АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/1383/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Ромазан Л.С.

Провадження № 22-ц/789/142/14 Доповідач - Сташків Б.І.

Категорія - 30

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2014 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Сташківа Б.І.

суддів - Жолудько Л. Д., Костіва О. З.,

при секретарі - Ханенко Т.І.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1,

                     відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Теребовлянського районного суду від 28 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, збільшивши позовні вимоги ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача в його користь заподіяної йому шкоди в сумі 26600,50 грн., тобто відшкодувати шкоду особою, яка незаконо набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що 16 квітня 2012 року між позивачем та відповідачем укладено усний правочин про суборенду з 01 червня 2012 року приміщенння в м.Теребовля по вул.Січових Стрільців, 2 та частини компютерної техніки, яка належить ОСОБА_3 На виконання усного правочину позивач видав ОСОБА_2 через третю особу кошти в сумі 1260 грн. на купівлю матеріалів для ремонту вищевказаного приміщення та взяв в оренду майно необхідне для роботи частини компютерної техніки, яку відповідач ОСОБА_2 взяв для перевезення з смт.Микулинці до орендованого приміщення в м.Теребовля для тестування і наладки компютерної техніки. Відповідач даного усного правочину не виконав, не повернув отримані кошти на купівлю будівельних матеріалів та майно, яке він набув без достатньої правової підстави, чим завдав позивачу шкоди та проценти на загальну суму 26 600,50 грн., які складаються з плати позивачем орендної плати в сумі 12 132 грн. за компютерну техніку, якою не користувався з вини відповідача та плати позивачем третій особі вартість втраченого майна в сумі 12 132 грн., яка підлягає відшкодуванню на підставі вимог ст.ст. 1212, 1214 ЦК України. Крім того позивач просив стягнути з відповідача в його користь судовий збір та витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 28 листопада 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушенням норм процесуального права та неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги, зіславшись на доводи, викладені у ній.

Відповідач вимоги апеляційної скарги заперечив, а рішення суду вважає законним та обгрунтованим.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не доведено заподіяння йому відповідачем ОСОБА_2 шкоди внаслідок користування його грошовими коштами та безпідставного набуття майна і зберігання його у себе, а тому його права відповідачем не порушенні.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова палата апеляційної інстанції, оскільки висновок суду достатньо мотивований, підтверджений доказами наявними в матеріалах справи та відповідає вимогам Закону.

          Судом встановлено, що 08 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір оренди компютерної техніки, предметом якого є три системні блоки, загальною вартістю 12 132 грн. Термін дії договору закінчується 08 травня 2013 року. В п.3.3.8 даного договору встановлено обов'язок орендаря не передавати предмета оренди в суборенду.

На виконання даного договору ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_1 орендну плату в розмірі 12 132 грн., що підтверджується розпискою від 08 травня 2013 року (а.с.7).

Згідно розписки виданої повторно, 11 травня 2013 року ОСОБА_1 повністю відшкодовав ОСОБА_3 збитки у розмірі 12 132 грн. відповідно до п.4.6 Договору оренди компютерної техніки від 07 траня 2012 року.

Згідно договору позички нежитлового приміщення від 01 квітня 2012 року №91/14/1, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, останій прийняв від ОСОБА_3 в безоплатне користування нежитлове приміщення в буд.№2 по вул. Січових Стрільців в м.Теребовля для подальшої здачі його в оренду, суборенду та іншого комерційного використання, яке було передане згідно акту прийому-передачі від 30 квітня 2012 року.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз'яснено й у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду».

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, про відшкодування йому шкоди на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки вважає, що відповідач ОСОБА_2 отримавши три системних блоки, незаконно без достатньої правової підстави набув та зберіг його у себе, чим завдав позивачу збитків, які складаються з плати позивачем орендної плати в сумі 12 132 грн. за компютерну техніку, якою не користувався з вини відповідача та плати позивачем третій особі вартість втраченого майна в сумі 12132 грн.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

В частині другій цієї статті зазначено, що положення глави Цивільного кодексу України про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, обов'язковими умовами для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення є: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, що в даному випадку відсутнє.

Так, колегія суддів вважає, що посилання апелянта про наявність між сторонами зобов'язання щодо суборенди приміщенням за адресою м. Теребовля по вул.Січових Стрільців, 2 не знайшло свого підтвердження в судах першої та апеляційної інстанціях.

Відповідно до вимог ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ст. 793 ЦК України договір найму будівлі та іншої капітальної споруди (їх окремі частини) укладаються у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченю.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як випливає з приписів ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів приходить до переконання, що позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт укладення між ним та відповідачем ОСОБА_2 договорів суборенди приміщенням за адресою м. Теребовля по вул.Січових Стрільців, 2 та частини компютерної техніки, що відбулася передача вказаних нерухомого та рухомого майна, що між ними було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов суборенди такого майна, заподіяння йому відповідачем шкоди користування його коштами та безпідставно набутим майном та зберігання його у себе, а тому суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відсудтність підстав для задоволення позову.

Крім того, надуманими є доводи апелянта, на те, що факт передачі, набуття та зберігання відповідачем трьох системних блоків підтверджується записом в службовому зошиті з документацією — Журнал відомостей про видачу грошових коштів та майна ПП ОСОБА_3, письмовими поясненнями третьої особи на стороні позивача та доповідною запискою ОСОБА_4 та не є підставою для задоволення позову, оскільки дані докази не є належними засобами доказування передачі, набуття та збереження майна позивача. Проти таких доводів заперечує відповідач ОСОБА_2, стверджуючи, що позивач його оговорює у зв'язку з тим, що він звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за договором позики.

З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 307; 308; 315; 317; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів, -          

Ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

          Рішення Теребовлянського районного суду від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5