Дата документу Справа №

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 33/778/ 270/13 Головуючий в 1-й інстанції – Воробйов А.В.

Категорія – ст. 185-1 ч.1 КУпАП Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Апеляційного суду Запорізької області Мульченко В.В. розглянувши 11 липня 2013 року в присутності адвоката ОСОБА_2, правопорушника ОСОБА_3, матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2013 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2013 року до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 185-1 ч.1 КУпАП, притягнутий ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонер, помічник народного депутата, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 і на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. у дохід держави.

Як зазначено в постанові, 18 травня 2013 року о 18-11 годині ОСОБА_3, на запрошення громадянина ОСОБА_4, біля Запорізької міської адміністрації по пр. Леніна, 206 у м.Запоріжжя всупереч постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року справа № 808/4830/13-а “Про заборону проведення масових заходів”, приймав участь у мітингу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, вважає постанову суду незаконною з таких підстав:

порушено його права під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотань:

про відкладення розгляду справи для залучення адвоката;

про виклик свідків (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, який подав 17.05.2013 заявку від себе на проведення мирного заходу 18.05.2013, та ОСОБА_8, керівника Запорізької міської організації “Всеукраїнське об'єднання “Свобода”, який подавав 14.05.2013 заявку на проведення мирного заходу 18.05.2013);

про відкладення розгляду справи на інший день та час у зв'язку з необхідністю ознайомитися з матеріалами справи, напрацювати правову позицію по справі, надати суду відео, зняте свідком ОСОБА_7, яке також було відхилено суддею Воробйовим А.В.

Крім того судом порушена ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи.

Судом неповно з’ясовані обставини справи та перекручені його пояснення.

На думку суду, його провина в адміністративному правопорушенні доводиться рапортом заступника начальника ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області ОСОБА_9, письмовими поясненнями державних виконавців Бєлки А.В., Приставки Р.О., а також листом керуючого справами виконкому ради ОСОБА_10.

Проте особи, письмові рапорти, пояснення та листи яких оголошені під час розгляду справи в суді першої інстанції, не були встановлені в судовому засіданні, не було з'ясовано чи знають вони ОСОБА_3 та чи немає в них підстав оговорювати його. Крім того зазначених осіб не було попереджено про необхідність давати правдиві свідчення. До того ж письмові копії (рапорти, пояснення та листи) не засвідчені в установленому законом порядку.

Як вбачається з постанови суду в матеріалах справи є рапорт громадянина ОСОБА_9 Проте, з постанови суду не зрозуміло про що саме цей рапорт, яка інформація міститься в ньому, та яке відношення він має до ОСОБА_3 Крім того не зрозуміло на чиє ім'я цей рапорт та коли його було складено та подано (зареєстровано). Таким чином невідомо чому суд вирішив, що цей документ встановлює провину ОСОБА_3 у правопорушенні, яке йому закидається.

ОСОБА_11 у письмових поясненнях зазначає, що він 18.05.2013 року о 17-00 зачитав перед будівлею міськради рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 про заборону Запорізькій міській організації “Всеукраїнське об'єднання “Свобода” проводити масові заходи. Після оголошення постанови Голова партії ОСОБА_5 продовжив мітинг та на законні вимоги працівників міліції не реагував.

Згідно постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року заборона проведення масових заходів стосується Запорізької міської організації “Всеукраїнське об'єднання “Свобода”, Запорізького обласного осередку Міжнародної громадської організації ветеранів державних правоохоронних органів спеціалізованого призначення та їх спецпідрозділів “Вимпел України”, Запорізького міського громадського об'єднання “Чернобильці Запоріжжя”, Запорізьке міське об'єднання “Українська Спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів)”, а прізвища ОСОБА_3, ОСОБА_4, серед тих, кому заборонено проводити заходи, відсутні.

При цьому письмові пояснення ОСОБА_12 не стосуються ОСОБА_3М, а його прізвище в них навіть не згадується.

ОСОБА_13, який разом з ОСОБА_11 був біля Запорізької міської ради, у письмових поясненнях стверджує, що 18.05.2013року о 17-00 була зачитана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013року, проте представник Запорізької міській організації “Всеукраїнське об'єднання “Свобода” ОСОБА_5 від отримання постанови відмовився, почав збирати мітинг, закликати до ходи.

При цьому письмові пояснення ОСОБА_14 не стосуються ОСОБА_3М, а його прізвище в них навіть не згадується.

Апелянт зазначає, що в суді ним були дані пояснення про те, що він є помічником народного депутата України ОСОБА_15, крім того він є журналістом. 18.05.2013 року він мав намір взяти участь не у заході, який планував провести 18.05.2013 року Голова Запорізької міської організації “Всеукраїнське об'єднання “Свобода” ОСОБА_8, а у мирному заході на запрошення мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 В.В. та мав намір написати про це статтю як журналіст.

При цьому ніяких правопорушень він не скоював, а складання протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення його до адміністративної відповідальності вважає незаконним. 18.05.2013 року з 17-00 біля будівлі Запорізької міської ради прапорів ВО “Свобода” та іншої символіки цієї партії не було.

.

На думку апелянта, суддя притягнув його до адміністративної відповідальності на підставі письмових документів, які його не стосуються та не доводять його провину у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-1 КУпАП.

Згідно його пояснень в суді, він прийшов з метою взяти участь у мирному заході, що проводив громадянин ОСОБА_4 та написати статтю про захід як журналіст. Таким чином, судом допущено істотну суперечність у висновках, адже суддею було встановлено обставини, згідно яких він приймав участь у мітингу. Проте, кваліфікуючи його дії за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, суддя вважав, що він порушив встановлений порядок проведення зборів та мітингів.

Отже його притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке він не вчиняв.

Протокол про вчинення адміністративного правопорушення, на думку апелянта не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є незаконним.

До того ж при складанні протоколу ДІМ СДІМ Орджонікдзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, старший лейтенант міліції ОСОБА_16 не ознайомив його з його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, та не роз'яснив ст. 63 Конституції України.

Порушено норми міжнародних договорів, ратифікованих Верховною ОСОБА_13 України.

Згідно ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

При цьому в України на сьогоднішній день не прийнято спеціального закону, який регламентує порядок проведення мирних зборів, мітингів, походів та демонстрацій.

Судом порушені ст. 11 Конвенції щодо свободи зібрань та об'єднань; ст. 7 Конвенції: “ніякого покарання без закону”; ст. 6 цієї Конвенції щодо права на справедливий розгляд.

Рішення Європейського суду з прав людини “Вєренцов проти України” при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 185-1 КУпАП, складеного на ОСОБА_3, судом не застосовано.

На підставі викладеного просить:

задовольнити його апеляційну скаргу; постанову суду скасувати. провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185-1 ч.1 КУпАП.

Перевіривши та дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи, наведені в апеляційні скарзі, заслухавши апелянта, ОСОБА_3, та його захисника які підтримали апеляційну скаргу в судовому засіданні 2.07.2013 року, у тому числі і в судових дебатах 11.07.1013 року, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, проглянувши відеозапис подій 18.05.2013 року, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді скасуванню, з наступних підстав.

Згідно до ч.2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення та прийняте по справі рішення.

Разом з тим, постанова судді відносно ОСОБА_3 вказаним вимогам не відповідає, оскільки в мотивувальній її частині суд встановив, що 18.05.2013 р. о 17-15 год., ОСОБА_3, всупереч постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 р. (справа № 808/4830/13-а) “Про заборону проведення масових заходів”, брав участь у зборі та мітингу Запорізької міської організації ВО “Свобода”, між тим притягнув останнього за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-1 КУпАП, диспозицією якої передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого порядку лише організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, при цьому не мотивувавши своє рішення в цій частині.

Таким чином, суддею було порушено норми матеріального права.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами захисника про порушення суддею норм процесуального права під час розгляду вказаної справи через необґрунтовану відмову у задоволенні клопотань захисту про надання доказів на підтвердження своєї позиції, чим допущено порушення прав ОСОБА_3, передбачених ст. 268 КУпАП.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Тому, вважаю, що суддею під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3, було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, через які оскаржувана постанова не може бути визнана законною та обґрунтованою, і тому підлягає безумовному скасуванню.

Керуючись вимогами п.3 ч.8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_2, вважаю за необхідне скасувати оскаржувану постанову судді та прийняти нову постанову.

При розгляді апеляційної скарги захисника і прийнятті нової постанови суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ч.2 ст. 283 КУпАП встановив обставини події адміністративного правопорушення, яка мала місце 18.05.2013 року.

