Справа № 2-а-764\2009р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21 квітня 2009 року Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:
Головуючого судді – Бабич О.І.
При секретарі – Ярошенко Л.А.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу № 2-а-764 за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну допомогу за 2006-2007 роки та 2006-2008 роки.
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_39, ОСОБА_42, ОСОБА_44, ОСОБА_46 звернулися до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі по нарахуванню недоплаченої як дітям війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 – 2008 роки.
ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25О, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_38, ОСОБА_37, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_45 звернулися до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі по нарахуванню недоплаченої як дітям війни щомісячної державної соціальної допомоги за 2006 – 2007 роки.
Свої вимоги мотивують тим, що вони являються дітьми війни і їм щомісячно повинна підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Встановлені державні соціальні гарантії дітям війни встановлені ч. 2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно – правовими актами, розмір пенсії щомісячно безпідставно не підвищувався на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивачами через канцелярію суду були подані заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача також через канцелярію суду подав письмові заперечення на позов, в яких позов не визнає, просить в їх задоволенні відмовити, та розглянути справу без участі представника відповідача. Свої заперечення обґрунтовує тим, що відповідач діяв в межах повноважень наданих йому Законом України та підзаконними нормативно-правовими актами. Відповідач зазначив, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться з державного бюджету України, який затверджує Верховна ОСОБА_20 України, а не з бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. Також вказує, що ч. 3 ст. 28 Закону України «Про Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення їм пенсії не застосовується. Вимагає також застосувати термін позовної давності відповідно до статей 99,100 Кодексу адміністративного судочинства України.
За вказаних обставин суд вважає за можливе. розглянути спір по суті у письмовому провадженні на підставі наявних у справі доказів.
Проаналізувавши подані сторонами документи і матеріали, з метою всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку що позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1, 25 січня 1939 року і є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням № 10442, ОСОБА_2, народився 25 вересня 1936 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107498 від 19.12.1996 року, ОСОБА_47, народилася 23 листопада 1936 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 083930 від 30.10.2002 року, ОСОБА_4, народилася 01 січня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 805718 від 09.03.1992 року, ОСОБА_5, народився 08 березня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025758 від 02.06.2000 року, ОСОБА_6, народилася 02 грудня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106827 від 1999 року, ОСОБА_7, народився 15 серпня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 105166 від 16.09.1991 року, ОСОБА_8, народилася 03 вересня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АГ № 044640 від 09.10.2007 року, ОСОБА_9, народилася 23 березня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106566 від 23.11.1995 року, ОСОБА_10, народилася 25 квітня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106135 від 15.05.1995 року, ОСОБА_11, народилася 03.03.1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АБ № 475116 від 26.03.2004 року, ОСОБА_12, народилася 25 вересня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025612, ОСОБА_13, народився 06 вересня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107834 від 28.10.1997 року, ОСОБА_14, народився 14 вересня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025915, ОСОБА_15, народилася 01 вересня 1945 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 070725 від 24.12.2001 року, ОСОБА_16, народився 13 липня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025619 від 10.02.2000 року, ОСОБА_17, народилася 20 липня 1936 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 105262, ОСОБА_18, народилася 26 грудня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АВ № 012552 від 17.05.2006 року, ОСОБА_19, народився 01 грудня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025821 від 7.08.2000 року, ОСОБА_20, народилася 16 січня 1944 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107936 від 09.07.1998 року, ОСОБА_21, народився 24 лютого 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням №106580, ОСОБА_22, народилася 14 червня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 064326 від 24.02.2003 року, ОСОБА_23, народилася 06 листопада 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 083898 від 02.10.02 року, ОСОБА_24, народилася 20 травня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АВ № 012515 від 24.02.2006 року, ОСОБА_25, народилася 25 травня 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106278, ОСОБА_26, народилася 22 січня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням ААБ № 078617 від 17.06.2003 року, ОСОБА_27, народилася 30 липня 1939 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 064205 від 23.12.2002 року, ОСОБА_28, народилася 14 листопада 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107545 від 27.05.1997 року, ОСОБА_29, народився 01 жовтня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107154 від 27.05.1997 року, ОСОБА_30, народився 23 квітня 1943 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 078648 від 05.09.2003 року, ОСОБА_31, народився 15 жовтня 1942 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААБ № 064359 від 25.03.2003 року, ОСОБА_32, народилася 20 червня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107398 від 04.02.1997 року, ОСОБА_33, народилася 05 грудня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АВ № 012503 від 17.02.2006 року, ОСОБА_34, народилася 08 січня 1935 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 805714 від 26.10.1992 року, ОСОБА_35, народилася 02 жовтня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 105946 від 30.08.1993 року, ОСОБА_36, народилася 24 січня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106891 від 01.03.1996, ОСОБА_38, народилася 10 липня 1934 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 805592 від 1991 року, ОСОБА_37, народилася 18 січня 1937 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 103315, ОСОБА_39, народився 14 20 лютого 1934 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 106534 від 01.07.1994 року, ОСОБА_40, народився 08 січня 1943 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія АГ № 044508 від 11.12.2008 року, ОСОБА_41, народилася 19 вересня 1942 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 189675 від 27.01.2000 року, ОСОБА_48, народився 04 листопада 1938 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 108189 від 15.02.1999 року, ОСОБА_43, народилася 14 грудня 1941 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 107588 від 07.10.1997 року, ОСОБА_44, народилася 26 травня 1936 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 105199 від 1991 року, ОСОБА_49, народився 20 травня 1940 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням серія ААА № 0025853 від 05.09.2000 року, ОСОБА_46, народилася 05 січня 1932 року і є дитиною війни, що підтверджується посвідченням № 804885 від 1989 року.
