Красноокнянський районний суд Одеської області

4 м. смт. Красні Окни Одеська область Україна 67900

Справа № 2-235/10

Категорія 41

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2010 року Красноокнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Якових В.І.,

при секретарі Канському О.С.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Красні Окни Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про вселення та не перешкоджання в користуванні власністю, третя особа відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб  Красноокнянського РВ ГУМВС України в Одеській області,-

В С Т А Н О В И В :

10 вересня 2010 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про вселення та не перешкоджання в користуванні власністю.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що з 30 квітня 1999 року по 23 березня 2010 року знаходилася з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу придбали незавершене будівництво за адресою: вул. Л.Українки, 2 в смт. Красні Окни, на цей час будівництво закінчене, де вона і відповідач зареєстровані та проживали. Але 23 березня 2010 року відповідач вигнав її із будинку, тому вона з малою дитиною вимушена проживати з сестрою, відповідач забороняє забрати речі. Вважає, що останній порушив її право на житло, її звернення до міліції і прокуратури результату не дали, тому звернулася до суду.

До початку розгляду справи по суті позивачка уточнила свої позовні вимоги, а саме просила суд вселити її, зобов’язати відповідача не перешкоджати користуватися житлом та стягнути судові витрати (а.с.71).

В судовому засіданні позивачка підтримала свої уточнені вимоги, просила їх задовольнити в повному обсязі, в своїх пояснення суду підтвердила викладені в позовній заяві обставини, додатково пояснивши про відсутність іншого житла.

Згідно письмової заяви-пояснень відповідача, підставами для позбавлення ним позивачку можливості проживання у будинку по вул. Л.Українки, 2 стали її неправомірні дії відносно нього та його майна.

В судовому засіданні відповідач заперечував проти уточнених позовних вимог позивачки, просив відмовити в їх задоволенні. В своїх поясненнях суду пояснив, що у зв’язку з тим, що позивачка забирала належне йому майно він перекодував замок, щоб вона не потрапила у будинок по вул. Л.Українки, 2. Особисто йому позивачка не висловлювала бажання добровільно покинути житло. З позивачкою разом проживати не бажає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачки - відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб  Красноокнянського РВ ГУМВС України в Одеській області (надалі ВГІРФО Красноокнянського РВ), будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з’явився, направив заяву про слухання справи за його відсутністю (а.с.65), свою думку щодо позовних вимог не висловлював. Суд визнавши неявку третьої особи неповажною проводив судовий розгляд справи за її відсутністю.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом в судовому засіданні встановлені такі факти, відповідні їм правовідносини та правові норми, яки підлягають застосуванню до цих правовідносин.

Як встановлено в судовому засіданні з 30 квітня 1999 року по 23 березня 2010 року сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі (а.с.21).

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.5-6).

Після розірвання шлюбу між сторонами встановилися взаємно неприязні стосунки, зокрема з підстав розподілу майна, визначення місця проживання сина.

В ході розгляду справи вищезазначені обставини не заперечувалися сторонами по справі.

Згідно договору купівлі-продажу зареєстрованого приватним нотаріусом Красноокнянського районного нотаріального округу Одеської області реєстраційний № 789, відповідачем ОСОБА_1 6 вересня 1999 року, тобто під час шлюбу, придбано житловий будинок незакінчений будівництвом за адресою: вул. Л.Українки, 2 в смт. Красні Окни, процент готовності якого на той час складав 78% (а.с.7-14).

Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи.

На час розгляду справи відділом ГІРФО  Красноокнянського РВ зареєстроване місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5: позивачки з 11 травня 2000 року; відповідача з 17 травня 2000 року; що вбачається зокрема із печаток та записів у паспорті (а.с.4, 16,67-69).

Судом встановлено, що позивачка правомірно проживала у спірній забудові, при її вселенні дотриманий порядок передбачений ст. 65 ЖК України зокрема, на це була письмова згода власника - відповідача, який на момент вселення, та реєстрації позивачки у спірній забудові мав та не втратив права на спірне жиле приміщення (а.с.69).

Сторонами також не заперечується, що під час шлюбу і після припинення  фактичних шлюбних  стосунків сторони проживали разом у спірній забудові, але з 10 березня 2010 року після того як відповідач позбавив позивачку ключа від вхідних дверей будинку, остання перейшла проживати до своєї рідної сестри – ОСОБА_6 Після притягнення відповідача Красноокнянським районним судом до адміністративної відповідальності 16 березня 2010 року, останній повернув ключ позивачці. 20 квітня 2010 року відповідач змінив код замка вхідної двері будинку, щоб позивачка не могла проживати та користуватися будинком, що знову вимусило позивачку проживати у сестри. Позивачка не має іншого місця проживання. З кінця 2009 року по цей час сторони знаходяться у неприязних стосунках.

Позивачка протягом квітня - червня 2010 року неодноразово зверталася до органів міліції і прокуратури про припинення незаконних дій відповідача відносно неї, зокрема пов’язаних із позбавленням її житла (а.с.27-29).

Згідно постанов Красноокнянського районного суду про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності: від 18 січня 2010 року за ст.173 КУпАП, від 16 березня 2010 року за ст.173-2 ч.1 КУпАП, від 02 липня 2010 року за ст.173-2 ч.2 КУпАП відповідач притягувався до адміністративної відповідальності за дії проти позивачки за хуліганство, за насильство в сім’ї, зокрема за те, що не впускав позивачку з дитиною до місця проживання ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 40-42).

Зазначені постанови суду вступили в закону силу, зі слів відповідача ним не оскаржені, призначені судом штрафи сплачені.

Позивачка до адміністративної відповідальності не притягувалася (а.с.45,47, 48).

Згідно постанов Красноокнянського РВ ГУМВС України в Одеській області про відмову в порушенні кримінальних справ відносно відповідача від 15 березня 2010 року та від 11 травня 2010 року, встановлений факт, що відповідач позбавив можливості та перешкоджає позивачці проживати ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.23,26).

Зазначені постанови Красноокнянського РВ не оскаржені та не скасовувалися.

Між позивачкою та відповідачем з вересня 1999 року склалися неприязні стосунки (а.с.49-64).

Враховуючи викладене, суд приймає до уваги, що предмет доказування визначається змістом позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач у судовому засіданні стверджував про право власності свого батька ОСОБА_7 на спірний будинок - обставини які не мають значення для правильного вирішення справи, зокрема тому, що як визнали сторони, договір купівлі-продажу спірного будинку є дійсним на час вирішення справи судом. Тому суд керувався нормами права, що регулюють спірні правовідносини сторін, так як питання користування жилим приміщенням повинно вирішуватися відповідно до норм Житлового кодексу України.

Згідно із ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.  

Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права членів сім’ї власника будинку (квартири), зазначених в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім’ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу.  

Відповідно до ст.71 ЖК України  при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а у окремих випадках, передбачених цією нормою понад цей строк.

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатним, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.  

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених правових норм член сім'ї наймача (колишній член сім'ї) може бути визнаний таким, що втратив право користування жилим приміщенням, з підстав відсутності понад шість місяців у цьому жилому приміщенні, якщо він був відсутній протягом цього строку підряд без поважних причин, а виселений без надання іншого жилого приміщення у разі зазначеної законом неправомірної поведінці при співжитті з іншими, у разі безрезультатності заходів запобігання.  

В судовому засіданні не встановлено, і відповідачем не надано доказів того, що позивачка була відсутня понад шість місяців у жилому приміщенні, зокрема без поважних причин.  

Вимога про виселення позивачки без надання іншого жилого приміщення відповідачем не заявлялася.

Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що відповідач фактично поміняв замок на вхідних дверях до будівлі шляхом зміни коду замка та  чинив перешкоди позивачці у користуванні спірним будинком по вул.Лесі Українки,2 в смт.Красні Окни, та про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 про вселення та не перешкоджання у користуванні житлом. Тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При цьому, суд врахував, що сторонами по справі в судовому засіданні не піднімалися питання та не надано доказів того, що незавершений будівництвом житловий будинок по вул.Лесі Українки,2 в смт.Красні Окни, визнавався непридатним для проживання, відповідно до ст.7 ЖК України.

Виходячи з вимог ч.1 ст.88 ЦПК України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що позовні вимоги позивачки задоволені повністю, тому із відповідача потрібно стягнути сплачені позивачкою державне мито у сумі у сумі 8 грн. 50 коп., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення справи у сумі 37 грн. (а.с.1-2)

Що стосується вимог про стягнення з відповідача витрат по оплаті правової допомоги згідно наданої квитанції адвоката у сумі 500 грн. (а.с.22), суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно наданого суду розрахунку витрат на оплату юридичних послуг (а.с.72), правову допомогу позивачці надав адвокат ОСОБА_8 обласної колегії адвокатів Котовської ЮК ОСОБА_9 У правову допомогу увійшло: консультація 20 грн., вивчення нормативного матеріалу 30 грн., складання позовної заяви 400 грн., друкування позовної заяви 10 грн., розмноження ксерокопій документів 40 грн. В судових засіданнях адвокат участі не приймав, але суд враховує, що правова допомога надається не тільки в судовому засіданні, до неї відносяться інші дії, необхідні для розгляду справи, а саме: складання позовної заяви, надання усної консультації, але не друкування позовної заяви, тексту і копій документів технічними засобами і не вивчення законодавства, зокрема останнє є підставою для виконання адвокатом своїх функцій.

При цьому суд враховує, що види судових витрат, до яких віднесено витрати на правову допомогу (ст. 84 ЦПК України), визначені в ст. 79 ЦПК України, а їх розподіл здійснюється судом відповідно до вимог, установлених ст. ст. 88, 89 ЦПК України.

Тому, враховуючи повне задоволення позовних вимог позивачки, суд дійшов до висновку, що стягненню із відповідача на користь позивачки підлягає компенсація витрат на правову допомогу у розмірі 420 грн., так як вона відповідає нормам ч.2 ст.84 ЦПК України, роз’ясненням викладеним в Постанові Пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та не перевищує граничні розміри визначені у додатку №1 Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 51, 61, 88, 212-218 ЦПК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 у будинок за адресою: Одеська область смт.Красні Окни, вул.Лесі Українки,2.

Зобов'язати ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні житлом - будинком за адресою: Одеська область смт.Красні Окни, вул.Лесі Українки,2.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті: держмита у сумі 8 грн. 50 коп., інформаційно-технічного забезпечення у сумі 37 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 420 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Красноокнянський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу потягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГоловуючийОСОБА_10