Справа № 197/1745/14-ц

Номер провадження № 2/197/449/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

30 липня 2015 року. Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ліснецького І.В.,

за участі секретаря Піско Л.В.,

у відсутність сторін сторони надали заяви про розгляд справи в їх відсутність,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу суду в смт. Широке цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства 'ДТЕК Дніпрообленерго' , про визнання дій незаконними, та зобов'язання укласти договір , суд, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» про захист його прав як споживача шляхом визнання відмови відповідача в укладанні договору про користування електричною енергією незаконною та зобов’язання відповідача укласти з ним договір про користування електричною енергією та відкрити особистий рахунок на його ім’я. В обґрунтування вимог зазначено, що на підставі договору оренди від 29 лютого 2012 року ОСОБА_1 є орендарем нежитлового приміщення, розташованого за адресою: с. Широка Дача, вул. Вишнева, 55. В жовтні 16.10.2014 року він звернувся до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з заявою про укладення з ним договору на постачання електричної енергії за вказаною адресою, але отримав відмову, в зв'язку з тим, що за цією ж адресою діє нерозірваний договір на постачання електричної енергії з попереднім споживачем ОСОБА_2. Посилаючись на незаконність вказаної відмови, позивач просить визнати дії відповідача щодо відмови в укладанні договору про постачанні електричної енергії незаконними, зобов’язати його укласти договір про постачання електричної енергії з позивачем.

Позивач ОСОБА_1 до суду надав заяву про розгляд справи в його відсутність , свій позов підтримує та просить задовольнити. Також просить врахувати наступні факти:1) його сім’я має статус багатодітної, так як він має четверо дітей; 2) він у судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та просила їх задовольнити.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_3 до суду надав заяву про розгляд справи в його відсутність позов не визнав, але 09.04.2015 року суду було надано заперечення, в яких зазначено, що позивач вже звертався до Широківського районного суду Дніпропетровської області з вимогами:

- визнати відмову відповідача в укладанні договору на постачання електроенергії за адресою: с. Широка Дача Широківського району Дніпропетровської області, вул. Вишнева,55 безпідставною;

- зобов'язати відповідача укласти з позивачем договір на постачання електроенергії за вищевказаною адресою з відкриттям особового рахунку на ім'я позивача.

09 квітня 2013 року Широківським районним судом Дніпропетровської області винесене рішення по цивільній справі №0445/1375/2012 яким суд відмовив ОСОБА_1 в позові до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» про визнання відмови безпідставною, зобов’язання вчинити певні дії повністю.

На рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» про визнання відмови безпідставною, зобов'язання вчинити певні дії Позивачем було подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2013 року винесено рішення яким суд ухвалив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення Широківського районного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Рішення Широківського районного суду Дніпропетровської області та Апеляційного суду Дніпропетровської області набрали законної сили.

В порядку ст. 205 ч. 2 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо:

2) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Враховуючи вищезазначене ПАТ «ДТЕК ДНІПРООБЛЕНЕРГО» в повному обсязі заперечує позовні вимоги ОСОБА_4, як безпідставні, та вважає що по даному позову відсутній предмет спору. На підставі зазначеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 21 квітня 2015 року закрито провадження, так як суд вказав, що ОСОБА_2 не подала письмову заяву про розірвання договору в вказаний в договорі строк, тому суд задовольнив клопотання відповідача.

Позивач не погодився з ухвалою суду подав скаргу в апеляційний суд , апеляційний суд скасував ухвалу з тих підстав, що висновок суду першої інстанції про тотожність позовних вимог є передчасними.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясування обставин справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст. 158 ЦПК України , особа , яка бере участь у справі , має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності .

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно свідоцтва про одруження ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_2 28 червня 1997 року а.с. 93.

29.02.2012 року позивач уклав з ОСОБА_2 договір оренди житла.

