Справа №2-128/ 2009р

                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                  І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

         16 квітня 2009 року                                                                   Верхньодніпровський районний суд

                                                                                                                   Дніпропетровської області

 в складі:    головуючого- судді Петрюк Т.М.

                    при секретарі-  Рудовій Л.В.

                    за участю прокурора- Єрохіна О.О.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Верхньодніпровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області та Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади,

                                                            В С Т А Н О В И В :

        До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до  Верхньодніпровського районного відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області та  Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями посадової особи органу державної влади, прохає стягнути з відповідачів в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14766грн. 58 коп., та моральної шкоди 10000 грн., посилаючись на те, що 20 березня 2003р біля 20 години 30 хвилин він був затриманий у фойє гуртожитку АДРЕСА_1, де проживав, працівниками Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

         Під час проведення огляду його особистих речей працівниками органу міліції, в кімнату для вахтерів, де проводився огляд,  вбіг старший уповноважений ВДСБЕЗ Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 і в порушення вимог ст.ст.12,13 Закону України «Про міліцію» без будь-яких на те причин, навмисне, наніс йому удар кулаком руки в праву скроневу частину голови. В результаті завданого удару йому були заподіяні забій голови, струс головного мозку, які висновком судово-медичної експертизи віднесені до легких тілесних ушкоджень, як такі, що потягли короткочасний розлад здоровя. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.19, 28, 68 Конституції України, вимоги Законів Ккраїни «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про міліцію».

           Вироком Вільногірського міського суду від 22 листопада 2006р ОСОБА_2 визнанний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України. Своїми діями він завдав матеріальну шкоду, яка складається з вартості ремонту розбитих під час нанесення удару окулярів в сумі 82грн.,  вартості медицинських препаратів, які ним були використані під час лікування в сумі 262грн. 56коп.,  вартості санаторного лікування-5880грн., та витрат на правову допомогу в ході досудового та судового слідства в сумі 6800грн, затрат, повязаних із заправкою автотранспорту адвоката в розмірі 1716грн. 01коп., затрат на придбання квитків на поїздки до Вільногірського міського суду в сумі 26грн.01коп., а всього матеріальна шкода склала 14 766грн. 58коп.

         Крім того, протиправною поведінкою посадової особи органу державної влади ОСОБА_2 йому була завдана моральна шкода, яка виразилася в спричиненні шкоди його здоровю, фізичного болю,  який він переніс, удар йому був нанесений в присутності інших осіб, чим було принижено його честь, гідність та ділову репутацію, він був принижений як особистість, як громадянин, як викладач технікуму, в присутності його колег, співробітників та студентів, він пережив моральні страждання, був позбавлений предмету першої необхідності - окулярів, були порушені його життєві звязки,  викникла необхідність в проходженні обстеження та лікування,  вимушений був відстоювати свої права в судових та правоохоронних органах, вимушений був довести, що працівник міліції вчинив щодо нього тяжкий злочин. Після отриманного струсу головного мозгу у нього виникли часті головні  болі,  він став швидше втомлюватися, порушились сон та пямять, став переживати психологічні труднощі при спілкуванні зі студентами та викладачами, технічним персоналом.

        В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Доповнив, що в результаті неправомірних дій посадової особи ОСОБА_2,  якими були принижені його гідність та ділова репутація серед колег та студентів, яким стало відомо про даний факт, він не зміг в подальшому  працювати в технікумі. А також вказував  на той факт, що він протягом тривалого часу не міг захистити свої порушені права, так як у порушенні кримінальної справи проти працівника мілійії декілька раз відмовляли і тільки завдяки суду та прокуратурі області була порушени кримінальна справа. Потім справа перебувала протягом тривалого часу на розгляді в суді і навіть ще до цього часу. Починаючи з 2003 року він не може захистити свої порушені права.

        Представник відповідача – Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області позовні вимоги позивача визнав частково- в частині майнової шкоди- вартість ліків на суму 262,56грн., вартість ремонту окулярів- 82грн., спричинення моральної шкоди позивачу не визнав

        Представники відповідача  Державного казначейства України  в судове засідання не з»явився про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

        Прокурор вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди у вигляді витрат на ремонт окулярів та витрат на лікування. В частині відшкодування моральної шкоди вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

        Вислухавши пояснення сторін, думку прокурора,  дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково за слідуючими підставами:

     В судовому засіданні встановлено, що  відповідно до   вироку Вільногірського міського суду від 22.11.2006 року ОСОБА_2, який згідно наказу НОМЕР_1 л/с від 12.10.1999р був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу державної служби по боротьбі з економічними злочинами Верхньодніпровського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області і згідно ст.20 Закону України «Про міліцію», являвся представником державного органу виконавчої влади і посадовою особою, яка здійснює керівництво особовим складом ВДСБЕЗ, маючи спеціальне звання капітана міліції, навмисно,  всупереч інтересам служби, виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, в порушення вимог розділу 11 ст.29 ч.1 Конституції України, згідно якої кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість,  розділу 111 ст.12 ч.1. ст.13 ч.1 Закону України «Про міліцію», розділу 11 п.1, п.7 посадової інструкції старшого оперуповноваженого Верхньодніпровського ВДСБЕЗ. перевищив межі наданих йому посадовою інтсрукцією та ст.11 Закону України «Про міліцію» прав та повноважень, здійснюючи дії, які ніхто не може дозволити та на дозвіл яких ні одна посадова особа та представник влади ні за яких обставин не уповноважений, скоїв посадовий злочин при тих обставинах, що 20 березня 2003р ОСОБА_2, очолював оперативно-розшукові заходи в складі співробітників відділу ВДСБЕЗ Верхньодніпровського РВ УМВС України в Дніпропетровській області по викриттю  в скоєнні злочину викладача Верхньодніпровського державного аграрного технікуму-ОСОБА_1 Біля 20 години 30 хвилин потерпілий ОСОБА_1 був остановлений членами оперативно-розшукової групи в фойє гуртожитку технікуму по АДРЕСА_1, проведений в кімнату відпочинку обслуговуючого персоналу для проведення особистого огляду, де ОСОБА_2,  перевисив межі наданих йому повноважень, в присутності учасників слідчої дії, навмисне наніс сидячому на стільці потерпілому ОСОБА_1 удар кулаком в праву скроневу область голови,  спричнивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мізкової травми, яка супроводжувалась струсом головного мозку, та забієм мяких тканин голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, як потягших короткочасний розлад здоровя, спричинив таким чином суттєву шкоду охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_1 на особисту недоторканість, а такж матеріальну шкоду у вигляді пошкодження окулярів потерпілого на суму 82грн.  

          Вироком Вільногірського міського суду22.11.2006 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах внутрішніх справ строком на два роки, та від відбуття призначеного покарання ОСОБА_2 звільнений в звязку зі смертю.

         Згідно ст.61 ЦПК України- вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне порушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

        Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що матеріальна та моральна шкода, позивачеві, були завдані в результаті дій ОСОБА_2, як посадової особи органу державної влади - старшим оперуповноваженим відділу державної служби по боротьбі з економічними злочинами Верхньодніпровського районного віддіду УМВС України в Дніпропетровській області.

              Так як, неправомірні дії посадової особи органу досудового слідства ОСОБА_2, були вчинені ще в 2003 році, і  шкода була спричинена позивачеві в результаті його неправомірних дій  також виникла ще в  2003 році, суд вважає, що до даних правовідносин повинні застосовуватись  нормами Цивільного кодексу України в редакції1963 року.

         Відповідно до ст.440 ЦК України (в ред 1963 року) шкода, спричинена особі та майну громадянина підлягає відшкодування в повному обсязі особою, що спричинила дану шкоду.

                Особа, що спричинила шкоду звільняється від її відшкодування, якщо не доведе, що шкода виникла не за її виною.

                 ст. 442 ЦК України (в ред 1963 року) передбачається, що державні установи відповідають за шкоду, спричинену громадянам неправильними службовими діями їх посадових осіб в газулі адміністративного управління, на загальних підставах ( ст. 440, 441 даного Кодекса), якщо інше не передбачене спеціальним законом.

              Судом встановлено, що шкода позивачеві спричинена посадовою особою  ОСОБА_2, який згідно наказу НОМЕР_1 л/с від 12.10.1999р був призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу державної служби по боротьбі з економічними злочинами Верхньодніпровського районного відділу УМВС України в Дніпропетровській області і згідно ст.20 Закону України «Про міліцію», є представником державного органу виконавчої влади і посадовою особою, яка здійснює керівництво особовим складом ВДСБЕЗ, маючи спеціальне звання капітана міліції. Тобто був посадовою особою Верхньодніпровського районного відділу внутрішніх справ УМВС України в Дніпропетровській області.

            Його вина у  спричинені шокди  встановлена вироком Вільногірського міського суду від 22.12.2006 року, але в зв»язку зі смертю ОСОБА_2, був звільнений від покарання.

                    Таким чином майнову відповідальність за дії посадової особи ОСОБА_2, повинен нести  Верхньодніпровський районний відділ внутрішніх справ УМВС в Дніпропетровській області, як орган уповноважений державою виконувати управлінські функції  у відповідній галузі.

                 Так як дані правовідносини продовжили своє існування по даний час, то безпосердньо реалізувати  своє право на відшкодування спричиненої йому шкоди позивач зміг лише в 2006 році, після набрання вироком Вільногірського міського суду чинності, тому спричинена йому шкода відповідно до ст. 1174 ЦК України  повинна відшкодовуватись за рахунок коштів держави, розпорядником якиї є державне казначейство України

         Вирішуючи питання про  задоволення позовних вимог в частині спричинення позивачеві матеріальної шкоди, суд виходить з наступного:

         Матеріальна шкода, завдана позивачеві у вигляді витрат на ремон окулярів підтверджується вироком Вільногірського міського суду від  22 листопада 2006р та чеками  магазину «Оптика» на суму 13грн. від 8 квітня 2003р та «Окуляри на замовлення» на суму 69грн.. а всього -82грн.

         Матеріальна шкода у вигляді затрат на лікування підтверджується довідкою поліклініки Верхньодніпровської центральної районної лікарні від 1 квітня 2004р НОМЕР_2 про знаходження позивача на лікуванні по поводу ВЗЧМТ 20.03.2003р- забій голови, струс головного мозку з астено-вегетативним синдромом, з переліком медицинських препаратів використаних для лікування, та довідкою Центральної районної аптеки №44, що вказані в переліку медпрепарати коштують 262грн.56коп.  В данній частині позовні вимоги представник відповідача визнав та згоден на відшкодування цих витрат.

               Матеріальна шкода у вигляді оплати послуг адвоката за надання правової допомоги  при розгляді кримінальної справи підтверджується довідками про вартість даних послуг  на суму 6800 грн., договором про надання юридичних послуг від 24.02.2004 року та додатком до довідки від 22.11.2006 року в якому зазаначається що гонорар за надані юридичні послуги ОСОБА_1, вносив на протязі з лютого 2004 року по листопад 2006 року, що підтверджується книгою доходів та витрат адвоката. Тому суд вважає, що дана сума також відноситься до матеріальних затрат понесених позивачем та підлягає стягненню.

                 Затрати позивача на придбання квитків для проїзду до Вільногірського міського суду для участі в судових засіданнях підтверджуються копіями квитків, які відповідають датам, зазначеним в судових повістках та складають 26 грн. 01 коп., які також повинні бути стягненні на користь позивача.

           Вирішуючи питання про задоволення  позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме: витрат на придбання санаторної путівки на суму 5880грн., суд вважає, що дана сума підлягає відшкодуванню за такими підставами. Відповідно до довідки Верхньодніпровської поліклініки ЦРЛ ОСОБА_1, рекомендується куротне лікування в Бердянську, Південній берег Криму в санаторіях лікування центральної нервової  сиситеми данна довіка первинно була видана 24.02.2004 року і підтверджена 17.11.2007 року, дійсна до 17.11.2009 року. Відповідно до рахунку  ТОВ «Крило» ватрість санаторно-куротного лікування складає 5880 грн. суд враховує, що відповідна рекомндація медичного закладу  про необхідність такого лікування надана в 2004 році, тому до цих вимог повинні застосовуватись норми нового цивільного кодексу України.

         Відповідно до ч.1 ст. 1195  ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я фізичній особі зобов»язана відшкодувати потрпілому додаткові витрати пов»язані з санаторно-курортним лікуванням, посиленого харчування, придбання ліків тощо.

             п. 2 ст. 1202 передбачається, що стягнення додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 цього Кодексу може бути здійснене наперед в межах строків, встановлених на основі  висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплати, про»зду тощо)

       Так як згідно медичної довідки позивачеві рекомендоване  санаторно-курортне лікування, довідка дійсна до 17.11.2009 року, тобто позивач потребує такого лікування і на час розгляду справи, лікування не пройшов до цього часу, як пояснив із-за того, що в нього бракує коштів на придбання путівки, суд вважає, що  дані вимоги потрібно задовольнити та стягнути на користь позивача 5880 грн.

           Вирішуючи питання про відшкодування понесених витрат пов»язаних з оплатою пального для проїзду позивача та його адвоката до суду в м. Вільногірськ  на суму 1716 грн 01 коп., суд вважає, що в задоволенні цих вимог позивачеві потрібно відмовти з наступних підстав.

           Позивачем надано Договір про надання юридичних послуг від 24 лютого 2004р в розмірі 6800грн.

           В п.4.1.2 Договору про надання юридичних послуг вказані також  витрати по чекам на суму 1716грн.01коп., повязані з відрядженням в м.Верхньодніпровськ, Вільногірськ. Як доказ цих витрат позивачем надано суду чеки на придбання пального, але чеки містять відомості як про придбання бензину А-95, так і про придбання дизельного пального. Позивач пояснив суду, що іноді адвокат  їздив на своєму автомобілі «Мерседес», який заправляється дизтопливом, а іноді його возив інший працівник фірми на  автомобілі «Жигулі», який заправляється бензином. Але чеки на оплату як дизельного пального так і бензину містять різні дані про кількість придбаного пального. Крім того, суду не надані розрахунок необхідної кількості пального на поїздки з врахуванням як марки автомобіля, витрати пального так і відстані, на яку відбувалися поїздки, не надано суду доказів наявності цих автомобілів, їх належності.

             Відповідно до ст. 440-1 ЦК України ( в ред 1963 року) моральна шкода, спричинена громадянину або організації діяннями  іншої особи, порушивших їх законні права, відшкодовується особою, зщо спричинила шкоду, якщо вона не докаже, що моральна шкода спричиненан не за її виною

         ч.3 ст.23 ЦК України- розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ... а також з урахуванням інших обставин що мають істотне значення.

          Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до висновку, що моральна шкода, завдана позивачеві неправомірними діями посадової особи органу державної влади, а саме посадовою особою органу державної влади ОСОБА_2 Позивач переніс фізичний біль та страждання, яких він зазнав у звязку з ушкодженням здоровя, а саме- спричиненням легких тілесних ушкоджень, які потягли короткочасний розлад здоровя, що встановлено вироком суду, у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з протиправною поведінкою посадової особи щодо нього, яка доказана вироком суду, у душевних стражданнях, які позивач зазнав в звязку з пошкодженням окулярів, які для нього, як для особи з вадами зору, є  першою необхідністю у повсякденному житті,  у приниженні честі, гідності як фізичної особи, так і та ділової репутації, як викладача учбового закладу.  Оцінюючи доводи позивача, що він вимушений був звільнитися з посади викладача, оскільки він не зміг морально працювати в технікумі викладачем, бо була порушена його ділова тепутація, суд критично відноситься до цих підстав, оскільки, як пояснив сам позивач, він був звільнений з посади викладача технікуму з 1 вересня 2003р в звязку з реорганізацією учбового закладу, а не за власним бажанням. Крім того, він звертався до суду з позовом про поновлення його на роботі, в задоволенні якого йому було відмовдено. Таким чином, звільнення позивача з роботи та  зміни в його житті, повязані зі звільненням, не знаходиться в причинному звязку з спричиненням йому моральної шкоди зі сторони посадової особи.

             Згідно з п.9 постанови  №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р  /з послідуючими змінами та доповненнями/- розмір відшкодування моральної шкоди суд встановлює в межах заявлених  вимог залежно від характеру та обєму завданих позивачеві моральних та фізичних страждань, з врахуванням в кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Так, враховується характер та тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність змін в його житті та виробничих відносинах, намірів, з якими діяла особа, яка завдала шкоду та ін.

           Враховуючи вищевикладені обставини, характер та обєм завданих позивачеві моральних та фізичних страждань в результаті завданого ушкодження його здоровю, задовільний стан здоровя на теперішній час, бо іншого суду не доведено, відсутність істотних змін в виробничих відносинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню в розмірі 5000грн.

         Суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн. на підставі ст.88 ЦПК України.

        на основі ст. 440, 440-1, 442 ЦК  України  (в ред 1963 р.,) 1195 ЦК України Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд-

                                                               В И Р І Ш И В :

          Позовні вимоги ОСОБА_1 завдовольнити частково.

        Стягнути з Верхньодніпровського районного відділу управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Дніпропетровській області за рахунок коштів державного бюджету України, розпорядником яких Державне казначейство України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 13050 грн.57коп., моральної шкоди- 5000грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30грн., а всього- 18080 грн. 57 грн., шляхом списання даної суми з  розрахункового рахунку державного казначейства України

        В задоволенні решти позовних вимог  ОСОБА_1-  відмовити.

        Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області. Протягом 10 днів з моменту його оголошення, шляхом подачі заяви про його оскарження до Верхньодніпровського районного суду. Апеляційна скарга може бути поданою протягом 20 днів після подачі заяви. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту оголошення рішення.

Головуючий