Справа НОМЕР_1-958/07/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2007 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Плетньова В.В.
при секретарі Григоренко А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Харківській обл. та Лінейного відділу в метрополітені Головного управління МВС України в Харківській обл., 3-я особа Управління державного казначейства в Харківській обл. про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ :
Позивач ОСОБА_1 17 листопада 2006 р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ГУМВСУ в Харківській обл. на відшкодування матеріальної та моральної шкоди 494000грн., посилаючись на те, що 0ІНФОРМАЦІЯ_1 року він зі своїм рідним братом - ОСОБА_2 повертався з роботи. На станції метро "Московський проспект" зі сторони виходу до парку ім. Артема, вони побачили, що працівник міліції, як потім з'ясувалось, ОСОБА_3, тягне за волосся працівницю метрополітену, раніше позивачеві незнайому ОСОБА_4. ОСОБА_3почав бити її руками по обличчю та тілу, а згодом витягнув пістолет. Позивач з братом зрозуміли, що дана поведінка робітника міліції не є правомірною і, щоб завадити продовженню цих дій, вони намагатися запобігти продовженню розправи над жінкою. В цей час пролунало кілька пострілів, які здійснив ОСОБА_3 в ОСОБА_4 Позивач з братом кинулися до працівника міліції, щоб відібрати зброю, але ОСОБА_3, побачивши це, декілька разів вистрелив спочатку у брата позивача, а потім - у нього самого. Після цього ОСОБА_3 з місця пригоди втік, а згодом покінчив життя самогубством. Позивача було поранено, а ОСОБА_4 та брата позивача - вбито. Позивач був доставлений в лікарню невідкладної медичної допомоги №4. По даному факту Харківським міжрайонним транспортним прокурором було порушено кримінальну справу, яка була закрита на підставі п. 8 ст. 6 КПК України у зв'язку зі смертю обвинуваченого. В ході досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_3 винний у скоєнні злочинів передбачених ч. 1 ст.115 КК України (вбивство ОСОБА_4.), ч.2 ст.115 КК України пунктів 1, 5, 8, 13 (вбивство ОСОБА_2 та замах на вбивство ОСОБА_1). У зв'язку з тим, що закон надає громадянам право активного захисту як своїх інтересів так і інтересів інших громадян від злочинних зазіхань, позивач та його брат при даних обставинах намагались прийти на захист потерпілій ОСОБА_4, усвідомлюючи, що їй загрожує смертельна небезпека, виконуючи свій громадський обов'язок. В частині відшкодування матеріальних збитків позивач послався на те, що у зв'язку з спричиненням йому ушкодження здоров'я він не працює та повноцінно працювати не зможе. Позивачеві 28 років, до офіційної пенсії залишилось 32 роки. Тобто 32 роки, помножено на 12 місяців та помножено на розмір мінімальної заробітної плати, яка дорівнює - 375 грн., а всього 144000 (сто сорок чотири тисячі) грн. (32x12x375 = 144 000 грн.). Що стосується відшкодування моральної шкоди, позивач послався на те, що йому було заподіяно страждання внаслідок дій ОСОБА_3, пошкоджено легені та печінку, за висновками лікарів йому заборонено піднімати вагу більше ніж 5 кілограм, ураження життєво важливих органів потребує додаткового посиленого харчування та постійного медичного втручання та застосування дорогокоштуючих препаратів, були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, були порушені стосунки з оточуючими людьми, він втратив брата, зазнав фізичної болі, став інвалідом.
2
В судовому засіданні позивач підтримав позов, підтвердив обставини справи, викладені у позовній заяві наполягає на своїх вимогах.
Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнала, пославшись на те, що відділ, у якому працював ОСОБА_3, є самостійною юридичною особою. Вини ГУМВСУ в Харківській обл. вона не вбачає, оскільки ОСОБА_3 скоїв злочини, в т.ч. вбивства брата позивача, що не пов'язано з його службовими обов'язками й діяльністю ГУМВСУ, він не втілював при цьому волю останнього. В даному випадку шкоду має відшкодовувати держава.
Представник відповідача ОСОБА_6 також не визнала позов, вважає, що відділ, який вона представляє, не може нести матеріальну відповідальність за даним позовом, оскільки, кошти отримує тільки на виплату зарплатні, є стурктурним підрозділом ГУМВСУ в Харківській обл.
Представник 3-ї особи ОСОБА_7 свої заперечення проти позову обгрунтував тим, що Управління державного казначейства в Харківській обл. не може нести відповідальність за дії працівників міліції, відносно ГУМВСУ 3-я особа виконує виключно банківські функції.
