С права № 2-77/2009                                              

РІШЕННЯ

ІМ”ЯМ  УКРАЇНИ

28 квітня 2009 року                                                             Верхньодніпровський районний суд

                                                                                               Дніпропетровської області

В складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.

                При секретарі – Рудовій Л.В.

                За участю представників – адвоката  - ОСОБА_1., адвоката ОСОБА_2

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_8 про усунення від права на спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулась позивач ОСОБА_3., з позовом про усунення від права на спадкування до відповідачів ОСОБА_4., та ОСОБА_5., посилаючись на слідуюче: ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивачки ОСОБА_6, останнє місце прописки та проживання якої було: АДРЕСА_1.

На день її смерті залишилось спадкове майно: жилий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_1. Згідно із оцінкою дійсна вартість спадкового домоволодіння становить 20305 грн.

За життя мати позивачки заповіту не залишала, чоловік померлої ОСОБА_6., та батько позивачки ОСОБА_7 помер раніше у ІНФОРМАЦІЯ_2 році, тому єдиними спадкоємцями на зазначене спадкове майно було троє її дітей: позивачка, сестра ОСОБА_8. та брат ОСОБА_9.

Позивачка зі своєю сестрою ОСОБА_8. відмовились від належних їм за законом часток у спадковому майні на користь брата ОСОБА_9., оскільки він тяжко хворів, потребував стороннього догляду і іншого житла крім спадкового будинку у нього не було.

Брат позивачки ОСОБА_9. оселився у спадковий будинок ще за життя своєї матері та проживав у ньому до дня своєї смерті.

До того, як відмовитися від належних часток у спадковому майні ОСОБА_3. та ОСОБА_8. висунули перед відповідачами ОСОБА_4. та ОСОБА_5. умову та вимогу про те, що будинок після смерті їхнього батька вони зможуть успадкувати при умові, якщо будуть надавати йому допомогу та доглядати за ним. Вони не відмовлялися від того, що будуть доглядати за своїм батьком ОСОБА_9.

За життя ОСОБА_9. свої спадкові права після померлої матері ОСОБА_6. не оформив через те, що останні три роки тяжко хворів, у зв`язку з чим звільнився з роботи і протягом декількох місяців проходив медичне лікування у Верхньодніпровській центральній районній лікарні для наступного освідування на предмет встановлення непрацездатності, однак через тяжку хворобу ІНФОРМАЦІЯ_3 року він помер.

На день його смерті залишилось спадкове майно у вигляді жилого будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1 та заощадження.

Заповіту ОСОБА_9. не залишав, тому згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України  спадкоємцями першої черги за законом є його рідні діти – відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які звернулись до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого батька.

Між тим позивачка вважає, що відповідачі не мають права на спадщину після померлого ОСОБА_9. через те, що вони умисно ухилялися від виконання своїх обов`язків по утриманню свого батька.

Згідно із положенням частини третьої статті 1224 Цивільного кодексу України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухиляються від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

У частині п`ятій цієї ж статті зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

ОСОБА_9., ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, останні шість років тяжко хворів на такі захворювання як: енцефалополінейропатія тяжкого генезу (судинного та інтоксикаційного), тетрапарез, нижній парапарез, атрофія нервів зору в обох очах, макулодістрофічна початкова катаракта, неутримання сечі, хронічний пієлонефрит, хронічна анемія, міокардіодістрофія тяжкого генезу, порушення ходи вираженого ступеню, через що не міг самостійно пересуватися, готувати собі їжу, прати одяг та білизну, забезпечувати себе всім необхідним для нормальної життєдіяльності людини, у зв`язку з чим він потребував постійного стороннього догляду, допомоги та піклування.

Саме через погіршення стану здоров`я у 2005 році він вимушений був звільнитися з роботи у ВАТ „ВАРЗ” м. Верхньодніпровська, де працював слюсарем та протягом року (з січня 2005 року по січень 2006 року) отримував державну допомогу з безробіття, якої йому не вистачало, оскільки він потребував постійного лікування та посиленого харчування. Крім того йому треба було оплачувати ще і комунальні платежі.

Після припинення виплати допомоги з безробіття ОСОБА_9. зовсім бідував: йому було відімкнуто газ, електроенергію, у нього не було їжі, тому позивачка особисто погасила всі борги, матеріально його утримувала. Він дуже переживав своє безпорадне становище і за допомогою позивачки був працевлаштований наглядачем на звалищі сміття у КП „Житловик” 19.06.2007 року, але не міг виконувати навіть цю роботу через суттєве погіршення стану здоров`я і 02.08.2007 року вимушений був знов звільнитися з цього підприємства.

Відповідачам було відомо про вкрай тяжкий стан здоров`я їхнього батька та про його незадовільне матеріальне становище та його потребу в їхньому постійному догляді та допомозі, оскільки позивачка особисто неодноразово прохала їх якось допомогти їхньому батькові ОСОБА_9. матеріально та фізично, але з боку відповідачів ніякої дієвої допомоги не було до дня його смерті.

Після закінчення медичного лікування та обстеження на предмет встановлення непрацездатності, ОСОБА_9. вкрай потребував постійного стороннього догляду та допомоги, але відповідачі навіть не провідували його.

Відповідачі, усвідомлюючи свій обов`язок по відношенню до свого батька та маючи можливість виконувати цей свій обов`язок, але не виконували його, тобто умисно ухилялися від виконання своїх обов`язків по утриманню та наданню допомоги своєму батькові ОСОБА_9.

ОСОБА_3., в свою чергу, не могла постійно проживати біля свого брата, оскільки сама пенсіонерка, мешкає з чоловіком – пенсіонером та доглядає за одиноким свекром – інвалідом ВВВ І групи – ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5 року народження, а сестра ОСОБА_8. мешкає далеко за межами України.

Тем не менш позивачка провідувала брата ОСОБА_9., надавала йому посильну допомогу, забезпечувала його продуктами харчування, прала йому одяг, купувала ліки, посадила та прибрала городину з городу, а після його смерті здійснила його поховання за свої кошти.

Відповідачі в цей період працювали, мали можливість надавати батькові матеріальну допомогу та необхідний догляд, але свідомо не виконували свій обов`язок по догляду за батьком.

Крім того позивачка вважає, що для вирішення по суті свого позову необхідно встановити ще й факт прийняття братом ОСОБА_9. спадщини після померлої матері ОСОБА_6., факт непрацездатності брата ОСОБА_9., а також факт ухилення відповідачів ОСОБА_4. та ОСОБА_5. від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця ОСОБА_9. та у відповідності з вимогами частини 2 ст. 1259 ЦК України визнати за позивачкою та сестрою ОСОБА_8. право на спадкування після померлого брата ОСОБА_9. з таких підстав:

ОСОБА_9. постійно проживав в будинку разом з матір`ю ОСОБА_6., був там зареєстрований. Від своєї частки у спадковому майні він не відмовлявся, тому позивачка вважає, що він прийняв спадкове майно після смерті матері ОСОБА_6. своєчасно, а тому мав право на спадок після матері ОСОБА_6.

Ухиленн відповідачів ОСОБА_4., та ОСОБА_5., від надання матеріальної допомоги батька, який черех хвороби перебував у тядкому стані, та сам не мав можливості забезпечити свої потреби і стало причиною звернення до суду.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала в повному об”ємі, просить суд встановити факт прийняття ОСОБА_9. Спадщини, встановити факт непрацездатності ОСОБА_9., та знаходження його у безпорадному стані з 2005 року по день смерті. Встановити факт ухилення відповідачів ОСОБА_4., та ОСОБА_5., від надання необхідної допомоги батькові та усунути їх від права на спадкування. Визнати за нею право на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_11., при цьому допитана в якості свідка пояснила, що шлюб між її братом та матір”ю відповідачів був розірваний, її брат ОСОБА_9., після розірвання шлюбу залишив своїй колишній сім”ї трикімнатну квартиру і проїхав жити  та працювати в м. Дніпродзержинськ. В 1998 році він переїхав з м. Дніпродзержинська до м. Верхньодніпровська і прописався та проживав разом з матір”ю в поАДРЕСА_1 так як іншого житла не мав. З цього часу почало погіршуватись його здоров”я. Спочатку він працював на авторемонтному заводі, але пропрацювавши там 1,5 року вимушений був звільнитись так як  за станом здоров”я не міг виконувати роботу після звільнення він був зареєстрований в центрі зайнятості та отримував  допомогу. В 2004 році ОСОБА_9., тричі  перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні. Вона з сестрою вирішила підтримати брата і коли померла їхня мати вони вирішили відмовитись від спадкового майна  на користь брата, про що подали заяви до нотаріуса. При цьому розмовляли з дітьми ОСОБА_9., про те, що вони будуть доглядати батька і після його смерті успадкують все майно. Також вона просила їх садити город, щоб він не пустував та не заростав бур”янами. Але діти батька не доглядали. Син ОСОБА_4., як і приходив до батька тільки для того, щоб разом випити.  Город відповідачі та їхня мати посадили, але батькові не дали навіть відра картоплі. Натомість зібравши урожай все вивезли, навіть не зайшовши в будинок до батька. ОСОБА_9., продовжував хворіти, в нього була сильна анемія. В 2007 році, як йшов відмічатись  в центр зайнятості, то декілька раз зупинявся, так як не мав сил дійти, іноді навіть втрачав свідомість. Також перебуваючи в центрі зайнятості протягом року він був знятий з обліку і в цей час не отримував ніяких коштів для проживання, дуже бідував, в нього було відключене світло, газ за борги. Вона погасила його борги, і допомогла влаштуватись на роботу в КП “Житловик” для того щоб він пропрацював там хоч деякий час, та міг би знову стати на облік в центрі зайнятості та отримувати хоч якусь допомогу. Пропрацювавши там декілька місяців він змушений був звільнитись, так як не міг виконувати ніякої роботи. Наприкінці 2007 року в ОСОБА_9., дуже погіршився стан здоров”я, він проходив стаціонарне лікування, в цей час він не міг навіть ходити. Вона з чоловіком відвезла його до лікарні, купувала необхідні ліки, кожний день змушена була його відвідувати, носити їсти, прати після нього, так в нього було нетримання сечі. Вона в цей час зустріла ОСОБА_5., і просила її відвідати батька, але вона так не прийшла. Коли ОСОБА_9., був виведений із тяжкого станустало питання про призначення йому групи інвалідності, для цього потрібно було поїхати з ним в м. Дніпродзержинськ. Так як вона не могла поїхати, тому, що крім брата піклувалась ще за хворим свекром, вона попросила ОСОБА_4., поїхати з батьком, при цьому сказала йому, щоб обов”язково взяли довідку-висновок, але ОСОБА_4., його так і не взяв і вона змушена була сама їхати та брати його, що викликало великі складнощі. Коли батько помер, то вона за власні кошти організувала його поховання, відповідачі  для проведення поховання не надали ніякої матеріальної допомоги і навіть не прийшли попрощатись з батьком, з”явились лише в останню мить на кладовищі.

      Представник позивача позовні вимоги підтримала, вважає, що є всі підстави для їх задоволення, так як брат позивачки був непрацездатним, що підтверджується медичною документацією, потребував допомоги, як матеріальної так і у догляді, таку допомогу надавала йому позивачка. Те що він працював навіть незадовго до смерті лише підтверджує, що він потребував допомоги та факт його непрацездатності, так як він протягом тривалого часу не міг працювати,і влаштовувався на роботу, щоб мати лише якісь засоби до існування. Відповідачі не надавали йому необхідної допомоги, хоч і мали на це можливість, так як працювали, проживали з батьком в одному місті, але ним зовсім не цікавились. Син відвідував батька лише для того, щоб з ним випити, а не надати йому допомогу, чи утримати його від вживання спиртних напоїв, що йому було заборонено.

         Відповідач ОСОБА_4,, проти задоволення позовних вимог заперечував, будучи допитаний в якості свідка пояснив, що він відвідував батька  в лікарні. У батька була анемія, він погано бачив. Давав батькові гроші, коли той просив, купував таблетки. Відвідував його в лікарні приблизно три рази на тиждень. хоч працював в іншому  місці, коди вранці їхав, і лише ввечері приїздив додому. Його мати також відвідувала батька, готувала йому їжу, готувала та приносила їжу батькові і його сестра відповідачка ОСОБА_5.

                Відповідач ОСОБА_5., позовні вимоги не визнала, при цьому будучи допитана в якості свідка пояснила суду, що вона ходила до батька разом з братом. Садили в батька город, батько іноді сам приходив до матері і вона його годувала. Літом у батька бували часто, майже кожні вихідні. Вона працювала на пошті та на інкубаторі, В 2007 році пів року не працювала, деякий час не працювала в 2008 році. Вона допомагала і прибирати та прати батькові, але частіше це робила її мати.

   Представник відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що для того, щоб усунути відповідачів від спадкування потрібно встановити факт перебування їхнього батька в безпорадному стані, та їх ухилення від його утримання, він вважає, що ці факти не знайшли свого підтвердження в суді, так як відповідач не був непрацездатним, він працював і авторемзаводі і в КП “Житловик” навіть незадовго до смерті, при цьому з наглядача  звалища був переведений  вантажником, що потребує фізичних зусиль та доброго стану здоров”я. Звільнявся з роботи не за станом здоров”я, а за згодою сторін та за власними бажання. В періоди, коли не працював перебував на обліку в Центрі зайнятості де отримував допомогу по безробіттю. Те, що він хворів та знаходився на лікуванні в лікарні не вказує на перебування його в безпорадному стані, так як в епікрізах вказується, що він виписувався в вз”язку покращенням стану здоров”я, там йому  пропонувалось перестати вживати спиртні напої, що він не виконував, він міг сам ходити, обслуговувати себе, тому в безпорадному стані не перебував. Факт ухилення відповідачів від надання допомоги батькові також не знайшов своє підтвердження. Так як по-перше батько не звертався до відповідачів з проханням йому матеріально допомагати, і  стягував з них аліменти. Крім того і відповідачі і свідки вказують на те, що вони відвідували батька і вдома і в лікарні, готували йому їжу, допомагали прибирати, прати, коли не могли це зробити це самі то допомогу надавала їхня мати ОСОБА_12. Відповідач ОСОБА_4,, возив батька до лікарні в м. Дніпродзержиськ, купував йому ліки, давав гроші, коли батько просив. Тому немає підстав для усунення їх від спадкування.

Вислухавши сторони, представників сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку , що позовні вимоги підлягають задоволенню  частково за такими підставами.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла мати позивачки ОСОБА_6, останнє місце прописки та проживання якої було: АДРЕСА_1.

На день її смерті залишилось спадкове майно: жилий будинок з господарчими будівлями в АДРЕСА_1.

За життя мати позивачки заповіту не залишала, чоловік померлої ОСОБА_6., та батько позивачки ОСОБА_7 помер раніше у ІНФОРМАЦІЯ_2 році, тому  спадкоємцями першої черги  на зазначене спадкове майно було троє її дітей: позивачка, сестра ОСОБА_8. та брат ОСОБА_9.

Позивачка зі своєю сестрою ОСОБА_8. відмовились від належних їм за законом часток у спадковому майні на користь брата ОСОБА_9., Що підтверджується копією заяви ОСОБА_3., поданої державному нотаріусу. Таку свою відмову вона пояснює тим, що брат  тяжко хворів, потребував стороннього догляду і іншого житла крім спадкового будинку у нього не було, так як при розірванні шлюбу з матір”ю відповідачів, він залишив їм трикімнатну квартиру.

Брат позивачки ОСОБА_9. оселився у спадковий будинок ще за життя своєї матері та проживав у ньому до дня своєї смерті. Також з пояснень позивачки встановлено, що ОСОБА_9., подавав заяву до нотаріуса про прийняття  спадщини у встановлений законом термін, але свідоцтва про право на спадщину не отримав в взв”язку з тяжким матеріальним становищем.

Таким чином суд вважає, що ОСОБА_9., прийняв спадщину, що залишались після смерті ОСОБА_6. Так як відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який проживав з спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого законом строку він не відмовився від неї.

 ОСОБА_9., на час смерті  матері ОСОБА_6., ІНФОРМАЦІЯ_1 року, проживав  разом з нею, був зареєстрований в будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується записами в домовій книзі. Таким  чином згідно закону вважається таким, що прийняв спадщину.

 Крім того він  подавав заяву до державного нотаріуса про прийняття спадщини,що також підтверджує факт прийняття ним спадщини в порядку встановленому законом. Одержання свідоцтва про право на спадщину є право, а не обов”язком особи, законодавство України не встановлює строк протягом якого особа повинна отримати свідоцтво про право на спадщину. Тому суд вважає, що так як ОСОБА_9., прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_6., способом визначеним в законі,у встановленні факту прийняття ним спадщини позивачеві потрібно відмовити.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9., помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

На день його смерті залишилось спадкове майно у вигляді жилого будинку з господарчими спорудами в АДРЕСА_1 та заощадження.

Заповіту ОСОБА_9. не залишав, тому згідно зі ст. 1261 Цивільного кодексу України  спадкоємцями першої черги за законом є його рідні діти – відповідачі ОСОБА_4. та ОСОБА_5., які звернулись до Верхньодніпровської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого батька.

Відповідно до ч.3  ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом повнолітні діти, які ухиляються від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

 ч. 5 ст. 1224 ЦК України  встановлюється, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом встановлено, що ОСОБА_9., починаючи з 2004 року тяжко хворів на такі захворювання як: енцефалополінейропатія тяжкого генезу (судинного та інтоксикаційного), тетрапарез, нижній парапарез, атрофія нервів зору в обох очах, макулодістрофічна початкова катаракта, неутримання сечі, хронічний пієлонефрит, хронічна анемія, міокардіодістрофія тяжкого генезу, порушення ходи вираженого ступеню, через що не міг самостійно пересуватися, готувати собі їжу, прати одяг та білизну, забезпечувати себе всім необхідним для нормальної життєдіяльності людини, у зв`язку з чим він потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, що підтверджується медичними епікрізами.

 Так відповідно до виписок з історії хвороби,ОСОБА_9., в 2004 році тричі перебував на стаціонарномі лікуванні в  Верхньодніпровській ЦРЛ:, а саме з 07.06.2004 року по 25.06.2004 Р., з 6.11.2004 року по 26.11.2004 року та з 29.11.2004 року по 14.12.2004 року. У всіх виписках зазначається, що після проведеного лікування стан хворого незначно покращився, та пропоновано продовжити лікування з указанням лікарських засобів та рекомендацій для такого лікування.

        Наступне стаціонарне лікування ОСОБА_9., відбулось згідно виписки з історії хвороби з 08.10.2007 року по 26.10.2007 року, даною випискою підтверджено наявність у ОСОБА_9., вище перерахованих хвороб, а також вказується, що хворий непрацездатний. Та потрібно вирішити питання про працездатність через ВКК та МСЕК, також є направлення на МСЕК ОСОБА_9. Відсутність на направлені дати  не дає підстави вважати його недійсним. Так як в такому вигляді  воно було видане хворому. ОСОБА_3., пояснювала, що таке направлення було і для проведення освідування ОСОБА_9., потрібно було їхати до іншого міста, а ОСОБА_4.. пояснював, що він їздив з ОСОБА_9., з цією метою до м. Дніпродзержинська. Тобто питання про непрацездатність ОСОБА_9., вирішувалось.

