КОПІЯ                                         Справа № 2-а-791/08

Категорія статобліку 32   

 

 

 

КІРОВОГРАДСЬКИЙ  ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

   

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

31 жовтня 2008 року         Кіровоградський окружний адміністративний суд

 

у складі: головуючого - судді Ясенової Т.І.

    при секретарі - Турік Л.С., Дубровському В.Ю.

 

за участю представників сторін:

 

від позивача:       ОСОБА_1.,  довіреність № 11/71 від 25.07.2008р.

                             ОСОБА_2, довіреність № 11/86 від 15.09.2008р.

                             ОСОБА_3., довіреність № 11/88 від 15.09.2008р.

 

від відповідача:  ОСОБА_4., довіреність № 47 від 09.07.2008р.,

                 ОСОБА_5. довіреність № 19 від 27.02.2008р.,

                     ОСОБА_6., довіреність № 50 від 28.07.2008р.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Кіровограднафтопродукт” до Державної податкової інспекції в м.Кіровограді про визнання недійсним податкового   повідомлення-рішення, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

У жовтні 2004 року ВАТ „Кіровограднафтопродукт” звернулося з позовом до господарського суду Кіровоградської області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001212310/1 від 23.07.2004р. щодо нарахування підприємству податку на додану вартість в сумі 2198298,90 грн. та застосування до підприємства штрафних санкцій в сумі 1099149,45 грн. Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001212310/2 від 11.10.2004 р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005 р. позов задоволено повністю, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001212310/2 від  11.10.2004 р. щодо нарахування податку на додану вартість в сумі 2184042,93 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 1092021,47 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду                             від 26.07.2005р. апеляційну скаргу Кіровоградської ОДПІ залишено без задоволення,                       а рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. - без змін.

Не погоджуюсь з винесеними судовими рішеннями відповідач звернувся                          з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.07.2008 року касаційна  скарга Кіровоградської ОДПІ задоволена частково, рішення господарського суду Кіровоградської області від 10.02.2005р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.07.2005р. у частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0001212310/2 від 11.10.2004р. щодо визначення податкового зобов'язання: податку на додану вартість в сумі 2050270 грн. та штрафних санкцій -1025135 грн. скасовані, а матеріали справи в цій частині направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судом касаційної інстанції на підставі ст.55 КАС України допущено заміну відповідача у справі його правонаступником - Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.08.2008р. адміністративна справа прийнята до провадження та призначена до судового розгляду.

При новому розгляді справи адміністративний суд враховує приписи                                      ч.5 ст.227 КАС України про те, що висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

При новому розгляді справи позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ № 0001212310/2 від 11.10.2004 р. в частині донарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 2050270 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1025135 грн.

Представник відповідача заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилається на порушення ВАТ „Кіровограднафтопродукт” вимог закону при формуванні податкового кредиту з ПДВ за березень 2003 року в сумі 2050270 грн.

Вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові  докази у справі,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги  є обґрунтованими та  підлягають  задоволенню, виходячи з наступного.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ складено Акт № 120/23-1/03483275              від 28.05.2004р. про результати документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ „Кіровограднафтопродукт” за період з 01.01.2003р. по 01.01.2004р., який став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення                   від 03.06.2004р. №0001212310/0.

За результатами адміністративного оскарження  зазначеного рішення податкового органу Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення                                   № 0001212310/2 від 11.10.2004р. яке і є предметом судового розгляду.

Відповідно до Акту перевірки №120/23-1/03483275 від 28.05.2004р. податковим органом встановлено порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 7.1, підпункту 7.2.1 пункту 7.2. підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165 із змінами, внесеними наказом ДПА України від 02.08.2001р. № 311, внаслідок чого позивачу донарахований податок на додану вартість та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Аналізуючи декларацію по податку на додану вартість за березень 2003р. Кіровоградська ОДПІ зробила висновок про те, що ВАТ „Кіровограднафтопродукт” безпідставно включено в декларацію за березень 2003р. до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по господарських операціях за вексельними розрахунками в розмірі 2050270 грн. оскільки, як вважає податковий орган, позивачем не придбавалося у ТОВ „Енергофорум” товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Отже, при відсутності витрат у підприємства, у нього, відповідно, і відсутнє право на податковий кредит. У зв'язку з цим, ВАТ „Кіровограднафтопродукт” податковим органом було донараховано податок на додану вартість за березень 2003р. в сумі 2050270грн.

Свої висновки податкова інспекція обґрунтовує тим, що надані для перевірки копії векселів №№ НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 не містять безперервного ряду індосаментів, таким чином відсутнє документально підтвердження переходу права власності на векселі.

Крім того, в Акті перевірки зазначено, що додатковим свідченням того, що отримані векселі не є товаром (роботами, послугами), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва є бухгалтерський облік підприємства, декларація з податку на прибуток за 1-й квартал 2003 року, згідно яких вартість отриманих від                                    ТОВ „Енергофорум” векселів в сумі 10251350грн. без ПДВ облікована не як товар, робота або послуга, а як цінний папір по бухгалтерському рахунку 34.1 „Короткострокові векселі одержані у національній валюті”, до складу валових витрат вартість цих векселів також не включалася.

Згідно вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції чинній  на березень 2003р.), податковий   кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пунктом 1.32 названого Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 1.6 статті 1 вказаного Закону визначено, що товари - матеріальні та    нематеріальні    активи,   а також   цінні    папери    та   деривативи,   що   використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності зі статтею 43 ГК України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Згідно статті 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

-     самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору

постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально -технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, позивач має право здійснювати будь-яку діяльність не заборонену чинним законодавством, в тому числі і діяльність з придбання та продажу певних товарів, робіт, послуг.

ВАТ „Кіровограднафтопродукт” придбано у ТОВ „Агро” (смт. Іванків Київської області) у лютому 2003 року, згідно договору від 27.02.2003 р. № 27/02, специфікації № 1 до договору від 27.02.2003 р. скло оптичне БК-10 в кількості 421000 куб. см на загальну суму 12003552грн. в тому числі ПДВ 2000592грн. Як слідує з тексту даного Договору, місцем його укладення є смт. Іванків Київської області.

В оплату за скло оптичне ВАТ „Кіровограднафтопродукт”, згідно акту № 1                           від 06.03.2003р. в м.Кіровограді передало, а ТОВ „Агро” прийняло прості векселі                   № № 723233011851, 723233011852, 723233011853, 723233011854 на загальну суму 12003552грн., емітовані відкритим акціонерним товариством „Кіровограднафтопродукт”. Дата складання векселів - 05.03.2003р.; дата погашення - за пред'явленням.

Чинне законодавство не містить положень, які б обмежували суб'єктів господарювання придбавати в ході здійснення своєї господарської діяльності скло оптичне, а також не містить вимог про те, що даний вид діяльності підлягає ліцензуванню або взагалі заборонений.

Згідно договору № 27/02/03 від 27.02.2003р. відповідального зберігання товару, акта приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 27.02.2003р.,                     ТОВ „Кіровограднафтопродукт” передало на відповідальне зберігання ТОВ „Агро”                  в смт. Іванків Київської обл. скло оптичне БК-10 в кількості 421000 куб. см на загальну суму 12003552грн. в тому числі ПДВ 2000592грн.

Отже, скло оптичне БК-10 в кількості 421000 куб. см на загальну суму                  12003552 грн. в тому числі ПДВ 2000592 грн., знаходилося в смт. Іванків Київської області.

В подальшому між ВАТ „Кіровограднафтопродукт” та ТОВ „Енергофорум” укладено договір № 3/03/03-Б від 03.03.2003р.

У відповідності з пунктом 1.1. Договору ТОВ „Енергофорум” зобов'язалося передати векселі третіх осіб вказані в Реєстрі цінних паперів до даного Договору, а             ВАТ „Кіровограднафтопродукт” зобов'язалося прийняти вказані вище цінні папери, та передати товар: кількість та асортимент якого вказується в накладних на кожну поставку. Пунктами 3.1, 3.2 Договору визначено, що загальна сума даного Договору становить 12301620грн. в тому числі ПДВ в сумі 2050270грн. Вартість цінних паперів складає 10251350грн. без ПДВ; сума ПДВ - 2050270грн. У відповідності з умовами додаткової угоди від 04.03.2003р. до договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р.,                                             ВАТ „Кіровограднафтопродукт” зобов'язалося передати товар на умовах франко-склад Київська область, смт. Іванків, вул. Поліський шлях, 3, не пізніше 05 березня 2003 року.

Згідно видаткової накладної № 91482 від 05.03.2003р., акта приймання-передачі ТМЦ №1 від 05.03.2003р., ВАТ „Кіровограднафтопродукт” передало, а                                 ТОВ „Енергофорум” прийняло скло оптичне БК-10 в кількості 421000 куб. см на загальну суму 12301620грн., в тому числі ПДВ в сумі 2050270 грн., за адресою: АДРЕСА_1

У відповідності з реєстром векселів від 04.03.2003 р., ТОВ „Енергофорум” передало, а ВАТ „Кіровограднафтопродукт” прийняло прості векселі № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 на загальну суму 12301620грн., в тому числі ПДВ в сумі 2050270грн., емітовані ТОВ „Рекламне агентство „БЕСТ” зі строком погашення - по пред'явленню, але не раніше 01.04.2003р.

04.03.2003р. ТОВ „Енергофорум” передав позивачеві податкові накладні № № 57, 58, 59 на загальну суму 12301620грн., в тому числі ПДВ в сумі 2050270грн., оформлені у відповідності з вимогами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України .„Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165.

Таким чином, суд приходить до висновку, що скло оптичне БК-10 використано позивачем у власній господарській діяльності, а саме відчужене ТОВ „Енергофорум” згідно договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. за ціною 12301620грн., що на 298068грн. більше за ціну його придбання.

Згідно підпункту 1.19 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).

Оскільки, між позивачем та ТОВ „Енергофорум” відсутнє зарахування коштів на розрахункові рахунки продавця, суд приходить до висновку, що між позивачем та ТОВ „Енергофорум” відбулася бартерна угода з обміну одного товару (скла оптичного БК-10) на інший товар (векселі).

Наявні у справі докази дають підстави суду вважати, що договір купівлі-продажу від 27.02.2003р. № 27/02, укладений між позивачем та ТОВ „Агро”, і договір № 3/03/03-Б від 03.03.2003р., укладений між позивачем та ТОВ „Енергофорум”, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Статтею 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності   покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У відповідності з вимогами статті 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи,  та поясненнями представників сторін, що постановою прокуратури Кіровоградської області                               від 28.09.2004р. кримінальну справу  № 11-8107 за фактом  умисного  ухилення службовими особами  ВАТ „Кіровограднафтопродукт” від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, закрито як незаконно порушену.

 

Відповідачем не доведено протиправність укладення позивачем договору купівлі-продажу від 27.02.2003 р. № 27/02 та договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р., безтоварність вказаних договорів, а також той факт, що дані договори не відповідають вимогам закону                                  (є нікчемними тощо).

Статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні”, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

В договорі № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. укладеному між позивачем та                       ТОВ „Енергофорум” відсутні умови щодо розрахунку ТОВ „Енергофорум” з позивачем за поставлене скло оптичне БК-10 векселями. Навпаки, в пункті 1.1. даного Договору зазначено, що між позивачем та ТОВ „Енергофорум” здійснюється обмін цінних паперів на товар.

           Таким чином, отримані позивачем від ТОВ „Енергофорум” по договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. векселі № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 на загальну суму 12301620грн., в тому числі ПДВ в сумі 2050270грн., є саме товаром в розумінні пункту 1.6 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” вартість придбання якого відноситься до складу валових витрат позивача у відповідності з вимогами пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Що стосується відповідності векселів № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 вимогам законодавства, суд зазначає наступне.

Особливості обігу векселів в Україні визначає Закон України „Про обіг векселів в Україні”, який базується на нормах Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, що запроваджений Женевською конвенцією 1930 року, Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”.

Статтею 4 Закону України „Про обіг векселів в Україні” визначено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

У відповідності з вимогами статей 75, 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить:

1.   1.     назву ”простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

2.   2.     безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

3.   3.     зазначення строку платежу;

4.   4.     зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж;

5.   5.     найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж;

6.   6.     зазначення дати і місця складання простого векселя;

7.   7.     підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Дослідивши прості векселі № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, отримані позивачем від ТОВ „Енергофорум” по договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р., суд дійшов висновку, що форма векселів відповідає вимогам статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, оскільки всі обов'язкові реквізити передбачені даною статтею у векселях присутні. Таким чином, дефекту форми даних векселів не має, векселі мають силу простого векселя згідно вимог статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Статтями 1, 4 Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” визначено, що індосамент - передавальний напис на ордерному цінному папері, що посвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи. Права, посвідчені ордерним цінним папером, передаються шляхом вчинення на цьому папері індосаменту. Індосант відповідає за наявність та здійснення цього права. Згідно з індосаментом до особи, якій (або у розпорядження якої) передаються права, посвідчені цінним папером (індосата), переходять усі ці права. Індосамент може бути бланковим (без зазначення особи, щодо якої має бути здійснене виконання зобов'язань) або ордерним (із зазначенням такої особи).