Вислухавши позивача, його представників, представників відповідачів та 3-ї особи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав:
Відповідно до вимог ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, за виключенням випадків, передабчених ч.2 ст.1167 ЦК України, коли така шкода має відшкодовуватись незалежно від вини.
Відповідно до ст. 5 Закона України "Про міліцію" відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії або бездіяльність працівників міліції, завдали моральної втрати громадянинові, моральних страждань, та призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст.1172 ЦК України, юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1195 ЦК України, юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Судовим розглядом справи встановлено, що злочинними діями працівника міліції ОСОБА_3 позивачеві було завдано значну моральну шкоду.
Як вбачається з постанови від 10.10.2006 р. про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_3, яку закрито на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України, останній, перебуваючи з 2002 р. на посаді міліціонера батальону НОМЕР_1 ХМУ УМВСУ в Харківській обл., заступивши ІНФОРМАЦІЯ_1 р. на службу по охороні Харківського метрополітену, відхилився від маршруту несення служби, прибув на станцію метро „Московський проспект" м.Харкова, де, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, побив, а після цього затрелив з табельної зброї ОСОБА_4 Позивач та його брат ОСОБА_2, побачивши, що працівник міліції у формі та зі зброєю у руці застосовує явно незаконне насильство щодо незнайомої братам ОСОБА_8 жінки, виконуючи свій громадський обов'язок, намагалися припинити злочині дії. На очах позича зазначений працівник міліції застрелив його рідного брата, тяжко поранив самого позивача, внаслідок чого останній втратив працездатність, став інвалідом 2-ї групи. Зазначені обставини повністю доведені матеріалами справи.
Суд вважає, що за дії працівника міліції ОСОБА_3 перед позивачем має нести цивільну відповідальність ГУМВСУ в Харківській обл.
3
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, враховує виключно значні фізичні та моральні страждання позивача, матеріальне становище сторін, виходить з міжнародної практики, що склалася при визначенні розміру відшкодування шкоди такого характеру. Так, сім'я громадянина України ОСОБА_9, який загинув внаслідок злочинних дій працівників польської поліції, отримала за рішенням суду у 2006 році відшкодування від польської поліції у розмірі 350000 злотих (понад 100000 доларів США).
З урахуванням викладеного суд вважає, що сума відшкодування моральної шкоди, яку визначив сам позивач, не є занадто великою.
Що стосується вимог про відшкодування матеріальної шкоди, суд вважає, що така шкода має бути відшкодована частково, виходячи з наступного:
Згідно позовних вимог, що розглядаються, незаважаючи на те посилання позивача на інші витрати, фактично відшкодування матеріальної шкоди полягає, на його думку, у відшкодуванні втраченого заробітку у зв'язку з інвалідністю. Позивач визначив також відшкодування на 32роки наперед, виходячи з мінімального заробітку, що був встановлений в державі на момент заподіяння шкоди. Така вимога не грунтується на законі. Так, вже на момент розгляду справи ромір мінімальної зарплати змінився. Цей розмір, а також стан здоровья позивача, його матеріальне становище в подальшому можуть змінюватися неодноразово. А тому, враховуючи те, що на момент заподіяння шкоди й відповідно втрати працездатності позивач не працював і не мав визначеного заробітку, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь одноразово відшкодування за період після заподіяння шкоди й до розгляду справи судом, після чого стягувати щомісячне відшкодування у розмірі мінімальної заробітної плати з відповідним коригуванням.
Судові витрати суд стягує з відповідача ГУМВСУ в Харківській обл. на користь держави.
Керуючись ст.ст.212-215 ЦПК України, ст.ст.1166,1167,1172,1195 ЦК України, Законом України „Про міліцію", суд, -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути на його користь Головного управління МВС України в Харківській обл. на відшкодування матеріальної шкоди за період з 2 серпня 2006 р. по 15 січня 2007 р. -2075грн. та на відшкодування моральної шкоди - 350000грн., а разом стягнути на його користь 352075гривень.
Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській обл. на користь ОСОБА_1 відшкодування втрати заробітної плати у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої в Україні, по 400 гривень щомісячно, починаючи з 16 січня 2007 р. і до зміни стану здоров'я ОСОБА_1 та матеріального становища сторін з коригуванням цієї суми в залежності від змін розміру встановленої в державі мінімальної заробітної плати.
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Головного управління МВС України в Харківській обл. судовий збір на користь держави у розмірі 1700гривень та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 30 гривень.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішенння та поданням протягом 20 днів після цього самої апеляційної скарги - через Київський районний суд м.Харкова з подачею копії апеляційної скарги до Апеляційного суду Харківської області, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.