АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 597/528/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дудяк С.В.

Провадження № 22-ц/789/930/15 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 44

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2015 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Кузьма Р. М., Жолудько Л. Д.,

при секретарі - Баляс Т.І.

з участю: ОСОБА_1- її представника ОСОБА_2; ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Заліщицького районного суду від 02 червня 2015 року у справі позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи органу опіки та піклування Заліщицької районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третьої особи органу опіки та піклування Заліщицької районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що вона стала власником квартири АДРЕСА_1, одержану у спадщину за заповітом спадкодавця ОСОБА_5, помершого 17 липня 2011 року. Посилаючись на те що, під час проживання відповідачів в квартирі майно було суттєво пошкоджено та доведено до аварійного стану , а тому просила виселити позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_6 та неповнолітніх дітей ОСОБА_7, ОСОБА_8 на підставі ст.116 ЖК України за систематичне руйнування чи псування жилого приміщення, систематичне порушення прав та інтересів сусідів, незаконне зайняття приміщення. Одночасно, позивач не посилаючись на норми матеріального права, посилався на те, що відповідачі ОСОБА_3 та неповнолітня внучка ОСОБА_9 проживають в житловому будинку №18 по вул.Лисенка м.Заліщики, а відповідачка ОСОБА_4 працює та проживає в м.Києві, а її неповнолітня дочка ОСОБА_7 проживає у Київській області у бабці по лінії батька.

Рішенням Залішицького районного суду від 02 червня 2015 року позов задоволено частково.

ОСОБА_4, ОСОБА_10 визнано такими, що втратили право користування житловим приміщенням, що знаходиться в квартирі №3 будинку №3 по вул Стефаника м. Заліщики Тернопільської області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення Залішицького районного суду від 02 червня 2015 року скасувати, постановити нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, про те що в м.Києві вона немає житлового приміщення, приїжджає тимчасово в пошуках роботи, і її неповнолітні діти також не мають іншого житлового приміщення.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_10 в 2011 році переїхала працювати та проживати в м.Київ, і з цього часу у спірному житловому приміщенні не проживає.

З такими висновками можна погодитися, оскільки вони грунтуються на вимогах закону та відповідають матеріалам справи.

За змістом абз. 1 п. 10 Постанови Пленуму ВСУ №2 від 12 квітня 1985 року”Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житловомк Кодексу України” у справах про визнання наймача або члена йог ім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини її відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності(перебуванняу відрядженні, у осіб, які потребують догляду внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім' тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Матеріали справи містять достатньо доказів, що відповідачка ОСОБА_4 більше ніж шість місяців до дня звернення позивачки до суду залишила спірне житло при відсутності перешкод до проживання в ньому, забрала свої речі, з 2011 року року не сплачує витрати на утримання цього житла, до суду з позовом про вселення або продовження строку збереження права на житло не зверталася, а тому суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_10 такими, що втратили право користування квартирою №3 будинку №3 по вул Стефаника м. Заліщики Тернопільської області.

В суді першої та апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_3Г.( мати ОСОБА_4І.) підтвердила, що ОСОБА_4 в 2011 році переїхала працювати і проживати в м.Київ і разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_10 і проживають в будинку в родині по лінії батька.

При таких обставинах, висновок суду про те, що відповідачка ОСОБА_4 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_10 добровільно покинула спірне житло і не проживають в ньому більше ніж 6 місяців без поважних причин можна назвати обгрунтованим та таким що відповідає вимогам закону,

Відповідно до ч.4 ст.29 ЦК, ст.160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. А, тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_4 визначила постійне місце проживання дочки ОСОБА_11, яка разоом з нею проживає в Київській області, про що підтвердила в судовому засіданні відвовідачка ОСОБА_3

Із змісту апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного рішення Заліщицького районного суду.

Керуючись ст.ст.304, 307, 309, 311, 312, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а рішення Заліщицького районного суду від 02 червня 2015 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_12