Єдиний унікальний номер 226/91/14-ц Номер провадження 22-ц/775/96/2015

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2015 року м. Артемівськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Жарової Ю.І., суддів Маширо О.П., Канурної О.Д.

при секретарі судового засідання Хоміч Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитров Донецької області про перерахунок страхових виплат, -

ВСТАНОВИЛА:

До Димитровського міського суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Димитров Донецької області про перерахунок страхових виплат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19.09.1985 р. по час звернення до суду із позовом, він працював на ВП «шахта «Родинська» ДП «Красноармійськвугілля». На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин професійного захворювання, що трапилось з ним комісією на підприємстві був складений акт розслідування хронічного професійного захворювання від 13.11.1992 р., згідно якого встановлено факт отримання позивачем професійного захворювання пов*язаного з виробництвом, а саме, хронічний обструктивний бронхіт пилової етиології. 06.01.1993р. ВТЕК йому первинно встановлено 50% втрати працездатності. Згідно наказу по підприємству №36 від 26.01.1993р. йому було призначено щомісячні платежі у розмірі 56656 крб. 50 коп. за втрату 50% працездатності. Згідно довідки від 01.04.2001р. йому був призначений щомісячний регрес у сумі 204 грн. 88 коп. за втрату 40% працездатності. З вказаною сумою регресу він не згоден та з урахуванням наданого ним у позові розрахунку просить встановити щомісячний платіж станом на 01.04.2001р. у сумі 677 грн. 07 коп. при 40% втрати працездатності. Зобов*язати відповідача перерахувати щомісячні страхові платежі з 01.04.2001 р. з урахуванням суми 677 грн. 07 коп. Виплатити недоплачені суми після перерахунку за період з 13.01.2011р. по 14.01.2014р.

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що законних підстав для перерахунків сум страхових виплат на яких наполягає ОСОБА_1 у відділення немає. Відділенням суми виплат не призначались, виплати продовжувались згідно з довідкою, наданою підприємством.

Не погоджуючись з рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області, позивач по справі, ОСОБА_1 подав до апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати, встановити, що місячні платежі на відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров*я станом на 01.04.2001 р. становили 976,17 грн. при 40% втрати працездатності, зобов*язати відповідача перерахувати щомісячні страхові виплати правильно з 01.04.2001р. по теперішній час, з урахуванням суми 976 грн. 17 коп. при призначенні станом на 01.04.2001р., зобов*язати відповідача виплатити недоплачені суми після перерахування за період з 13.01.2011р. по 14.01.2014р.

Позивач до судового засідання не з*явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача до судового засідання не з*явився, надавши суду заяву, в якій просив справу розглядати без участі представника відповідача.

Відповідно до ч. 2 с. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що право на відшкодування шкоди у ОСОБА_1 настало після встановлення йому втрати працездатності внаслідок професійного захворювання в результаті огляду МСЕК 06.01.1993 р., тобто до введення в дію «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 23.06.93 р. № 472. На момент встановлення втрати працездатності діяла Постанова Кабінету міністрів України від 26.05.1992 р. № 276 «Про заходи по виконанню постановою Верховної Ради України від 29.04.1992 р. «Про підвищення соціальних гарантій для населення», відповідно до якого при визначенні розмірів відшкодування шкоди у випадках трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я після 01.05.1992 р., середньомісячний заробіток вираховується за 3 місяці, що передують встановленню втрати працездатності.

Оскільки позивач вперше був оглянутий 06.01.1993 р., розмір відшкодування шкоди повинен визначатися, виходячи з середнього заробітку за жовтень, листопад, грудень 1992 р.

Сторонами по справі не надано даних про проведення підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіціент 2,38 на ВП «шахта Родинська» ДП «Красноармійськвугілля» .

Факт застосування коефіцієнту 2,38 з 01.04.1996 р. шахтою не підтверджено довідкою про середньомісячну заробітну плату ГРОЗ.

Також, відповідно до наказу Міністерства вугільної промисловості України від 17.08.1998 р. № 351 к 1,1458 «Про удосконалення організації заробітної плати» передбачено по мірі визначення джерел покриття додаткових витрат всім вугільним підприємствам України перейти на нові умови оплати праці, не допускаючи перевищення запланованого фонду оплати праці.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що підвищення тарифних ставок (окладів) провадилося кожним підприємством вугільної промисловості у залежності від матеріальних можливостей підприємства на підставі рішення центральної комісії з удосконалення організації заробітної плати, яка приймає рішення про введення нових тарифних ставок та посадових окладів або в повному обсязі, або поетапно. Не встановлено, чи провадилося підвищення тарифних ставок з 01.08.1998 р. на коефіцієнт 1,1458, а з 01.08. 2000 р. - на коефіцієнт 1,288 на ВП «шахта Родинська»

Що стосується наказу Мінтопенерго України від 21.08.2000 р. № 345 (к - 1,3676) , то його фактичне виконання також не підтверджено нормативним актом по шахті «Родинська», але якщо підвищення тарифних ставок було проведено шахтою після набрання чинності з 01.04.2001 р. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», то розмір відшкодування шкоди позивачу на зазначений коефіцієнт перерахунку не підлягає.

З довідки про виплачені суми згідно з даними особового рахунку НОМЕР_1, НОМЕР_2 видно, що замість суми у 219,80 грн. підприємство почало сплачувати в березні 1996 р. 256,09 грн., а в червні 1999 р. сума змінилася на 204,88 грн. відповідно до зменшення ступеню професійної працездатності з 50% на 40%.

Відповідно до вимог п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. № 472, зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.1997 р. № 110- перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100% втрати працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

Це другий факт, який за відсутності вищезазначених довідок від підприємства не є встановленим.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вщевикладене, судова колегія погоджується із виновком суду першої інствнції, що підстав для перерахунків сум страхових виплат, на яких наполягає ОСОБА_1. у відділення немає. Відділенням суми виплат не призначались, виплати продовжувались згідно з до довідкою, наданою підприємством.

Частина 2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачає, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики.

Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Виходячи з вказаної норми закону, до компетенції суду апеляційної інстанції не входять повноваження щодо переоцінки доказів, досліджених судом першої інстанції з додержанням встановленого порядку.

За вказаних обставин доводи позивача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволенні позовних вимог, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, позивачем не надано.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.

У відповідності із вимогами ст. 308 ЦПК України , апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без зміни , якщо зазнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 24 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді