Справа №1-97/09 04.03.2010 04.03.2010 04.03.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-170-2010 Головуючий у 1-й інстанції: Сябренко І.П.

Категорія: ст.296 ч.4 КК України Доповідач у 2-й інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі:

головуючої Погорєлової Г.М.,

суддів Маркової Т.О., Пустовара М.Л.,

при секретарі Березняку О.В.,

за участю прокурора Данчука В.М.,

потерпілого ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

4 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_4 на вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2009 року, яким:

- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, не судимий;

- засуджений за ч.1 ст.263 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та зобов’язаний не виїзджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

- виправданий за обвинуваченням за ч.4 ст.296 КК України (підстави виправдання не наведені).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 залишено без задоволення.

За вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у тому, що у жовтні 2000 року, знаходячись у домоволодінні ОСОБА_5 за адресою: с. Скобелеве Казанківського р-ну Миколаївської області, вул. Центральна, 26, узяв у ОСОБА_5 обріз мисливської рушниці «ІЖ-К» 16-го калібру, яка є вогнепальної зброєю, придатною до здійснення пострілів, перемістив його під дах господарчої споруди за місцем свого проживання, де зберігав без передбаченого законом дозволу.

24 лютого 2009 року, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на подвір’ї за місцем свого проживання, ОСОБА_3 здійснив постріл із зазначеної вогнепальної зброї.

Крім того, досудовим слідством ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 24 лютого 2009 року, біля 16 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та знаходячись на теріторії свого домоволодіння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням обрізу одноствольної гладкоствольної мисливської рушниці 16-калібру, яка є вогнепальною зброєю, придатною до проведення пострілів, ображаючи нецензурною лайкою та погрожуючи фізичною розправою ОСОБА_2, здійснив постріл з обрізу уверх.

Виправдовуючи ОСОБА_3 за цим обвинуваченням, суд зазначив, що вчинення інримінованого підсудному злочину - хуліганства із застосуванням вогнепальної зброї - не знайшло свого підтвердження у судовому розгляді справи.

Суд визнав встановленим, що конфлікт між ОСОБА_2 з ОСОБА_3 виник на подвір’ї останього внаслідок протиправних дій самого потерпілого, який ініціював бійку на грунті особистих неприязних стосунків. Через фізичну неспроможність зупинити ОСОБА_2, ОСОБА_3 був вимушений принести зброю та здійснити з неї постріл, після чого суперечку було припинено.

Скоєне ОСОБА_3 не містить хуліганського мотиву, оскільки громадський порядок він не порушував, неповаги до суспільства не виявляв, стріляв уверх, що припинити бійку, тобто з метою самооборони.

В апеляції представник потерпілого просить визнати ОСОБА_3 винним за ч.4 ст.296 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі та задовольнити позов потерпілого ОСОБА_2 у повному обсязі.

Посилається на невірну оцінку судом пояснень свідків, які змінили показання у суді, неправдивість та суперечливість пояснень ОСОБА_3 на досудовому слідстві і у судовому розгляді справи.

Полишено без оцінки докази на підтвердження обвинувачення у вчинені хуліганства.

Суд також порушив право представника потерпілого на участь у судовому засіданні, на ознайомлення з протоколом судового засідання та на присутність під час оголошення вироку.

Крім того, вважає безпідставним звільнення ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням.

Потерпілий ОСОБА_2 у своїй апеляції просить визнати ОСОБА_3 винним за ч.4 ст.296 КК України та задовольнити цивільний позов у повному обсязі.

Фактично посилається на ті ж обставини, що викладені в апеляції свого представника.

У запереченнях на апеляції виправданий ОСОБА_3 просить їх залишити без задоволення за безпідставністю наведених доводів.

Іншими учасниками процесу апеляцій на вирок не подано.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів визнає обидві апеляції такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.296 КК України, хуліганство є грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Особливо кваліфікуючою ознакою цього складу злочину (ч.4 ст.296 КК України) є застосування вогнепальної зброї.

Відповідно до роз’яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 р. «Про судову практику у справах про хуліганство», при розгляді кримінальних справ зазначеної категорії суди повинні встановлювати всі фактичні обставини справи, у тому числі спрямованність умислу, мотиви, характер дій учасника хуліганства, з’ясовувати, чи порушив підсудний своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.

Застосування вогнепальної зброї може бути кваліфікуючою ознакою хуліганства, якщо винний за її допомогою заподіяв чи намагався заподіяти тілесні ушкодження або коли використання зброї під час учинення хуліганських дій створювало реальну загрозу для життя чи здоров’я громадян.

Дії, що супроводжувались погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинененні винним щодо членів сім’ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками чи неправильними діями потерпілого, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Як вбачається із змісту постанови про притягнення ОСОБА_3 як обвинуваченого за ч.4 ст.296 КК України (а.с.142-143), інкриміноване йому хуліганство полягало у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства із застосуванням вогнепальної зброї, образі нецензурною лайкою та погрозах фізичної розправи щодо ОСОБА_2, здійсненні пострілу із обрізу вверх.

Проте, у постанові не викладено, у чому саме полягало грубе порушення ОСОБА_3 громадського порядку, які його дії свідчили про мотив явної неповаги до суспільства під час сварки з ОСОБА_2, що стало підставою для виникнення конфлікту, чим підтвердженні загрози фізичної розправи.

Ні на досудовому слідстві, ні у судовому розгляді справи такі обставини стороною обвинувачення не наведені і доведені не були.

Так, з неодноразових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що сварка між ним та ОСОБА_2 виникла через конфлікт з ОСОБА_6 (дружиною підсудного і на той час - вже співмешканкою потерпілого) з приводу непорозуміння щодо розпорядженням врожаєм соняшника, який є сумісною власністю подружжя ОСОБА_6.

Коли він повернувся додому із складу, де зберігався соняшник, до його двору прийши ОСОБА_6 та ОСОБА_2, який вдарив його ногою у пах, а потім по голові. Підійшов ОСОБА_7, почав розбороняти їх, але ОСОБА_2 став бити і його.

Щоб припинити бійку, приніс обріз, вистрелив угору, вимагаючи від ОСОБА_2 піти з двору.

Фактично аналогічні пояснення надані свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_8, співмешканкою ОСОБА_6, що були очевидцями події.

Факт бійки с ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не оспорював і сам потерпілий ОСОБА_2 Він же підтвердив, що конфлікт виник черз ОСОБА_6, коли він (ОСОБА_2О.) прийшов додому до підсудного для з’ясування стосунків.

Не заперечувала ці обставини у суді і свідок ОСОБА_6

Повно та всебічно дослідивши зазначені докази, надавши їм належну оцінку, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про те, що інкриміноване підсудному хуліганство не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Підстав для визнання його не відповідним фактичним обставинам справи та для засудження ОСОБА_3 за ч.4 ст.296 КК України, про що просять апелянти, колегія суддів не вбачає.

Доводи обох апеляцій про наявність у діях ОСОБА_3 складу хуліганства за особливо обтяжуючих обставин є безпідставні, оскільки спростовуються вище викладеним.

Крім того, апелянтами не зазначено, у чому полягає неправильність висновків суду, невірна оцінка доказів, суперечливість пояснень допитаних по справі осіб, особиста заінтересованість свідків та надання ними неправдивих відомостей.

За змістом обвинувачення, подія сталася на подвір’ї ОСОБА_3, ініціатором сварки був сам ОСОБА_2, постріл з обрізу підсудний зробив вгору з метою припинити бійку, яка після того й була закінчена.

Жодних доказів про погрози застосування зброї щодо ОСОБА_2 по справі не встановлено.

Крім того, матеріали справи містять постанову слідчого про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ст.15 - ст.115 КК України, якою встановлено, що ОСОБА_3 вистрелив вверх з метою налякати та відігнати від свого двору ОСОБА_2 Умислу на спричинення будь-яких тілесних ушкоджень останьому у ОСОБА_3 не було (а.с.134).

Про конфліктну ситуацію між подружжям ОСОБА_3, що надалі стала однією з приводів події 24.02.2009 р., свідчить постанова слідчого про виділення матеріалів для додаткової перевірки щодо ОСОБА_6 за фактом викрадення зерна соняшнику в її чоловіка (а.с.132).

Зазначене спростовує твердження апелянтів, що ОСОБА_3 діяв поза своїм двором з хуліганських мотивів, тобто безпричинно, з проявом явної неповаги до суспільства, порушенням громадського порядку та намагався спричинити потерпілому тілесні ушкодження.

Щодо доводів про процесуальні порушення:

- початок судового засідання 10 грудня 2009 року без представника потерпілого - вони не суттєві, оскільки, за ст.49 КПК України, участь його у судовому засіданні не є обов’язковою. До того ж, представник із запізненням був присутній у судовому засіданні (а.с.264);

- неучать потерпілого та його представника при оголошенні вироку також не є порушенням їх процесуальних прав, передбачених ст.267 КПК України;

- не надання можливості ознайомитись з протоколом судового засідання - не відповідає дійсності, тому як потерпілий з протоколом ознайомлений 13 січня 2010 року, про що свідчить його власноручний запис (а.с.290).

Щодо цивільного позову ОСОБА_2, судом він вирішений відповідно до вимог ч.2 ст.328 КПК України.

Доводи про неправильне звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням за злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, колегією суддів не перевірялись, оскільки вони надані особою (представником потерпілого за ч.4 ст.296 КК України), яка не є учасником процесу за цим епізодом обвинувачення.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляції потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Казанківського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2009 року у відношенні виправданного ОСОБА_3 - без зміни.

Головуюча

Судді: