Справа №10-61/2010 30.03.2010 30.03.2010 30.03.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 10-61-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Рудяк А.О.

Категорія: ч.8 ст.106 КПК України Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючого Царюка В.В.,

суддів Маркової Т.О., Пустовара М.Л.,

за участю прокурора Куліша Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

30 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2010 року, якою:

- скаргу ОСОБА_2 про визнання затримання незаконним залишено без задоволення.

24 листопада 2005 року порушено кримінальну справу за фактом розкрадання державного майна в особливо великих розмірах при будівництві автошляху «Одеса-Київ» посадовими особами ДП «Миколаївський облавтодор».

6 липня 2009 року ОСОБА_2 затримано на підставі ст.106 КПКУкраїни за підозрою у вчиненні злочину.

9 липня 2009 року йому пред’ялено обвинувачення за ч.5 ст.27 - ч.5 ст.191, ч.1 ст.358, ч.2 ст.366 КК України, тобто у посібництві в заволодінні чужим майном шляхом зловживання посадовою особою службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб та у особливо великих розмірах.

Не погоджуючись із затриманням, ОСОБА_4 11 лютого 2010 року звернувся із скаргою до суду про визнання його незаконним.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд послався на те, що ОСОБА_2 затримано із додержанням вимог ст.106 КПК України, оскільки на нього вказано, як на особу, що вчинила злочин, а також, що він ухилявся від отримання повістки про виклик до слідчого.

В апеляції захисник просить постанову скасувати та визнати дії слідчого щодо затримання ОСОБА_2 незаконними.

Посилається на надуманність приводів та відсутність належних підстав для затримання. Вважає його здійснення з метою тиску на ОСОБА_2 для отримання визнавальних вину пояснень.

Крім того, вказує на порушення таємниці нарадчої кімнати, оскільки під час знаходження у ній, до кабінету головуючого заходила стороння особа.

Заслухавши доповідача, думку ОСОБА_2 на підтримку апеляції захисника, думку прокурора про залишення оскаржуваної постанови без зміни, перевіривши матеріали скарги, кримінальної справи № 295 та додатково надані апеляційниому суду (перевірка від 26.03.2010 р.), обговоривши доводи апеляції, колегія суддів визнає апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Процесуальний порядок затримання слідчим підозрюваного у вчинені злочину врегульований ст.115 КПК України.

За частиною другою цієї статті, слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за підставами та у порядку, передбаченими ст.ст.106,106-1,107 КПК України.

Відповідно до ст.106 КПК України, особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, орган дізнання вправі затримати лише за наявності однієї з підстав, зазанчених у частинах першій та другій статті, зокрема, коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин.

Як вбачається з протоколу затримання підозрюваного від 6 липня 2009 року (т.27, а.с.30-32), підставою затримання ОСОБА_2 в ньому зазначено п.2 ч.1 ст.106 КПК України - троє допитаних по кримінальній справі свідків прямо вказали на ОСОБА_2 як на особу, яка у березні 2004 року приймала участь у заволодінні грошима ДП «Миколаївський облавтодор» у розмірі 1293500 грн. та підробила документи, що містять неправдиві відомості щодо поставки паливно-мастильних матеріалів в адресу того ж ДП.

Наступного дня ОСОБА_2 допитано, як підозрюваного, за цими обставинами (т.26, а.с.55-63), а 9 липня 2009 року він притягнутий по справі, як обвинувачений, за кримінальним законом, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі (т.27, а.с.93-97).

Зваживши на зазначені обставини, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про наявність у слідчого підстав для затримання ОСОБА_2 та дотримання ним вимог кримінально-процесуального закону при здійсненні цієї дії.

Доводи апелянта щодо незаконності затримання, тобто відсутності до того законних підстав, не грунтуються на матеріалах справи та спростовані вище викладеним.

Посилання на порушення вимог про невідкладність затримання є неістотним, оскільки чинним КПК України такої невідкладності не вимагається.

Твердження про порушення таємниці нарадчої кімнати при постановленні судового рішення, також не відповідають дійсності, бо за результатами проведеної головою Центрального районного суду м. Миколаєва за призначенням апеляційного суду перевірки, така обставина свого підтвердження не знайшла.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляцією захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2010 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання затримання незаконним - без зміни.

Головуючий

Судді: