Справа №2-21/09

Рішення

Іменем України

м. Скадовськ                                  08 квітня   2009 року

Скадовський  районний суд  Херсонської області в складі:

             головуючої  судді     - Ведмідської Н.І.

             при секретарі           - Серженко М.М.

    за участю представника ОСОБА_1.,ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну  справу за  позовом ОСОБА_3діюча в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_4до обласної дитячої туберкульозної лікарні, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої ушкодженням здоров”я,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ушкодження здоров”я. В судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що  з 02.09.2004 року її син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, перебував на стаціонарному лікуванні в Херсонській обласній  дитячій туберкульозній лікарні у м.Цюрупінські.  15 вересня 2004 року через неналежне виконання своїх службових обов”язків гр.ОСОБА_5.,  з її сином стався нещасний випадок, а саме він упав з дерева  та  отримав травму, внаслідок якої став інвалідом. З цього часу син постійно змушений лікуватися, порушений його звичайний спосіб життя, він усвідомлю факт своєї хвороби та страждає через  постійне лікування, болячі медичні процедури, необхідність навчатися вдома, обмеженістю в спілкуванні з однолітками, неможливістю проводити час як це притаманно для дітей його віку, засмагати, пірнати та інше.  Вона як мати несе постійні матеріальні витрати на лікування сина та його обстеження в м.Київі, лікарні „Охматдит”, посилене харчування. Рішенням Цюрупинського районного суду від 25.11.2005 року на її користь  вже стягнуто матеріальну шкоду в сумі 5861,42 коп. та компенсацію за завдання їй моральної шкоди в сумі 28000грн., однак з того часу  лікування не припинається, вона продовжує нести  витрати, тому просить стягнути з відповідача на її користь 6773грн.23 коп. на придбання медичних препаратів, 1497грн.61 коп. витрати на проїзд до медичних закладів, 773 грн.50 коп. витрати на посилене харчування сина, витрати на юридичну допомогу в сумі 3000 грн. Стягнути на користь неповнолітньогоОСОБА_4 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 50000 грн.

Представник позивачки вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що не оспорює факт завдання шкоди неповнолітньому ОСОБА_4  за обставин зазначених позивачкою, однак вважає   не доведеним причинний  зв”язок між наданими квітками на проїзд, копіями фіскальних чеків, товарними накладними та предметом спору.Не доведена необхідність консультування та лікування в Київській лікарні „Охматдит”  Крім цього, позивачка в особі законного представника неповнолітнього  на свій розсуд визначила розмір моральної шкоди, тоді як це обов”язок обґрунтування моральної шкоди належить  лише особі яка її зазнала. Вважає, що до висновку судово-медичної експертизи слід поставитися критично, так як страждання  які покладені в основу висновку пов”язані з нещодавно здійсненними  медичними процедурами неповнолітньому. За таких обставин медичні дослідженні під експертного не є об”єктивними. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.     

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог.

Частина 1 ст.1166 ЦК України передбачає обов”язок відшкодування майнової шкоди завданої майну особи та її немайновим правам особою, діями якої її завдано.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України,моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується собою яка її завдала.

Як зазначено у ч.1 ст.1199 ЦК України, у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров”я малолітньої особи фізична або юридична особа, яка завдала шкоди зобов”зана відшкодувати витрати на її лікування, постійний догляд, посилене харчування тощо.     

Відповідно до ч.1ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх  трудових обов”язків.

Рішенням Цюрупинського районного суду від 25.11.2005 року встановлено, що син позивачки ОСОБА_4 з 02.09.204 року знаходився на лікуванні у Херсонській обласній дитячій туберкульозній лікарні у м.Цюрупинськ. 15.09.2004 року через неналежне виконання вихователем лікарніОСОБА_5 своїх обов”язків ОСОБА_4 заліз на дерево та впав з нього, внаслідок чого отримав  тяжкі тілесні ушкодження та став інвалідом. Зазначеним рішенням з лікарні стягнуто на користь матері ОСОБА_3  витрати на лікування дитини та компенсацію за завдану їй моральну шкоду.(а.с. 7) 07.02.2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4про стягнення витрат на лікування які вона понесла  вже після ухвалення рішення 25.11.2005 року та стягнення на користь сина компенсації за завдану йому моральну шкоду.

Згідно листа головного лікаря Скадовського ТМО від 04.10.2007 року ОСОБА_4потребує постійного прийму проти судомних  та судинних препаратів: ламіктал, актавегіл, гопантенат. Без вживання зазначених ліків  стан загрожує погіршенням. В місяць необхідно лімікталу 60 табл.,гопантенату 3 актевигілу 20 ампул, тобто щомісячно потребує дитина 450-500 грн.(а.с.32) Тому суд розцінює як належні докази  накладні надані позивачкою  від 29.07.2006 року, від 03.10.2006 року (а.с.33),від 19.06.2007 року. від 28.08.2007 року(а.с.34), від 13.03.2007 року(а.с.43), копію чека від 13.12.2005 року(а.с.38) які свідчать про придбання ліків: депокін, ламіктал, ас паркам, кальція гопотенат,кальцемін, дікарб на суму 751грн., які рекомендовані для вживання її синові як лікарнею за місцем проживання так й лікарями лікарні „Охматдит”, що підтверджується наданими  виписками з медичної карти хворого ОСОБА_4

 Однак суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що інші письмові докази, а саме фіскальні чеки  аптек без зазначення конкретної назви препарату та особи яка його придбавала, фіскальні чеки на придбання продуктів харчування та проїзні квитки  не містять даних які б дали підстави з”ясувати причинний зв”язок між зазначеними доказами та предметом спору.

На  думку суду  ОСОБА_4якому на час розгляду виповнювалося  13 років  може усвідомлювати свої вади та страждати з приводу порушення його звичайного способу життя, життям яким живуть його однолітки у зв”язку багатьма обмеженнями що стосуються як навчання, вільного часу, необхідністю здійснення численних медичних процедур.

           Відповідно до висновку амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №1054 від 23.10.2008 року,  внаслідок травмування у ОСОБА_4 визначаться  органічне ураження головного мозку травматичного ґенезу з частими поліморфними нападами, дисфоріями, легким інтелектуально-мнестичним зниженням. Внаслідок  отримання тілесних ушкоджень і необхідності їх  тривалого лікування та  відновлення здоров”я ОСОБА_4 були спричинені  негативні психологічні страждання. ОСОБА_4на даний час здатний усвідомлювати свої проблеми здоров”я, відмінність від однолітків, переживає щодо неможливості вести попередній активний спосіб життя, продовжує переживати больові відчуття, вимушений часто лікуватися стаціонарно, що завдає йому психологічних страждань.

    Доводи представника відповідача про те, що висновок експертизи не можна брати до уваги так як  дослідження стану ОСОБА_4здійснювалося під час курсу медичних процедур з лікування вуха, а тому останній почував себе пригніченим, суд вважає необґрунтованими. Дійсно, описова частина акту  амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи №1054 від 23.10.2008 року містить зазначення, що під час контакту з ОСОБА_4 він проходив лікування, нещодавно переніс лікувальний укол, тому скрикував від болю, однак це не свідчить, що знаходячись в такому стані ОСОБА_4 був позбавлений давати оцінку своєму фізичному та психологічному стану. Окрім цього, описова частина  акту свідчить, що хлопчик під час  бесіди з експертами повідомив, чому він навчається вдома, як він оцінює ставлення однолітків які сміються з його хвороби яка проявляється  в тикоподібних рухах голови, витікання слини тощо.      Пояснив, чому він змушений багато лікуватися, переносити болячі процедури та чому йому заборонено гратися в активні ігри. Дійсно згідно наданих довідок ОСОБА_4навчається вдома, що само по собі є вже  обмеженням навчального процесу.

    Відповідно до ст. 23ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких особа зазнала у зв”язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров”я.

    Таким чином, суд вважає за можливе  частково задовольнити вимогу про стягнення на користь неповнолітнього компенсації за завдану моральну шкоду, розмір якої підлягає зменшенню.

Враховуючи, що позовні вимоги задовольняються частково, з відповідача на користь позивачки підлягають частковому стягненню судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу.   

Керуючись ст.212-215 ЦПК України суд ,-

                        ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_3  задовольнити частково.

Стягнути з  Обласної дитячої туберкульозної лікарні розташованої за адресою м.Цюрупінськ вул. Інтернаціональна, 104 на користь ОСОБА_3прож. за адресоюАДРЕСА_1 матеріальну шкоду в  сумі 751грн., судові витрати які складаються з 2000 грн витрат на правову допомогу.

Стягнути з Обласної дитячої туберкульозної лікарні розташованої за адресою м.Цюрупінськ вул. Інтернаціональна, 104 на користь ОСОБА_4прож. за адресою АДРЕСА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 30000 грн.   

Стягнути з Обласної дитячої туберкульозної лікарні розташованої за адресою м.Цюрупінськ вул. Інтернаціональна, 104  на користь держави судовий збір в сумі 59 грн.50 коп. та  30 грн. витрати пов”язані з інформаційно-технічним забезпеченням розгляду справи.

Рішення може  бути оскаржено до  апеляційного  суду   Херсонської  області  через  Скадовський  районний суд протягом  10 днів з дня проголошення рішення або протягом 20 днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                                     Ведмідська Н.І.