УПФУ в Талалаївському районі не заперечує того факту, що позивачі є дітьми війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» редакція якої являється діючою, дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою реалізації конституційного права на соціальний захист громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір відсутній.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з якого вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, який передбачається ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За ст.. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів з яких має виплачуватися зазначена надбавка. В зв’язку з чим зазначені обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути постановлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання представників органів державної влади на відсутність коштів, як на причину не виконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги з тих підстав, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, а її ст.. 75 установлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна ОСОБА_44. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Тому заперечення відповідача не ґрунтується на законі.
Так, наприклад, у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини констатував що не приймає аргумент уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ст.. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік, згідно з Законом України «Про державний бюджет» на 2006 рік від 20.12.2005 року, але у зв’язку з виключенням пункту 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року відповідно до Закону України « Про державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено, але перерахування пенсії дітям війни не проведено.
Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом зупинено на 2007 рік дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахування ст.. 111 цього закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року, було визнано таким, що не відповідають Конституції України( є не конституційними такі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього закону).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, .Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх не конституційність. З цього часу працівники ПФУ в Талалаївському районі повинні були провести такі розрахунки, але цього не зробили.
В цій справі суд виходить з того, що невиплачена позивачам щомісячна державна соціальна допомога, як дітям війни підлягає стягненню враховуючи те, що право на отримання щомісячної допомоги до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має обов’язковий характер для виконання, тому позовні вимоги позивачів підлягають частковому задоволенню щодо виплати недоплаченої пенсії як дітям війни починаючи з 01 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року.
Оскільки, офіційне опублікування рішення Конституційного суду України «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частині 2 ст. 56, частині другої статті 62, частині першої статті 66.ю пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, статтей 98, 101, 103, 111 Закону України « Про Державний бюджет на 2007 рік» (права про соціальні гарантії громадян) від 09.07.2007 року за 6-рп2007 було опубліковано в журналі «Офіційний вісник України» 2007 № 52 (27.07.2007 року), про що відповідачам стало відомо 07.08.2007 року і в них виникло право на отримання вказаної пенсії.
Відповідач наполягає на застосуванні строків звернутися до адміністративного суду згідно ст.. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позивачам слід відмовити в задоволенні стягнення суми за період з 1 січня 2006 року по 1 серпня 2007 року включно, оскільки суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду. Строк з 1 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року для позивачів був поважним з тих підстав, що названі нормативні акти приймалися та опубліковувались незалежно від волі та свідомості позивачів і на строки звернення їх до суду не впливають, і тому у них була можливість своєчасно звернутися до суду з зазначеним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 72 цього кодексу.
Керуючись ст.. ст.. 7-14, ч. 3 ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги позивачів: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 до управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі задовільнити частково.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Талалаївському районі провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_39, ОСОБА_42, ОСОБА_44, ОСОБА_46 з підвищенням її розміру як дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 1 серпня 2007 року по 31 грудня 2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період.
Позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_43, ОСОБА_45 з підвищенням її розміру як дітям війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законом України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 1 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачів за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46 по 3 (три) гривні 40 копійок судових витрат на кожного.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про апеляційне оскарження встановленого цим кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення постанови, особою яка оскаржує постанову, за правилами встановленим статтями 185, 187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ О.І. Бабич