Справа № 2-а-173/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 травня 2009 року м. Корсунь - Шевченківський
Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Гончарука І.М.,
за участю секретаря Таран О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку щодо звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
в с т а н о в и в :
В лютому 2009 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку щодо звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Рішенням Конституційного Суду України № 6 - рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких позивачу повинна була бути нарахована соціальна допомога, але цього відповідачем не здійснено. З цих підстав ОСОБА_1 просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом її порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року до 01.01.2009 року, визнати бездіяльність відповідача протиправною, зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період 2006-2008 років в сумі 3864,90 грн., як пенсіонеру по віку.
Позивач у судове засідання не з’явилася, завчасно подала заяву, в якій свій позов підтримала і просила справу розглянути у її відсутність.
Представник відповідача за довіреністю надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій також вказав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області діяло в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно - правовими актами. Зокрема, відповідно до п.п.2.2 п.5 розділу 2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління ПФУ від 27.06.2002 № 11-2 (у редакції постанови правління ПФУ від 25.02.2008р. №5-5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008р. № 208/14899, зазначив, що відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», тому позивачем невірно визначено відповідача по справі. Крім того, відповідач зазначив, що Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться з державного бюджету України а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, відповідач вказав, що ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. З цього відповідач робить висновок, що зазначений мінімальний розмір пенсії за віком для перерахунків чи підвищення пенсій не застосовується. Таким чином відсутні й підстави щодо зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії і забезпечити її виплату територіальним органом Пенсійного фонду України та Пенсійним фондом України. Вважає позовні вимоги позивача не законними, у задоволенні яких просить відмовити повністю.
Суд, з’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в силу наступного.
У суді встановлено, що спеціальним Законом який установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки є Закон України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ (надалі «Закон № 2195-ІУ»).
Ст. 1 Закону № 2195-ІУ визначено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
З наданої суду копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 25.12.1997 року Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області вбачається, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Нетеребка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області .
Таким чином, позивач належить до категорії дітей війни та, відповідно, має право на встановлений Законом № 2195-ІУ мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.
Державна соціальна підтримка зазначеної категорії осіб передбачена ст.6 Закону № 2195-ІУ, згідно якій дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При вирішенні спору суд бере до уваги, що п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235-ІУ (надалі «Закон №3235-ІУ») в редакції Закону, що діяла до 02.04.2006 р. дію ст. 6 Закону № 2195-ІУ зупинено на 2006 р..
02 квітня 2006 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367-ІУ. Цим Законом виключено п. 17 ст. 77 Закону №3235-ІУ та встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону № 2195-ІУ у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
В 2006 р. порядок запровадження пільг дітям війни визначений не був.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині вимог позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області провести відповідний перерахунок та виплату державної соціальної допомоги за 2006 р..
П. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-У дію ст.6 Закону № 2195-ІУ було зупинено на 2007 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст. 29, 36, ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст.ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Суд також бере до уваги, що п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI текст ст.6 Закону № 2195-ІУ викладено в новій редакції. За цією редакцією дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Тобто, відповідач і керувався даними Законами і протягом 2008 року повністю нарахував і виплатив позивачу таку надбавку у розмірі 10% від встановленого на 2008 рік прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Разом з тим, відповідачем не було взято до уваги, що рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N10-рп/2008 положення п. 41 розділу II зазначеного Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Насамкінець, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України (№25к/96-ВР) Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
З огляду на викладене суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосування положення ст.6 Закону N 2195-ІУ, а не норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними. А тому відповідач повинен був керуватися попередньою редакцією ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи викладене, суд знаходить вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р..
При цьому суд бере до уваги, що протягом спірного періоду позивачу частково здійснювались виплати у вигляді підвищення до пенсії, а тому ці виплати мають бути враховані при прийнятті рішення.
Відповідно до ст.6 Конституції України (№25к/96-ВР) державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приймаючи до уваги, що позивачу не було нараховане підвищення до пенсії, тому, суд вважає за можливе зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії.
Досліджуючи обґрунтованість заперечень відповідача суд звертає увагу, що згідно ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного Фонду України.
