Справа №2-486/07/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И.
15 січня 2007 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Плетньова В.В.
при секретарі Григоренко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-і особи приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та АКБ „Правекс-Банк"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка ОСОБА_1 4 липня 2006 р. звернулася до суду з позовною заявою, у якій просить визнати недійсними: договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 м.Харкова, укладений між нею та ОСОБА_3, та договір купівлі-продажу тієї ж квартири між ОСОБА_3. та ОСОБА_2, посвідчені відповідно приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що 16 липня 1999 року позивачка придбала 59/100 частин АДРЕСА_1. 20 листопада 2001 року вона придбала 41/100 частину цієї ж квартири. Після придбання квартири в цілому в ній були проведені необхідні переобладнання, зроблені два окремі виходи, а тому вона отримала свідоцтво про право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 та свідоцтво про право власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1. Свідоцтва, видані виконавчим комітетом Київської районної ради згідно з рішенням цієї ж ради від 02.11.2004 року за НОМЕР_1 та зареєстровані в КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 22 березня 2005 року. З 16 січня 1992 року по цей час вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 - громадянином Боснії та Герцеговини. На тей час він був біженцем, не мав ні власного житла ні заробітку, жив у належній позивачці на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_2.ОСОБА_2 почав працювати лише з 1996 року, тобто з моменту приїзду його на територію України у 1992 році він не мав жодних коштів для існування, жив за рахунок позивачки та за кошти, які позичив у її подруги - ОСОБА_5. Відповідач скаржився на те, що отримує дуже малу заробітну плату і не бачить сенсу працювати за такі гроші, а тому у 2000 році він зовсім припинив свою трудову діяльність. На початку 2006 року ОСОБА_2 мав складне матеріальне становище. У зв'язку з цим він хотів отримати кредит на побутові потреби в банку, але банк йому відмовив у видачі кредиту, оскільки його доходи були недостатніми, щоб забезпечити повернення боргу за кредитним договором. Оскільки відповідач не мав власного нерухомого майна, а отримати кредит можливо було тільки в тому випадку, якщо є достатнє забезпечення кредиту, він вмовив позивачку та її племінника - ОСОБА_3 укласти два фіктивні договори купівлі-продажу. 19 березня 2006 року позивачка продала належну їй АДРЕСА_1 своєму племіннику, а наступного дня останній продав вищевказану квартиру ОСОБА_2. Договір купівлі-продажу був
2
посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу
ОСОБА_4 за р. НОМЕР_2. ОСОБА_3. не мав наміру придбавати у власність квартиру НОМЕР_3, і в нього не було на купівлю квартири грошей, розрахунок між ними не проводився. Також він не отримав жодної копійки, коли продав цю квартири ОСОБА_2. наступного дня. Ці угоди укладались без наміру створити правові наслідки, передбачені договором купівлі-продажу, а лише з метою отримання кредиту в банківській установі. Також позивачка виступила гарантом за кредитним договором, який в той же день, тобто 20 березня 2006 року, був укладений між ОСОБА_2 та АКБ „Правекс-Банк". Для забезпечення виконання цього договору був посвідчений іпотечний договір, згідно з яким в разі невиконання умов кредитного договору стягнення буде накладене на квартиру АДРЕСА_1. Після отримання ОСОБА_2 кредиту відносини між ним та позивачкою почали різко псуватися. ОСОБА_2 забажав розлучення, він також попередив позивачку, що за його боргом по кредитному договору буде розраховуватись вона, оскільки виступає його гарантом, а він сплачувати гроші не збирається.
В судовому засіданні позивачка підтримала свій позов, підтвердила зазначені у позовній заяві обставини справи.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснивши суду, що дійсно його дружина продала квартиру своєму племіннику, після чого він, ОСОБА_2 викупив в останнього квартиру з тим, щоб вона не була втрачена його з позивачкою сім'єю.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, пояснивши суду, що оформив договір, за яким купив у своєї тітки - позивачкиОСОБА_1 зазначену квартиру за проханням ОСОБА_2, не маючи наміру придбати її фактично. Гроші за квартиру він позивачці не передавав. Після зазначеної угоди він оформив договоір, за яким продав цю ж квартиру ОСОБА_2., також не отримавши за цією угодою будь-яких грошей.
3-і особи просили розглянути позов у їх відсутностію
Вислухавши доводи сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до вимог ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Ззідно вимог ст.234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Судовим розглядом справи було встановлено, що обидва оспорювані позивачкою договори відповідають вимогам законодавства, що ставляться до такого виду угод, укладені у нотаріальній,, формі. Доводи позивачки та відповідача ОСОБА_3 про те, що фактично гроші за договорами від покупців продавцям не передавалися, спростовуються письмовими доказами - зазначеними договорами купівлі-продажу. Позивачка не конкретизувала, які саме наслідки мали настати за договорами мали настати й не настали фактично. ОСОБА_3, придбавши квартиру, не тільки вступив в фактичне володіння нею, но і реалізував своє право власника на відчуждження майна. Визнаючи вимоги позивачки, ОСОБА_3 в той же час сам не оспорив у визначеному законом порядку договір між ним та позивачкою.
Згідно вимог ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, згідно договору купівлі продажу передав ОСОБА_3 гроші в сумі 176 750грн., про що свідчить його заява нотаріусу.
ОСОБА_2, придбавши квартиру у ОСОБА_3, також реалізував частину своїх прав власника, заклавши квартиру для отримання банківського кредиту.
Позивачка погоджувалась з обома угодами після їх украдення, і їх оспорювання явилося наслідком погіршення сімейних відсносин позивачки із ОСОБА_2
З урахуванням викладеного суд вважає позов недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215,655 ЦК України, суд, -
3
ВИРІШИВ :
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та поданням протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги - через Київський районний суд м.Харкова з подачею копії апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області, або в порядку, визначеному ч.4 ст.295 ЦПК України.