Так судом встановлено, що 18.05.2013 року біля 17години 15 хвилин, ОСОБА_3, всупереч постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 р. (справа № 808/4830/13-а) “Про заборону проведення масових заходів”, яка була доведена до його відома у цей же час посадовими особами Орджонікідзевського ВДВС м. Запоріжжя, порушив встановлений порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій згідно до розпорядження міського голови від 13.05.2013 р. № 132р “Про відзначення у місті Запоріжжі Міжнародного дня сім’ї – 2013”, і таким чином вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 185-1 КУпАП.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні вказаного правопорушення повністю знайшла підтвердження дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи, допитом додаткових свідків та оглядом відеозапису події правопорушення, яка мала місце 18.05.2013 р.

Так, згідно до письмових пояснень державних виконавців Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_11 і ОСОБА_13,- на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 р. /справа № 808/4830/13-а/ “Про заборону проведення масових заходів” 18.05.2013 р. біля 17 години вони прибули за адресою: пр. Леніна, 206 у м. Запоріжжі, де було зачитано зазначену постанову, однак незважаючи на заборону проведення масових заходів, ОСОБА_5, підбурював та закликав людей до проведення мітингових заходів.

Аналогічні пояснення були надані в суді апеляційної інстанції ОСОБА_17, ОСОБА_18, та ОСОБА_20, які пояснили, що ОСОБА_3, разом з ОСОБА_5, ігноруючи постанову суду, яка була оголошена щодо заборони масових заходів, підбурювали громадян до їх участі в цьому, а коли ОСОБА_5 було затримано, ОСОБА_3 взяв на себе провдення забороненого мітингу. Користуючись мегафоном, закликав людей до непокори, а ОСОБА_16 лише склав у відповідності до закону протокол, який ОСОБА_3, посилаючись на своюнеповагудо влади відмовився підписати.

З метою перевірки, викладених у скарзі захисника доводів, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 2.07.2013 року були опитані свідки події: ОСОБА_6, ОСОБА_7, які розповіли про те, що вони були присутні в місці подій на запрошення ОСОБА_21, для участі у заході “Вставай Україно”, назва та суть якого, така ж сама, як і у заході, забороненого судом ОСОБА_5. Окрім державних, ніяких інших прапорів на мітингу не було. В гучномовець ніхто не робив ніяких закликів. Після затримання ОСОБА_5 ОСОБА_22В, відправився до Орджонікідзевського РО ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. Після проведення мітингу ОСОБА_7 дав ОСОБА_3 завдання на підготовку репортажу, який було опубліковано в “Бюлетні Запорізького осередку ВО “Свобода” у перших числах червня.

При цьому приналежність ОСОБА_5, ОСОБА_21, ОСОБА_3 до ВО “Свобода” зазначеними свідками, як і самим правопорушником, не заперечувалась.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що він є працівником міліції і на виконання постанови суду про заборону масових зборів знаходився 18.05.2013 р. о 17 год. за адресою: пр. Леніна, 206 у м. Запоріжжі. Ним на відеокамеру “Soni” DZRX 45, яка є технічним засобом Орджонікідзевського РО ЗМУ УМВС України в Запорізькій області, було зроблено запис події правопорушення, який в подальшому був ним перенесений на комп’ютер. На далі було зроблено архівацію цього відеозапису, яку вони надали суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції також був оглянутий наданий працівниками міліції на вимогу суду відеозапис подій, які мали місце, з пояснень всіх свідків, 18.05.2013 року біля 17 години.

Зі змісту переглянутого відеозапису вбачається, що дійсно, представниками Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції була оголошена постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17.05.2013 року /справа № 808/4830/13-а/ “Про заборону проведення масових заходів”. Однак, незважаючи на це, ОСОБА_3, будучи обізнаним з її змістом, та в порушення цієї заборони прийняв активну участь у закликанні громадян до непокори. Приймав активну участь у проведенні забороненого судом мітингу після затримання ОСОБА_5

При цьому всі свідки підтвердили в судовому засіданні відповідність та правдивість змісту відеозапису подіям, які відбулися 18.05.2013 року, з 17 до 22 години, та за які в подальшому ОСОБА_3. було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Необґрунтованими є доводи захисника про те, що ОСОБА_4, як фізична особа, завчасно подав 17.05.2013 р. заявку на проведення мирних заходів 18.05.2013 року, заборона суду стосувалася в тому числі і Запорізької міської організації ВО “Свобода”, а не акції з такою ж назвою за повідомленням такого ж змісту ОСОБА_4, оскільки дозвіл на проведення саме у цей час і в цьому місці було надано розпорядженням міського голови від 13.05.2013 р. № 132р “Про відзначення у місті Запоріжжі Міжнародного дня сім’ї – 2013”, а ОСОБА_4 такого дозволу не отримав, про що також було відомо ОСОБА_3