Отже, вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю тому, подружжя має рівні права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Спільна сумісна власність подружжя – це нажите майно, протягом спільного життя в шлюбі. У ч.2 статті 60 Сімейного кодексу України визначається, що будь-який предмет який був нажитий за час шлюбу, окрім предметів особистого користування, є об’єктами спільного сумісного володіння подружжям. Виходячи із вищезазначеного, можна зробити висновок, що до спільної сумісної власності подружжя відносяться речі, які набуті одним із подружжя після укладення шлюбу. Також відносяться до спільної сумісної власності внески в кредитні установи, права на страхові суми, корпоративні права. Для спільної сумісної власності не має ніякого значення ким придбано майно, важливим є тільки факт набуття права власності.

У подружньому житті як чоловік так і жінка володіють рівними правами на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю. З цього випливає, що розпоряджатися будь-яким майном можливо лише за взаємною згодою обох із подружжя. Згідно із статтею 63 сімейного кодексу України існує можливість мати особливі права на майно одного із подружжя, але потрібні відповідні домовленості про ці права.

Згідно статей 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

При цьому із ч. 5 ст. 633 ЦК України вбачається, що актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір може зробити кожна зі сторін майбутнього договору, при цьому оферта має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Проте ч. 3 ст. 714 ЦК України встановлено, що законом можуть бути визначені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.24, ст.25, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (далі за текстом - Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживачі електричної енергії мають право на підключення до електричної мережі у разі виконання Правил користування електричною енергією, та мають право на отримання електричної енергії, якісні характеристики якої визначені державними стандартами. Енергопостачальники, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території, не мають права відмовити споживачу, який розташований на цій території, в укладанні договору на постачання електричної енергії.

Пунктами 1.3, 1.6, 1.9, 5.1 Правил передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Договір про постачання електричної енергії на основі типового договору укладається постачальником електричної енергії за регульованим тарифом з усіма споживачами та субспоживачами, які розташовані на території здійснення ліцензованої діяльності постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. Постачальники електричної енергії за регульованим тарифом на закріпленій території не мають права відмовити споживачу або субспоживачу, який розташований на цій території, у разі дотримання останнім вимог, передбачених цими Правилами, в укладені договору про постачання електричної енергії. Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав та обов’язків сторін.

Пунктом 5.4 Правил визначено, що для укладення договору про постачання електричної енергії заявник має надати відповідній організації такі документи: заяву щодо укладення відповідного договору із зазначенням роду виробничої діяльності, місцезнаходження та банківських реквізитів заявника; акти про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; однолінійну схему електропостачання об'єкта; відомості щодо розрахункових засобів обліку (тип, марка, технічні характеристики тощо); заявку на очікуваний обсяг споживання електричної енергії та величини споживання електричної потужності у години контролю максимального навантаження енергосистеми (за необхідності), довідку про укладені державні контракти (за наявності), відомості про величину приєднаної потужності і категорії надійності електропостачання струмоприймачів; акти екологічної, аварійної та технологічної броні споживача (за наявності); копію свідоцтва про державну реєстрацію та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); копію документа, яким визначено право власності чи користування на об'єкт (приміщення) або копію документа, що підтверджує право власності чи користування на земельну ділянку (у разі відсутності на відповідній земельній ділянці об'єкта); копію належним чином оформленої довіреності на право укладати договори особі, особі, яка уповноважена підписувати договори; копію акта допуску про підключення електроустановки та у визначених законодавством випадках - сертифіката відповідності, що видається Держархбудінспекцією та її територіальними органами; паспортні дані силових трансформаторів, кабельних та/або повітряних ліній передачі електричної енергії (для споживачів, у яких розрахункові засоби обліку встановлені не на межі балансової належності) (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше); довідку про перелік субспоживачів (у разі їх наявності), дані (зазначені у підпункті 4 цього пункту) розрахункових засобів обліку субспоживачів (у разі укладення відповідного договору щодо об'єктів, які вводяться в експлуатацію вперше).

Таким чином, з огляду на аналіз чинних загальних та спеціальних норм, які регулюють відносини в сфері споживання електроенергії, суд приходить до висновку, що відпуск електроенергії без укладання договору не допускається.

З огляду на перелічене вбачається, що укладення договору про постачання електроенергії є обов’язковим для постачальника електроенергії.

Судом встановлено, що відповідно до договору оренди користування нежитловим приміщенням ОСОБА_1 є користувачем приміщення, розташованого за адресою: с. Широка Дача, вул. Вашнева , 55.

