Справа № 2-4836/10

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2010 р. м. Білгород - Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - одноособово судді Толкаченко О.О.,

при секретарі Ткаченко О.М.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, а саме просить суд, визнати укладений між ОСОБА_1, з однієї сторони та відповідачем по справі, ОСОБА_2, договір купівлі-продажу жилого будинку за номером 5 (п'ять), який розташований по вулиці Леніна, в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, що в цілому складається: житловий будинок під «А», загальною площею -83,3 кв.м., житловою площею - 38,7 кв.м., споруд №1-4, - дійсним. Визнати за мною, ОСОБА_1, право власності на жилий будинок за номером 5 (п’ять), який розташований по вулиці Леніна, в с. Бритівка Білгород- Дністровського району Одеської області, що в цілому складається: житловий будинок під «А», загальною площею -83,3 кв.м., житловою площею - 38,7 кв.м., споруд №1-4.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив справу розглядати без його участі, та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву згідно якої просив зазначену справу розглядати без його участі, та зазначив, що з позовними вимогами згоден.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 ЦГЖ України. Згідно з ч,4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2. 10 липня 2010 року в письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку за номером 5 (п’ять), що розташований по вулиці Леніна, в с. Бритівка Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому обумовлені всі істотні умови договору купівлі-продажу.

Жилий будинок належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07.02.2005 р. виконавчим комітетом Бритівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, за реєстровим номером 128. Право власності зареєстроване 10.02.2005 р. КП «Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації», номер запису: 268, в книзі: 3.

В день укладення договору з метою забезпечення виконання договору купівлі-продажу жилого будинку за номером 5 (п'ять), що розташований по вулиці Леніна, в с. Бритівка Білгород- Дністровського району Одеської області, позивач вручив гроші в сумі 40000 (сорок тисяч) гривень, про що відповідачем була видана розписка і він підтвердив зобов’язання укласти на його ім’я договір купівлі-продажу зазначеного жилого будинку в нотаріальній формі до 30 червня 2010 року. Але відповідач ухиляється від переоформлення документів та нотаріального посвідчення договору. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК ( 435-15 ) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов’язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.

Отже, оскільки момент вчинення такого правочину відповідно до статей 210, 640 ЦК пов’язується з державною реєстрацією, тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки.

Враховуючи вищевикладене та те, що даний правочин пов’язується з державною реєстрацією, а тому він є неукладеним і таким, що не породжує для сторін права та обов'язки, а також те, що позивач ОСОБА_1 не надав до суду жодного доказу в підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 дійсно ухилявся від нотаріального посвідчення, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 210, ч.3 640, 657, ч,2 220 ЦК України, ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.О. Толкаченко