Таким чином, подана ОСОБА_4 у п’ятницю, напередодні вихідних, 17.05.2013 року о 17 годині заявка на проведення мирних заходів унеможливлювала відповідним органам вжити необхідних дій щодо безперешкодного проведення цього заходу, а також унеможливлювали його проведення без порушення громадського порядку, і тому, відсутність заборони суду по проведенню мирних масових заходів по заявці ОСОБА_4, не звільняла ОСОБА_3 від необхідності утримуватися від буд-яких дій щодо організації та проведення заходів не пов’язаних з дозволеними, крім таких, як відзначення у Запоріжжі “Дня сім’ї - 2013”.

Наявність чи відсутність будь-якої символіки належної будь-яким партіям або об’єднанням також не звільняла ОСОБА_3 від дій по дотриманню норм чинного законодавства у сфері організації чи проведенні будь-яких заходів та не може впливати на кінцевий висновок про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення.

Пояснення свідків ОСОБА_7В, та ОСОБА_6І, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами відеозапису з яких видно застосування червоно-чорних та інших, окрім державних прапорів, та одежі з логотипом партії “Свобода”.

При цьому, після перегляду файлу про закінчення мітингу, ОСОБА_3 пояснив, що мегафон йому передав наприкінці мітингу ОСОБА_7 і за допомогою гучномовця він закликав до припинення мітингу.

Однак, після перегляду файлів початку мітингу та його продовження, після затримання ОСОБА_5, ОСОБА_3 заявив, що мегафон був у нього з самого початку і він його просто носив.

Крім того, ідентичність назви заходу та змісту повідомлень ОСОБА_8 та ОСОБА_4 спростовують доводи захисту про те, що, акція, в проведені якої приймав участь ОСОБА_3 відрізняється від забороненої судом.

Згідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2001 від 19.04.2001 року положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій слід розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.

Визначення конкретних строків завчасного сповіщення з урахуванням особливостей форм мирних зібрань, їх масовості, місця, часу проведення тощо, є предметом законодавчого регулювання.

Отже, встановлення строків, порядку і процедури регулювання питань, пов’язаних з організацією та проведенням громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, є прерогативою виключно законотворчих органів, а не будь-яких інших органів чи громадян.

Крім того, відповідно до Постанови Верховної ОСОБА_13 України від 12.09.1991 року № 1545-ХІІ “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” залишаються чинними нормативно-правові акти СРСР, які застосовуються у порядку правонаступництва, зокрема Указ Президії Верховної ОСОБА_13 СРСР від 28.07.1988 року № 9306-ХІ “Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР”.

Згідно з цим Указом, до виконавчого органу міської ради подається заява про проведення зборів, мітингу, вуличного походу або демонстрації. Заява подається в письмовій формі не пізніш як за десять днів до намічуваної дати проведення заходу. В ній зазначається мета, форма, місце проведення заходу або маршрути руху, час його початку і закінчення, передбачувана кількість учасників, прізвища, імена по батькові уповноважених (організаторів), місце їх проживання і роботи (навчання), дата подачі заяви.

Згідно п.3 цього Указу виконавчий комітет місцевої ради розглядає заяву і повідомляє уповноваженим (організаторам) про прийняте рішення не пізніше, як за п’ять днів до часу проведення заходу, зазначеного в заяві. Виконавчий комітет має право при потребі запропонувати тим, хто звернувся із заявою, інші час і місце проведення заходу.

Згідно з п.1 розділу ХV Перехідних положень Конституції України, Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цієї Конституції, є чинними в частині, що не суперечить Конституції України.

Доводи апеляції про те, що Указ Президії Верховної ОСОБА_13 СРСР від 28.07.1988 року № 9306-ХІ суперечить ст.39 Конституції України, оскільки в сенсі цієї статті, для проведення мирних заходів достатньо тільки повідомлення, що дає безумовне право на проведення будь-яких мирних заходів, а не заяви, як це зазначено в цьому Указі необґрунтовані, оскільки ст.39 Конституції України передбачає, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи місцевого самоврядування.

