказує на те, що позивачка отримує надбавку до пенсії як дитина війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2008 року в розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлений ст.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007 року. Протягом 2006-2007 р.р. така надбавка позивачу як дитині війни не нараховувалась та не виплачувалась. При цьому вказує, що при призначенні надбавки до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не застосовується положення ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки цей закон застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Крім того, протягом 2007 року виплата позивачу надбавки як дитині війни не проводилась, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік” N 489-V від 19.12.2006 року з урахуванням статті 111 даного Закону дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. На підставі цього просив суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи із слідуючих підстав:
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2є дитиною війни, що підтверджується пенсійнем посвідченням № 132854 з відміткою «дитина війни».
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» N 2195-IV від 18.11.2004р. передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, дію статті 6 вказаного Закону N 2195-IV на 2006 рік було зупинено відповідно до п.17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» N 3235-IV від 20.12.2005 року.
Проте Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» N 3367-IV від 19.01.2006 року, який набрав чинності з 01.04.2006 року, п.17 ст.77 Закону України N 3235-IV від 20.12.2005 року було виключено і відповідно відновлено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В той же час Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» N 3235-IV від 20.12.2005 року статтею 110 передбачено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. В 2006 році такого порядку Кабінет Міністрів України не запровадив і надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії не доплатив.
Таким чином, вимоги позивачки щодо підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2006 році задоволенню не підлягають.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» N 489-V від 19.12.2006 року з урахуванням статті 111 даного Закону дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп\2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п.12. ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік ” N 489-V від 19. 12.2006 року були визнані неконституційними, а, отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право позивача щодо отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2007 році виникло з 09.07.2007 року.
Статтею 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, якою передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» N 3551-XII від 22.10.1993 року учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп\2008 були визнані неконституційними положення ст. 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, а, отже, з цього часу відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.
Відповідно до пункту 6 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. При цьому рішення Конституційного Суду України зворотної дії в часі не мають, оскільки згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право позивачки щодо отримання підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році виникло з 22.05.2008 року.
Судом встановлено, що всупереч згаданим рішенням Конституційного Суду України управлінням Пенсійного фонду України у Косівському районі Івано-Франківської області вказане підвищення пенсії позивачу протягом 2007 року не виплачувалось, а в 2008 році - виплачувалось у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
За таких обставин суд вважає, що порушено право позивачки на отримання підвищення пенсії як дитині війни в розмірі, визначеному Законом України «Про соціальний захист дітей війни», - 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007р по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 01.12.2008р.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком встановлено на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, тому це не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» N 749-V від 15.03.2007 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від 28.12.2007 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, був встановлений в такому розмірі: з 01.01.2007р. - 380 грн., з 01.04.2007р. - 406 грн., з 01.10.2007р. - 411 грн., з 01.01.2008р. - 470 грн., з 01.04.2008р. - 481 грн., з 01.07.2008р. - 482 грн., з 01.10.2008р. - 498 грн.
Таким чином, пенсія позивачки повинна бути підвищена на 30 % мінімальної пенсії за віком, а саме: за період з липня 2007р. по грудень включно 2007р. в сумі 735,30грн. та з травня 2008 року по грудень (включно) 2008 року в сумі 780,40 грн.
Враховуючи, що в 2008 році протягом травня-листопада відповідачем було здійснено виплату підвищення пенсії позивача як дитині війни на 10 % від мінімальної пенсії за віком.
Щодо позовних вимог про визнання дій управління Пенсійного Фонду України в Косівському районі неправомірними, то задоволенню підлягають вимоги про визнання дій відповідача такими, що не відповідають вимогам Конституції та законів України, тобто - неправомірними, щодо невиплати позивачеві за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 01.12.2008р. підвищення пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положенням ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимоги позивача зобов´язати управління Пенсійного фонду України в Косівському районі постійно здійснювати виплату підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, то дана вимога не підлягає до задоволення виходячи із наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, таким чином є неможливим зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.
Стосовно позовних вимог про звільнення від сплати судових витрат відповідно до ст.88 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 88 КАС України передбачено право судді з урахуванням майнового стану сторони звільнити сторону від належних до оплати судових витрат повністю чи частково. Згідно із ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені законом. До набрання чинності такого закону згідно із п.3 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у розмірі, встановленому законодавством для державного мита, зокрема п.п. «б» п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», а саме: 3,40 грн. Даний розмір судового збору суд не вважає таким, що є для позивача непомірним, а тому не вбачає підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з Управління пенсійного фонду України в Косівському районі на користь ОСОБА_2 недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з липня 2007р. по грудень 2007р. в сумі 735,30грн. та з травня 2008 року по грудень 2008 року в сумі 780,40 грн.
На підставі ст.124 Конституції, керуючись ст.ст.158-163, ст.ст. 167, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління пенсійного фонду України в АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, АДРЕСА_2недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з липня 2007р. по грудень 2007р. в сумі 735,30грн. та з травня 2008 року по грудень 2008 року в сумі 780,40 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили в порядку встановленому ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, передбачені ст.186 КАС України.
Виконавчий лист видати після набрання постановою законної сили за заявою сторони на користь якої задоволено позов.
Суддя /підпис/ В.В. Кафарський
Постанова в повному обсязі складена 05.02.2009 року