       Тяжкий стан хворого ОСОБА_9., під час лікування восени 2007 року підтверджується показаннями свідка ОСОБА_13., який в судовому засіданні пояснив, що коли до їхньої палати поклали на лікування ОСОБА_9., він не міг ходити, погано бачив, був в дуже в тяжкому стані, вночі падав з ліжка, і він та інші хворі прикладали зусиль щоб підняти його назад, так як сам піднятись він не міг. Крім того у ОСОБА_9., було нетримання сечі, і він з цієї причини навіть змушений був перейти на інше ліжко подалі від ОСОБА_9. Лише через деякий час ОСОБА_9., почав трошки ходити.

        З цих досліджений в судовому засіданні доказів суд робить висновок, що ОСОБА_9., все таки перебував в безпорадному стані, особливо починаючи з осені 2007 року, в зв”язку з чим потребував догляду за ним, так як в цей час не міг навіть сам пересуватись і тільки після отриманого лікування, почав помаленьку ходити, проте потребував сторонньої допомоги і при проходженні освідування і при задоволенні своїх перших життєвих потреб, у харчуванні, особистій гігієні, ходінні та інше. При цьому суд вважає, що немає значення той факт, що такий стан викликаний у ОСОБА_9., позитивною чи негативною його поведінкою, а саме схильністю до вживання алкогольних напоїв. Так як по-перше немає висновку, що саме надмірне вживання ним алкоголю  викликало цілий ряд захворювань і по -друге, навіть якщо тяжкий стан ОСОБА_9., викликаний саме вживанням спиртних напоїв, це не звільняє відповідачів від їхнього обов”язку по утриманню батька. Напроти вони повинні були вжити заходи на утримання його від вживання алкогольних напоїв, при необхідності запропонувати та допомогти в лікуванні від цього.

      Відповідачі ОСОБА_4.,, ОСОБА_5.,, а також свідки ОСОБА_12.,ОСОБА_14.ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_17.,    заперечують перебування ОСОБА_9., у безпорадному стані, але своїми поясненнями, намагаючись підтвердити відсутність факту ухиляння відповідачів від надання допомоги та утримання батька лише підтверджують, що батько такої допомоги потребував, сам не міг обслуговувати себе і відповідно перебував у безпорадному стані. Так всі зазначають, що ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_12., готували їжу та носили її ОСОБА_9., відвідували його в лікарні, приносили йому їжу.

     Так свідки ОСОБА_15. та ОСОБА_14., вказують, що ОСОБА_12., ОСОБА_5., ОСОБА_4., влітку майже кожного дня ходили до ОСОБА_9., носили пакунки з баночками, з чого вони робили висновок, що то їжа. Свідок ОСОБА_16., пояснював в судовому засіданні, що він майже кожного вихідного дня відвозив ОСОБА_5., до батька, при цьому вони купували йому харчі: крупи, макарони, хліб, ковбасу. ОСОБА_5., прибирала та прала у батька, всі ці пояснення на думку суду підтверджують, а не спростовують перебування ОСОБА_9., в безпорадному стані та необхідність у наданні допомоги.

 З чого суд робить висновок, що ОСОБА_9., все ж таки потребував допомоги від своїх дітей. Тобто вже починаючи з літа 2007 року був в такому стані, коли сам не міг забезпечити  своїх потреб, та потребував сторонньої допомоги, тобто перебував у безпорадному стані. При цьому факт наявності непрацездатності не підтверджує факт безпородного стану. Людина може бути непрацездатною за віком проте не потребувати сторонньої допомоги. Суд вважає, що саме через наявність безпорадного стану ОСОБА_9., не зміг вирішити питання про свою непрацездатність, так як для цього потрібно було самому пересуватись, пройти медичну комісію, за межами міста,що сам він зробити не зміг, а  належної допомоги від дітей не отримав в цьому напрямку не отримав.

   Тому суд вважає, що в задоволенні вимог позивачки про встановлення факту непрацездатності ОСОБА_9., потрібно відмовити.

Проте факт перебування ОСОБА_9., в безпорадному стані та потребування ним  допомоги, на думку суду знайшов своє підтвердження.

          Посилання представника відповідачів на те, що ОСОБА_9., працював, та перебував на обліку в центра зайнятості, тому був працездатним та не потребував допомоги суд оцінює критично за таких підстав.

          Згідно запису в трудові книжці ОСОБА_9. працював ВАТ „ВАРЗ” м. Верхньодніпровська слюсарем. Як пояснив в судовому засіданні свідок ОСОБА_19., ОСОБА_9., працював на авторемзаводі слюсарем, але за станом здоров”я не міг виконувати цю роботу, тому був переведений прибиральником, але і цю роботу не міг виконувати як слід за станом здоров”я, тому був звільнений з роботи.

           19.06.2007 року  ОСОБА_9, був прийнятий на роботу в КП “Житловик” наглядачем звалища. Через місяць 18.07.2007 року він був переведений вантажником, а 02.08.2007 року був звільнений з роботи за згодою сторін. Як вбачається із записів у трудовій книжці вантажником він пропрацював зовсім невеликий період, навіть менше місяця. Як пояснювала позивач ОСОБА_3., на цю роботу вона влаштувала його тому, щоб ОСОБА_9., міг зареєструватись в центрі зайнятості та отримувати допомогу., тому суд вважає, що така підстава для звільнення ОСОБА_9., в той час була найбільш доцільною для нього, щоб він міг отримати допомогу по безробіттю відразу після реєстрації в центрі зайнятості. А невдовзі після цього стан здоров”я ОСОБА_9., настільки погіршився, що він змушений був лікуватись в лікарні при цьому сам не мав навіть фізичної можливості  звернутись туди. Тому враховуючи поперднє лікування ОСОБА_9., суд вважає, що він хворів з 2004 року і за станом здоров”я ящо і міг працювати то виконувати легку роботу і протягом незначного періоду.

      Згідно повідомлень Центру зайнятості ОСОБА_9., перебував на обліку та отримував допомогу з 25.01.2005 року по 21.03.2006 року, при цьому розмір допомоги був від 58 до 260 грн. Також другий раз ОСОБА_9., був зареєстрований в центрі зайнятості та отримував допомогу з 14.08.2007 року по 06.03. 2008 року,  розмір допомоги складав від 81 грн., до 210 грн.

          Такий розмір допомоги по безробіттю на думку суду не міг забезпечити потреб ОСОБА_9., так як навіть був меншим за прожитковий мінімум, який в 2005 році складав 453 грн., в 2006 році, за період перебування ОСОБА_9., на обліку в центрі зайнятості 561 грн., та 568 грн, в 2008 році 633 грн., для працездатних осіб, яким на той час вважався ОСОБА_9., так як пенсійного віку ще не досяг, інвалідності не мав. А розмір отримуваної ним допомоги був навіть меншим за половину прожиткового мінімуму. В період з березня 2006 року по червень 2007 року ОСОБА_9., взагалі ніяких прибутків не мав. Так як виплата допомоги по безробіттю йому була припинена, а робити він не мав. Тому малозапезпеченність його в 2005 році, та відсутність прибутків в 2006 році привели до того, що в період з 15.03.2005 року по 30.08 2005 року він був відключений від електропостачання, а 25.06.2006 року, - від газопостачання. Заперечення представника відповідачів, що це ще борги матері ОСОБА_9., є безпідставними, так як мати померла ще в 2004 році. А суми заборгованості які стали підставою для відключення ОСОБА_9., від електро- та газопостачання є не великими і не могли виникнути ще за життя матері.

      Тому суд вважає, що в період з 2005 року по день смерті ОСОБА_9., потребував матеріальної допомоги, так як мав невеликі прибутки, та  в певнивний  період не мав їх зовсім.

       Відповідно до вимог ч. 1  ст. 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують  матеріальної допомоги.

Крім того ст. 203 зазначеного Кодексу дочка, син крім сплати аліментів зобов`язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю, немічністю.

    Суд вважає, що відповідачам було відомо про вкрай тяжкий стан здоров`я їхнього батька,   про його незадовільне матеріальне становище та його потребу в їхньому постійному догляді та допомозі, оскільки як пояснювала  позивачка, вона особисто неодноразово прохала їх якось допомогти  батькові ОСОБА_9. матеріально та фізично.

     Крім того відповідачі разом зі своє матір”ю садили город в садибі батька, тому все-таки бували в нього і повинні були знати як про його матеріальне становище так і про фізичний стан.

           Відповідачі ОСОБА_4., та ОСОБА_5., працювали, тому мали можливість матеріально допомогти своєму батькові, але такої допомоги йому не надавали.

                     Посилання представника відповідачів на те, що ОСОБА_9., не звертався з позовом про стягнення з відповідачів аліментів, суд не вважає достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

                     Крім матеріальної допомоги в зв”язку з захворюванням суд вважає, що  ОСОБА_9., потребував і допомоги фізичної від відповідачів, так як сам не міг приготувати їжу, коли не міг ходити, навіть не міг купити продукти харчування, потребував допомоги у проведенні особистої гігієни, прибиранні житла, пранні білизни тощо.

          Із показань свідків ОСОБА_20.. ОСОБА_21., ОСОБА_22. ОСОБА_18., таку допомогу ОСОБА_9., надавала позивачка ОСОБА_3., і не надавали  його діти відповідачі ОСОБА_4., та ОСОБА_5.

        Так свідок ОСОБА_18., пояснив в судовому засіданні, що коли ОСОБА_9., хворів він разом з дружиною по 2-3 рази на тиждень навідувались до нього, ОСОБА_3., готувала йому їжу, кожен день прала білизну, прибирала в  лікарняній палаті та вдома у ОСОБА_9. Оплатила заборгованість за світло та газ, щоб він міг користуватись ними. В цей же час вона працювала, доглядала і за його хворим батьком. Коли виникла потреба, щоб ОСОБА_4,, повіз С батька в Дніпродзержинськ на медкомісію, то вона оплатила проїзд їх обох туди і додому. Але ОСОБА_4., навіть не міг належним чином оформити необхідні документи і ОСОБА_3., змушена була знову сама їхати їх дооформляти та витрачати на це кошти. Вони також поховали ОСОБА_9 за власні кошти. Дітей навіть на кладовищі чекали 40 хв., щоб вони все ж таки могли проститись з батьком. В даний час на могилу до батька не ходять не доглядають за нею не рвуть бур”ян.

       Свідки ОСОБА_20.. ОСОБА_21., ОСОБА_22., в судовому засіданні пояснювали, що догляд за ОСОБА_9., та садибою в основному здійснювала ОСОБА_3., вона там бачили її та її чоловіка. Відповідачів та їхню матір бачили зовсім рідко і то лише на   городі.

       Свідок ОСОБА_23., пояснював в судовому засіданні, що він лікувався разом з ОСОБА_9.. в 2007 році,з часу його  початку лікування в лікарні. ОСОБА_3., носила йому їжу, купувала ліки, прала білизну, прибирала в палаті, кожного дня ходила до нього. Дочку ОСОБА_9., він бачив в лікарні лише один   раз.

         В противагу зазначеним свідками свідки ОСОБА_12.,  ОСОБА_14. ОСОБА_15 ОСОБА_16., пояснювали, що відповідачі та їх мати ОСОБА_12.,   носили їжу ОСОБА_9., садили город, рвали траву, часто ходили до нього.

           Свідок ОСОБА_16., пояснював, що ОСОБА_5., кожного вихідного дня відвідувала батька, він сам возив її туди, купували йому необхідні продукти, вона прала білизну, прибирала в будинку.

               Свідок ОСОБА_17., в судовому засіданні пояснив, що він лікувався з ОСОБА_9.. в 2007 році, і ліг на лікування вже після того, як виписався ОСОБА_23., він знає що відповідачі та їхня мати відвідували ОСОБА_9., не меньше п”яти раз, ОСОБА_12., приносила йому їжу, дочка також носила їжу, син відвідував батька, їздив з ним на МСЕК. ОСОБА_3.. він в лікарні не бачив.

Суд критично ставиться до пояснень свідка ОСОБА_16., так як сама відповідач ОСОБА_5., не зазначала, що вона кожного вихідного дня відвідувала свого батька, а вказувала лише на періодичність свого відвідування, а також пояснювала, що батька частіше відвідувала мати ОСОБА_12., яка носила йому їжу, поралась на городі, забирала траву, яку наривав батько. І такі пояснення свідко суд вважає або такими, що взагалі не відповідають дійсності, так як він цього не робив і не бачив, або занадто перебільшеними.

І відповідач ОСОБА_5., і відповідач ОСОБА_4., в судовому засіданні пояснювали, що батько сам ходив за продуктами, сам собі прав та прибирав у будинку, тому зовсім не відповідають дійсності пояснення свідка ОСОБА_16., що це все робила відповідачка ОСОБА_5.

Критично суд ставиться і до показань свідкаОСОБА_17., який чітко зазначає скільки раз ОСОБА_9., відвідувала його дочка, син, колишня дружина, проте не може пояснити хто і скільки раз відвідував інших хворих, що лежали з ним у палаті, вказує, що ОСОБА_3., зовсім не бачив у лікарні, хоч інші свідки зазначають, що вона ходила туди кожен день, це ОСОБА_23., ОСОБА_18., тому хоч раз, а він повинен був бачити її у брата. Також ОСОБА_3.  пояснила, що ОСОБА_17., приходив до лікарні лише на процедури і не був там протягом всього дня, тому  міг її і не бачити. Крім того ОСОБА_17., знаходився у лікарні зі ОСОБА_9., вже в той період, коли стан здоров”я його покращився, він міг сам пересуватись і така гостра необхідність в стороньому його догляді як в перші дні вже відпала.

 Ті докази, які надали суду відповідачі ОСОБА_4., та ОСОБА_5., а саме показання свідків, що вони їх бачили у батька, співпадають з тими періодами, що вони певним чиним бували в садибі батька та в лікарні. А саме, коли садили та обробляли город, збирали урожай, пояснення свідків подружжя ІНФОРМАЦІЯ_6. Відвідування батька в лікарні, пояснення свідка ОСОБА_17., і ці відвідини не заперечує і позивач ОСОБА_3

Проте, відповідачі не надали суду доказів про ті періоди, коли батько фактично потребував їхньої допомоги,але про них ні відповідачі, ні запрошені ними свідки не згадали. А саме період лікування ОСОБА_9., в 2004 році,тричі був в лікарні, з одним і тим же діагнозом, стан був вкрай незадовільний, але  ніхто навіть самі відповідачі не згадали про свою допомогу батькові в цей період. Лише свідокОСОБА_20 зазначала, що ОСОБА_4., іноді приходив до батька додому  і то для того щоб випити, та разом з ними виносив з будинку речі та їх продавали, щобмати кошти на випивку. Це в той час коли за рекомендацією лікарів ОСОБА_9., заборонялось вживати спиртні напої і син замість того щоб перешкодити в цьому батькові, схиляв його до вживання спиртних напоїв.