Крім того, правом тлумачення термінів вживаних у нормах Конституції України, зокрема, щодо сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій є лише Конституційний Суд України, яким рішення по даному питанню прийнято не було. Отже тлумачення апелянтом окремих положень Конституції України на свій розсуд є неправомірним, і тому його аргументи про порушення Конституції України є хибними.

Разом з тим, аналіз цієї норми Конституції України дає підстави вважати, що приписи Указу Президії Верховної ОСОБА_13 СРСР від 28.07.1988 року № 9306-ХІ їй не суперечать, так як у ст.39 Конституції України не вказано, в якому значенні вживається термін “сповіщаються”, та яким документом це сповіщення передбачено: чи то повідомленням, чи то заявою, чи то будь яким іншим документом.

Тільки сповіщення органів місцевого самоврядування про проведення будь-яких мирних заходів без дотримання інших процедур по їх організації та проведенню, ще не означає безумовного права на проведення таких заходів, оскільки цьому повинно передувати здійснення цими органами низки заходів організаційного порядку, у тому числі вжиття заходів щодо необхідності забезпечення громадського порядку, забезпечення прав і свобод людей, наприклад безперешкодного проведення іншими громадянами своїх зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які діють відповідно до закону, і таке інше.

Згідно до п.3 ст. 38 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” № 280/97 ВР від 21.05.1997 року, виконкомам сільських, селищних, міських рад надано право вирішувати відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснювати контроль за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.

Тому, порушення ОСОБА_3 норм чинного законодавства щодо порядку організації та проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій незалежно від того хто ініціював такі заходи, є очевидним.

Доводи захисника про відсутність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-1 КУпАП, є необґрунтованими, оскільки наведені обставини, та перевірені апеляційним судом докази, безперечно підтверджують винуватість ОСОБА_3 у його вчиненні.

Крім того, апеляційним судом на перевірку доводів захисника щодо необхідності застосування по вказаній справі рішення Європейського суду з прав людини від 11.04.2013 року у справі “Вєрєнцов проти України”, було зроблено запит до Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини стосовно вказаного рішення.

Згідно листа в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_23 від 01.07.2013 року рішення Європейського суду з прав людини у справі “Вєрєнцов проти України” набуде статусу остаточного 11.07.2013 року.

Виходячи з вимог ст. 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення ОСОБА_24 суду з прав людини стає остаточним: а) якщо сторони заявляють, що вони не звертатимуться з клопотанням про передання справи на розгляд Великої палати; b) через три місяці від дати постановлення рішення, якщо клопотання про передання справи на розгляд Великої палати суду не було заявлено; с) якщо колегія Великої палати відхиляє клопотання про передання справи на розгляд Великої палати згідно зі статтею 43, тобто на момент розгляду вказаної справи це рішення не набуло статусу остаточного, оскільки трьохмісячний термін спливає 11.07 2013 року о 24 годині. На момент розгляду справи офіційного перекладу рішення Європейського суду з прав людини у справі “Вєрєнцов проти України” суду не надано.

Згідно до ст.1 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” терміни у цьому Законі вживаються в такому значенні: Рішення – а) остаточне рішення Європейського суду з прав людини у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому стаття 2 вказаного Закону покладає обов’язковість виконання Україною рішення Європейського суду з прав людини, як такого, що набуло статусу остаточного.

Таким чином, посилання захисника про необхідність застосування рішення Європейського суду з прав людини прийнятого 11.04.2013 р. у справі “Вєрєнцов проти України”, як джерела права, є безпідставним, оскільки вказане рішення не набуло статусу остаточного, а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми національного законодавства. Будь яких інших доказів невинуватості ОСОБА_3 А,М. суду не представлено.

Тому вважаю необхідним притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185-1 КУпАП, враховуючи вимоги ст.

33 КУпАП, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, і призначити ОСОБА_3 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частині першої даної норми права у вигляді штрафу.

Керуючись ст. 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3М задоволити частково, а постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2013 року, якою ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 185-1 ч.1 КУпАП і на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. у дохід держави – скасувати.

Притягнути ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 185-1 КУпАП та призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень на користь держави.

Постанова Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає, та повинна бути звернута до виконання не пізніше трьох місяців з дня її винесення, тобто до 11.10.2013 року.

Суддя Апеляційного суду

Запорізької області ОСОБА_1