Вексель - цінний папір, тобто об'єкт права власності, який може бути  предметом купівлі - продажу, обміну, дарування, виступаючи при цьому як товар.

 

 

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”  товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, окрім операцій  з їх випуску (емісії) та погашення.

Тобто, у всіх випадках, крім операцій емісії та погашення, вексель є товаром.            Тому передача (а не видача) векселя в рахунок оплати матеріальних цінностей характеризується як товарообмінна, а отже  підпадає під оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Наявність індосаменту на цінному папері (векселі) є необхідною умовою в разі, коли права за векселем передаються до іншої особи саме як на цінний папір.

Факт відсутності на векселі безперервного ряду індосаментів, не свідчить про наявність дефекту форми самого векселя, вексель при цьому не перестає вважатися цінним папером та виступати в якості товару.

Згідно статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до договору № 3/03/03-Б від 03.03.2003р. датою передачі векселів є дата підписання акту приймання-передачі векселів.

Таким чином, факт переходу права власності на товар (векселі) до                                   ВАТ „Кіровограднафтопродукт” підтверджується реєстром векселів до договору                         № 3/03/03-Б від 03.03.2003р., складений 04.03.2003р., який засвідчує факт приймання-передачі векселів.

Отже, виходячи з цього, суд відхиляє твердження відповідача стосовно того, що факт відсутності на векселях № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 безперервного ряду індосаментів свідчить про те, що позивач не набув право власності на них.

Також, відповідач вказує на те, і даний факт не спростовує позивач, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача, декларації з податку на прибуток за 1-й квартал 2003 року, вартість отриманих від ТОВ „Енергофорум” векселів в сумі 10251350грн. без ПДВ облікована не як товар, робота або послуга, а як цінний папір по бухгалтерському рахунку 34.1 „Короткострокові векселі одержані у національній валюті”, і до складу валових витрат вартість цих векселів не включалась.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Підпунктом 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми витрат по операціях, передбачених пунктом 5.9 цієї статті та статтею 7 цього Закону.

Пунктом 7.6 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що при операціях особливого виду, якими є операції з цінними паперами, існують доходи і витрати. Вказана норма закону містить визначення витрат та доходу при операціях з цінними паперами.

Так, підпунктом 7.6.3 пункту 7.6 статті 7 названого Закону встановлено, що під терміном „витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

Підпунктом 7.6.4 пункту 7.6 статті 7 вказаного Закону визначено, що під терміном „доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Таким чином, у будь-якому разі при здійсненні операцій з цінними паперами, незважаючи на ведення окремого податкового обліку фінансового результату цих операцій, є витрати, що в силу підпункту 5.2.9 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” кваліфікуються як валові витрати, як сума коштів або вартість майна сплачена (нарахована) платником податку продавцю цінних паперів або деривативів як компенсація їх вартості.

Із змісту підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що право на віднесення до складу податкового кредиту слідує з права на віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а не з самого факту такого віднесення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у ВАТ „Кіровограднафтопродукт” було право на відображення вартості придбаних у ТОВ „Енергофорум” векселів                        № № НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13  у складі валових витрат, а при наявності такого права відповідно і підстави для включення суми податку на додану вартість                     в розмірі 2050270грн. по такій операції до податкового кредиту у березні 2003 року                      у відповідності  з вимогами підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі викладеного, керуючись  ст.ст. 86,  94, 159-163, 167 КАС України, суд, -      

      

ПОСТАНОВИВ:

 

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним  податкове повідомлення - рішення  Кіровоградської  об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Державна податкова інспекції  в м. Кіровограді) № 0001212310/2 від 11.10.2004рроку  в частині  донарахування  Відкритому акціонерному товариству „Кіровограднафтопродукт” податку на  додану вартість в сумі 2 050 270 (два міліонна п'ятдесят тисяч двісті сімдесят) грн. та  застосування  штрафних санкцій в сумі 1 025 135 (один мільйон двадцять п'ять тисяч  сто тридцять п'ять) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в  10-денний  строк з дня її  проголошення, а в разі складення постанови  у повному обсязі  відповідно до ст. 160 КАС України - з дня  складення в повному обсязі,  заяви про апеляційне  оскарження і  поданням після цього протягом  20 днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

       

 

         Повний текст постанови виготовлено - 05.11.2008р.

 

Суддя - підпис.    

 

З оригіналом згідно:

 

 

Суддя Кіровоградського

    окружного адміністративного суду                                                Т.І. Ясенова