      Ніяких доказів не подано суду про відвідування та допомогу відповідачів в період з листопада 2007 року по день смерті батька, тобто коли ОСОБА_9., виписали з лікарні з направленням на МСЕК і по день смерті, хоч в даний період батько і потребував допомоги, як в оформленні групи інвалідності так і матеріальної та допомоги доглядом.

          Також суд критично оцінює пояснення  відповідачів про те, що вони  відвідували батька, купували йому ліки, надавали іншу допомогу, так як в судовому засіданні вони навіть на могли назвати хвороби на які  хворів ОСОБА_9., лише вказували, що поганно бачив, була хвора печінка, анемія, тобто те, що могли запам”ятати від пояснень ОСОБА_3., а інші хвороби назвати не могли. Медична картка також знаходилась у позивача ОСОБА_3, що  свідчить про те, що саме вона надавала допомогу ОСОБА_9., в лікуванні, знала про його хвороби, та хвилювалась за стан здоров”я брата. На питання, які ліки купували батькові відповідачі  називали найбільш поширені ліки від головного болю, простуди тощо, тобто ті, які вживає кожна людина, проте не назвали ні одного препарату з призначень лікаря ОСОБА_9.

            Незрозумілим для суду залишився і той факт, що відповідачі, які намагались довести свою допомогу батькові, зовсім не взяли участі у його похованні: в організації поховання, матеріальній допомозі, навіть не прийшли щоб попрощатись з батьком вдома, а на кладовищі їх чекали тривалий час, щоб діти все ж таки мали б можливість проситись з покійним. Ніяких доказів про свою зайнятість, перебування за межами міста, хворобу чи інші причини, що перешкоджали їм це зробити вони суду не надали. Тому суд вважає, що відповідачі ухилялись від надання допомоги по утриманню батька за його життя, та не надали належного вшанування в його смерті.

           Суд встановив, що ОСОБА_9., який потребував  допомоги в останні роки життя таку допомогу надавала його сестра, проте він потребував таку допомогу і від дітей, так як ОСОБА_3., має власну сім”ю, свекра, який також  через похилий вік та хвороби потребує її піклування і вона в повній мірі не могла надати йому такої допомоги. В зв”язку з цим неодноразово просила дітей допомогти, відвідати батька у лікарні, вдома, посадити город, щоб і він міг скористатись якимись овочами з нього.

      Просила ОСОБА_4., відвезти батька  на обстеження до іншого міста для встановлення йому інвалідності, призначення пенсії і тим самими отримання коштів для існування,  в зв”язку з чим оплатила їм проїзд в обидва кінці, ОСОБА_4., хоч не відмовився надати допомогу, але виконав все так неналежно, що вона змушена була сама  потім їхати та виправляти становище, так як хвилювалась та опікувалась за брата. Свідок ОСОБА_12., пояснювала, що вона також відвідувала ОСОБА_9., готувала та носила йому їжу, що також підтверджує факт потребування ним  стороньої допомоги, надання цієї  допомоги іншою особою, а саме ОСОБА_12., а   не відповідачами, які є його дітьми та спадкоємцями.

        За таких обстави суд вважає, що відповідачів ОСОБА_4., та ОСОБА_5., потрібно усунути від права на спадкування, так як вони будучи дітьми спадкодавця, що потребував допомоги і за законом повинні  надавати таку допомогу, ухилялись від її надання. В той час як мали і матеріальну і фізичну можливість її надати. Так як працювали, про що не заперечують. Відповідач ОСОБА_5., деякий час протягом 2007, 2008 року не працювала, тому мала фізичну можливість допомогти батькові, але цього не робила.

         Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом

одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення  їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини та інше.

             Відповідно до ст. 1262 ЦК України  позивачка є спадкоємцем другої черги, так як є рідною сестрою спадкодавця.

           І так як спадкоємці першої черги діти спадкодавця – відповідачі ОСОБА_4., та ОСОБА_5., усуваються від права на спадкування суд вважає за можливе визнати за  ОСОБА_3., право на спадкування після смерті ОСОБА_9.

              Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат пов”язаних з наданням правової допомоги відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає, що дані витрати підлягають відшкодуванню позивачеві частково відповідно до задоволених позовних вимог позивача. Представником позивача надані квитанції за надання правової допомоги на  загальну  суму 1500 грн. так як позовні вимоги позивача задоволені частково суд вважає, що з відповідачів підлягає   стягненню 800  грн., солідарно на користь позивача на відшкодування понесених судових витрат на надання правової допомоги

На основі  ч. 2 п. 3  п. 5 ст.1224, ст.  1258 ЦК України, керуючись ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт ухилення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від надання необхідної допомоги ОСОБА_9, померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Усунути ОСОБА_4 та ОСОБА_5  від права на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_9.

Визнати заОСОБА_3 право на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

У задоволення решти позовних вимог  відмовити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 800 грн.

Рішення може бути оскаржене до судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі заяви до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 днів після подачі заяви.  Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

    Головуючий.