Передбачене ст.6 Закону № 2195-ІУ підвищення до пенсії є її складовою частиною, суд не може погодитись з твердженням відповідача про те, що управління Пенсійного Фонду не є тим органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до цього Закону.
В той же час, суд погоджується з висновком відповідача про те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІУ, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до с. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі за текстом - «Закон № 1058-ІУ») одним з джерел формування коштів Пенсійного фонду є кошти Державного бюджету. Крім того, ст.113 цього Закону передбачено покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд також бере до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІУ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 ст. 28 Закону № 1058-ІУ передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
У зв'язку з наведеним та відповідними запереченнями відповідача суд зауважує, що ст.6 Закону № 2195-ІУ не визначається розмір пенсії. Зазначена стаття посилається на мінімальний розмір пенсії за віком як на коефіцієнт для обрахування підвищення до пенсії, а тому суд не вбачає протиріччя між наведеними нормами.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В той же час передбачене ст.6 Закону № 2195-ІУ підвищення до пенсії є її складовою частиною, а тому відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. № 1788-ХІІ суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України що регулюють питання, пов'язані зі строками звернення до суду.
Суд, вирішуючи даний спір, виходить з того, що головним обов'язком держави, згідно зі ст. 3 Конституції України (254к/96-ВР), є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Враховуючи, що відповідач не виконав покладені на нього обов'язки суд вважає, що мало місце порушення принципу законності встановленого ст. 19 Конституції України (254к/96-ВР), відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.129 Конституції України одним із основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.
Таким чином суд встановив, що мали місце обставини, якими позивач обґрунтувала свої вимоги, частково підтвердила їх доказами, а тому позов підлягає частковому задоволенню, оскільки виходячи з аналізу чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства України, а саме Законів України « Про Держаний бюджет на 2007 рік» та «Про Держаний бюджет на 2008 рік», ст.6 Закону України «Про соціальний статус дітей війни» суд приходить до висновку, що розмір пенсії позивача повинен був підвищений на 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком, тобто на 123,02 грн. в період з липня 2007 року по 30 вересня 2007 року, на 124, 53 грн. з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року, на 141 грн. з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, на 144, 30 грн. з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року та на 163, 20 грн. з 01.07.2008 року по 31.12.2008 року.
Разом з тим, відповідачем у 2008 році позивачеві були нараховані і виплачені надбавки відповідно за лютий – березень по 47 грн. щомісячно, березень-червень по 48,10 грн. щомісячно, липень-вересень по 48,20 грн. щомісячно, жовтень-грудень по 49,80 грн. щомісячно, а тому вказані виплати повинні бути враховані відповідачем при перерахуванні пенсії позивача.
Протягом всього часу судового розгляду позивач н е змінила підставу або предмет адміністративного позову, не збільшила або зменшила розмір позовних вимог та не відмовилася від адміністративного позову.
Підстав для звернення постанови до негайного виконання не має.
Заходи забезпечення адміністративного позову судом не вживалися.
Відповідно до статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки рішенням задовольняються вимоги стосовно бездіяльності суб’єкта владних повноважень, то понесені позивачем судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. підлягають стягненню на її користь із Державного бюджету України. Крім того суд стягує з позивача в доход держави недоплачений при зверненні до суду розмір судового збору в сумі 1,65 грн..
Керуючись ст.ст.10,11,18 ч.1 п.2, 19 ч.2,49,51,69,70,71,87,94,99,104,118,158 ч.1,159,160,161,162,163, 186,254,256 і ч.3 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.1,3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195-ІУ, ст.129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про поновлення пропущеного строку щодо звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Корсунь - Шевченківському районі Черкаської області - протиправною.
Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести виплати у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених за цей період виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки с. Нетеребка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області витрати зі сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп..
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жительки с. Нетеребка Корсунь - Шевченківського району Черкаської області в доход держави недоплачений при зверненні до суду розмір судового збору в сумі 1,65 грн..
Складання повного тексту постанови відкласти на 5 діб відповідно до вимог ч. 3 ст. 160 КАС України.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано Київському апеляційному адміністративному суду (Київський апеляційний адміністративний суд: 02093 м. Київ, вул. Поліська,3-Б.) через Корсунь-Шевченківський районний суд протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі, а апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий – підпис