Справа № 2-а-61 /2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2009 року Верхньодніпровський районний суд
Дніпропетровської області
У складі: головуючого – судді Петрюк Т.М.
при секретарі – Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Верхньодніпровську адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району про поновлення пропущеного строку та про стягнення щомісячної недоплаченої соціальної допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся позивач ОСОБА_1., з адміністративним позовом про стягнення щомісячної соціальної державної допомоги до відповідача управлянн Пенсійного Фонду Верхньодніпровського району, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати дії управляння Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі незаконними та стягнути з управління Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2732 грн., та зобов»язати відповідача в подальшому нараховувати йому щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В обгрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він як дитина війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішення Коституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року має право отримувати державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком проте відповідач не виконує вимог Закону, чим порушує його права та законні інтереси. Однак, протягом 2006-2007 років йому вказана надбавка не нараховувалась та не виплачувалась. Строк звернення до суду ним було пропущено через те, що про рішення Конституційного Суду України, яким визнано незаконними положення Закону України «Про державний бюджет» щодо призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він дізнався лише з повідомлень у пресі наприкінці 2008 року.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному об»ємі, надавши суду письмові заперечення, в яких зазаначив, що УПФУ у Верхньодніпровському районі не мало можливості здійснити перерахунок пенсії за віком щодо зазначеного закону, а також посилався на те, що всі виплати відповідачу здійснював в належних розмірах і в межах бюджетних ассигнувань, встановлених кошторисом на відповідний рік.
Вислухавши доводи відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за такими підставами.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1., має статус дитини війни, що підтверджується відміткою «Дитина війни» в пенсійному посвідченіНОМЕР_19.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-У дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Ст.77 та 110 Закону України «Про Державний бюджет України» № 3235-1У від 20.12.2005 року та п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» № 489-У від 19.12.2006 року призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення невиплаченої соціальної допомоги за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1290 грн,. за 2006 рік задоволенню не підлягають за такими підставами.
Ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005 року (зі змінами, внесеними 19.01.2006 року) зазначене підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватись поетапно за результатми виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав би бути визначений Кабінентом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але Кабінет Міністрів України в 2006 році так і не визначив порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, таким чином був відсутній занкон, який визначав порядок виплати вказаних соціальних виплат, та забезпечував можливість проведення вказаних виплат. Тому в даній частині суд вважає, що дії відповідача були правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо стягнення невиплаченої соціальної допомоги за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в сумі 1442 грн,. за 2007 рік підлягають задоволенню частково за такими підставами.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року (з урахуванням положень п. 12 ст. 71 цього Закону), та визначено, що в 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Конституційний суд України рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнав неконституційними положення п. 12 ст. 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік», щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.
Крім того відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином норми Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані неконституційними та втратили чинність з 9 липня 2007 року. Відповідно категоріям осіб, що підпадають під поняття «діти війни» згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» з цього моменту поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, та підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Тому з липня 2007 року відповідач УПФУ у Верхньодніпровському районі повинен був нарахувати дану соціальну допомогу та виплатити її, що ним не було вчинено, тому в даній частині дії відповідача суд вважає незаконними.
Доводи відповідача про те, що в ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, що мають статус «Діти війни» на думку суду є безпідставними, так як мінімальна песія за віком встановлюється Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне пенсійне страхування». Ст. 28 цього Закону визначається, що мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мініму для осіб, що втратили працездатність. Суд вважає, що положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсіне страхування» не є перешкодою для застосування данної величини (мінімальної пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законодавством України не встановленого іншого, крім передбаченого цією статтею мінімального розміру пенсії за віком.
Тому за період з липня 2007 року по 1 січня 2008 року позивачеві ОСОБА_1., повинна бути нарахована соціальна надбавка відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в такому розмірі: з 1.04.2007 року по 30.09.2007 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність складав 406 грн., а з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 411 грн., відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», відповідно розрахунок державнорї соціальної надбавки дітям віни за даний період складає:
• з 01.07.2007 року по 30.09.2007 року – 406 грн., х 30% х 3 міс = 365 грн 40 коп.
• з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 411 грн х 30% х3 міс. = 369 грн 90 коп
- з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року розмір надбавки складає 365.40 + 369.90 +735 грн 30 коп.
Дана сума і повинна бути нарахована відповідачем та виплачена користь позивача ОСОБА_1., так як позивачеві 30% надбавка до пенсії за даний період не нараховувалась та не виплачувалась.
Заперечення відповідача про відсутність коштів на проведення вказаних виплат суд вважає безпідставними, так як відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії не є підставою для невиконання свох зобов»язань, встановлених ст. 46 Крнституції України та ст. 6 ЗУ «Про соціальний статус дітей війни органами державної влади, безпосередньо управлянням Пенсійного Фонду України у Верхньодніпровському районі.
Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог позивача про зобов»язання відповідача в подальшому нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, так як суд не може встановлювати обов»язки особи чи органу на майбутнє.
Щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом, то позивач в позовній заяві ставить вимогу про відновлення цього строку та наводить причини з яких пропустив строк на звернення до суду.
Відповідно до п. 2 ст. 100 КАС України якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку втсановленому цим Кодексом.
Суд вважає причини пропуску строку на звернення позивача з позовом до суду поважними та відповідно до ст. 100, 102 КАС України поновити йому строк на звернення з адміністритивним позовом до суду.
Відповідно до ст. 94 КАС України сплачений позивачем судовоий збір в сумі 10 грн 75 коп. підлягає стягненню з Державного Бюджету України.
На основі ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст. 6, 11, 14, 17, 70, 71, 86,122,159,-163 КАС України , - суд
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушиних прав.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі частково неправомірними.
Зобов»язати управління Пенсійного Фонду у Верхньодніпровському районі виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну допомогу до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни за період з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 735 грн 30 коп.
Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 10 грн. 75 коп.
У адоволенні решти позовних вимог позивачеві відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Дніпропетровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з моменту її проголошення. Апеляційна скарга може бути подана протягом 20 денів після подачі заяви через Верхньодніпровський районний суд. Або шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення постанови.
Головуючий: