У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

суддів: Кадєтової О.В., Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, про визнання угоди з продажу квартири, купівлі квартири та повернення грошових коштів за продану квартиру недійсною, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області 13 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що на підставі свідоцтва Ізмаїльської міської ради Одеської області від 27 січня 1993 року ОСОБА_1 стала власником шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1. В 2004 році у зв'язку з похилим віком та погіршенням здоров'я ОСОБА_1 вирішила оселитися в приватному будинку, тому звернулася до ОСОБА_2, директора Бессарабської товарної біржі та уклала з ним угоду про надання їй посередницьких послуг з продажу її квартири та придбання їй квартири АДРЕСА_2 надавши йому довіреність. ОСОБА_2, скориставшись станом здоров'я позивача завчасно продумавши свої злочинні наміри - заволодіння майном позивача шляхом обману в день підписання довіреності продав квартиру АДРЕСА_1 за 6 500,00 доларів США ОСОБА_7, проте гроші від продажу квартири ОСОБА_1 не повернув, використавши їх на свої потреби та не повідомив позивача про продаж належної їй квартири.

Вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2006 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєні злочинів, відповідальність за які передбачені ст.ст. 190, 191, 363, 366 КК України та встановлено, що в результаті умисних дій ОСОБА_2 з метою заволодіння майном ОСОБА_1, останній завданий матеріальний збиток на суму 6 500,00 доларів США.

В подальшому, справа за обвинуваченням ОСОБА_2 була направлена для нового розгляду до Ізмаїльського міськрайонного суду та постановою суду від 23 листопада 2011 року підтверджено вину ОСОБА_2, яку він визнав повністю, та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що угода з приводу продажу квартири, купівлі квартири та повернення грошових коштів за продану квартиру, укладена під впливом обману і у відповідності до ст. 230 ЦК України повинна бути визнана недійсною.

Крім того, в результаті шахрайських дій ОСОБА_2, стан здоров'я позивача різко погіршився, вона стала інвалідом першої групи.

З огляду на викладене та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила суд визнати правочин, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання послуг з продажу квартири АДРЕСА_1, купівлі квартири АДРЕСА_2 та повернення грошових коштів за продану квартиру - недійсним, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 серпня 2014 року позовні вимоги в частині визнання угоди купівлі-продажу квартири недійсною, визнання права власності за заявою представника позивача залишено без розгляду (т. 01, а.с. 240).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області 13 січня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Cтягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн. В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо надання послуг з продажу квартири АДРЕСА_1, купівлі квартири АДРЕСА_2 та повернення грошових коштів за продану квартиру недійсним із ухваленням у вказаній частині нового рішення, яким позовні вимог задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, вважає, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2127/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1> під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_2 діяв від імені ОСОБА_1 в силу повноважень, наданих йому довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Ізмаїльського районного нотаріального округу Апреленко Р.І. 23 квітня 2004 року.

Вимог про визнання недійсною вказану довіреність ОСОБА_1 не заявляла.

Доводи касаційної скарги, перевірені вивченням матеріалів справи, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи було неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Згідно з ч. 3 ст. 332, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України, за наслідками розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення судового рішення без змін, оскільки судом першої та апеляційної інстанцій не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, керуючись ч. 3 ст. 332 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2124/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1>, п. 1 ч. 1 ст. 336 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2128/ed_2012_09_22/pravo1/T041618.html?pravo=1>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області 13 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Кадєтова

В.І. Мартинюк

М.І. Наумчук