13.10.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» з заявою про укладення договору на постачання електричної енергії до будинку, що знаходиться в його користуванні. До заяви долучені всі необхідні документи, що не заперечувалося представником відповідача.

Листом від 04.11.2014 року ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» відмовило позивачу в укладанні договору на постачання електричної енергії з тих підстав, що за вказаною адресою діє не припинений договір на постачання електричної енергії з ОСОБА_2.

Наявність договірних відносин із ОСОБА_2 та ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» підтверджується договором від 18.10.2011 року № 070219 та графіком зняття показів засобів обліку електричної енергії.

Відповідно до особового рахунку № 080219 ОСОБА_2 має заборгованість перед ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» , відповідно до рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 17.10.2011 року.

Таким чином, наведена норма регулює правовідносини між попереднім споживачем та енергопостачальником та визнає їхні взаємні обов’язки. Не виконання вказаних обов’язків одним із учасників вказаних правовідносин не можуть обмежувати права інших осіб, а саме право позивача на укладання аналогічного договору.

За таких обставин позивач, як користувач нежитлових приміщень, розташованих за адресою: с. Широка Дача, вул. Вишнева ,55, має право на споживання електричної енергії та укладення з ним договору на її постачання. З вказаними вище правами кореспондується обов'язок енергопостачальника, який встановлений в ст. 24 Закону України «Про електроенергетику» де передбачено, що енергопостачальник зобов'язаний забезпечувати надійне постачання електричної енергії згідно з умовами ліцензій та договорів і не має права відмовити споживачу, в укладенні договору на постачання електричної енергії, крім випадків, якщо відсутня технічна можливість.

Крім того суд наголошує, що положеннями п. 6.18 ПКЕЕ, на які посилається відповідач як на підставу, що перешкоджає укладанню договору, передбачено порядок зміни споживача. Так, даним пунктом встановлено, що у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника електричної енергії та (у разі наявності відповідного договору) електропередавальну організацію або основного споживача не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та /або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.

Постачальник електричної енергії зобов'язаний припинити постачання енергії за договором, а електропередавальна організація (основний споживач) - передачу електроенергії (спільне використання технологічних електричних мереж) з заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією.

З новим споживачем укладаються договори відповідно до вимог законодавства України, зокрема цих Правил, та нормативно-технічних документів, після розірвання договорів із споживачем, який звільняє приміщення.

Таким чином, наведена норма регулює правовідносини між попереднім споживачем та енергопостачальником та визначає їхні взаємні обов'язки. Не виконання вказаних обов'язків одним із учасників вказаних правовідносин не можуть обмежувати права інших осіб, а саме право позивача на укладання аналогічного договору.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що випадки порушення прав споживачів встановлюються відповідними положеннями законодавства у сфері захисту прав споживачів.

Тож суд погоджується з позицією позивача, що відсутність ініціативи відносно своєчасного розірвання існуючого договору з попереднім власником приміщення з боку відповідача не повинна впливати на укладення нового договору з новим власником майна, бо положення п. 6.18 Правил в цій частині суперечать згаданим положенням Цивільного кодексу України та Закону України «Про електроенергетику», тому до спірних правовідносин не повинні застосовуватись.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання дій представників відповідача в частині відмови в укладенні договору про постачання електроенергії неправомірними та шляхом зобов’язання ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» укласти відповідний договір на постачання електроенергії з позивачем щодо об’єкта, розташованого по вул. Вишнева в будинку 55 у с. Широка Дача.

Згідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом, та споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

З урахуванням положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 321, 633, 641, 714 ЦК України, ст. ст. 21, 22, 24 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», Правил користування електричною енергією, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства 'ДТЕК Дніпрообленерго' , про визнання дій незаконними, та зобов'язання укласти договір .

Зобов'язати публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" укласти договір з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 про користування електричною енергією та відкрити особовий рахунок на його ім'я.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на користь держави витрати по сплаті судового збору в розмірі 243, 60 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення . Особи , які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення .

СУДДЯ І.В. ЛІСНЕЦЬКИЙ